Мудрости 2

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше, | і нема ліків на кончину людині, | та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.	1 For they reasoned unsoundly, saying to themselves, "Short and sorrowful is our life, and there is no remedy when a man comes to his end, and no one has been known to return from Hades.
2 Бож випадком ми народились | й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. | Бо дим — віддих у наших ніздрях, | а думка — іскра, коли б’ється наше серце.	2 Because we were born by mere chance, and hereafter we shall be as though we had never been; because the breath in our nostrils is smoke, and reason is a spark kindled by the beating of our hearts.
3 Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, | і дух розвіється, як легіт.	3 When it is extinguished, the body will turn to ashes, and the spirit will dissolve like empty air.
4 І наше ім’я забудеться з часом, | і ніхто й не згадає про наші діла; | і промине життя наше, немов сліди хмари, | розвіється, мов мряка, | розігнана промінням сонця, | його жаром прибита.	4 Our name will be forgotten in time and no one will remember our works; our life will pass away like the traces of a cloud, and be scattered like mist that is chased by the rays of the sun and overcome by its heat.
5 Наш вік — тінь минуща, | і кончина наша вороття не знає: | печать прикладено, і не повернеться ніхто.	5 For our allotted time is the passing of a shadow, and there is no return from our death, because it is sealed up and no one turns back.
6 Отож користуймося з теперішніх дібр, | вживаймо світ із запалом юнацтва.	6 "Come, therefore, let us enjoy the good things that exist, and make use of the creation to the full as in youth.
7 Упиймось дорогим вином та пахощами, | нехай не втече наш весняний виквіт!	7 Let us take our fill of costly wine and perfumes, and let no flower of spring pass by us.
8 І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів’яли!	8 Let us crown ourselves with rosebuds before they wither.
9 Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні, | по всіх усюдах сліди радощів лишімо, | бо наша це частка, наша це доля.	9 Let none of us fail to share in our revelry, everywhere let us leave signs of enjoyment, because this is our portion, and this our lot.
10 Гнобімо бідака праведного; | не жалуймо вдовиці, | і не вважаймо на довголітню сивину старого!	10 Let us oppress the righteous poor man; let us not spare the widow nor regard the gray hairs of the aged.
11 Хай наша сила буде законом справедливости, | бо що безсиле, те являється безкорисне.	11 But let our might be our law of right, for what is weak proves itself to be useless.
12 Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний | і противиться нашим учинкам; | він закидає нам гріхи проти закону, | винує нас у вадах нашого виховання;	12 "Let us lie in wait for the righteous man, because he is inconvenient to us and opposes our actions; he reproaches us for sins against the law, and accuses us of sins against our training.
13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую.	13 He professes to have knowledge of God, and calls himself a child of the Lord.
14 Він — утілений докір думкам нашим, | нам тяжко і глянути на нього.	14 He became to us a reproof of our thoughts;
15 Життя ж його не таке, як в інших, | і поведінка його дивацька.	15 the very sight of him is a burden to us, because his manner of life is unlike that of others, and his ways are strange.
16 Для нього ми — та підроблена монета, | він уникає доріг наших, як нечести, | щасливу називає кончину справедливих | і вихваляється, що Бог йому за батька.	16 We are considered by him as something base, and he avoids our ways as unclean; he calls the last end of the righteous happy, and boasts that God is his father.
17 Гляньмо, чи слова його правдиві, | та провірмо, що з ним буде накінець.	17 Let us see if his words are true, and let us test what will happen at the end of his life;
18 Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його | і вирве його з рук противників.	18 for if the righteous man is God's son, he will help him, and will deliver him from the hand of his adversaries.
19 Випробуймо його зневагою й мукою, | щоб ми пізнали його лагідність, | і випробуймо його терпеливість.	19 Let us test him with insult and torture, that we may find out how gentle he is, and make trial of his forbearance.
20 Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде.»	20 Let us condemn him to a shameful death, for, according to what he says, he will be protected."
21 Отак собі гадали, та помилились, | бо їхня злоба їх засліпила.	21 Thus they reasoned, but they were led astray, for their wickedness blinded them,
22 Вони не відають таємних судів Божих | і не надіються нагороди за святість; | не вірять у заплату для душ непорочних.	22 and they did not know the secret purposes of God, nor hope for the wages of holiness, nor discern the prize for blameless souls;
23 Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи.	23 for God created man for incorruption, and made him in the image of his own eternity,
24 А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать.	24 but through the devil's envy death entered the world, and those who belong to his party experience it.