Мудрости 12

Біблія	Peshitta
1 Бо твій дух нетлінний у всьому.	1 ܡܛܠ ܕܪܘܚܟ ܛܒܬܐ ܫܪܝܐ ܒܟܠ
2 Ось чому тих, що падають, ти караєш легко | і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, | щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе.	2 ܘܠܕܡܫܬܪܥܝܢ ܒܩܠܝܠ ܩܠܝܠ ܡܟܣ ܐܢܬ ܠܗܘܢ ܒܡܕܡ ܕܡܣܟܠܝܢ ܡܟܘܢ ܐܢܬ ܘܟܐܐ ܐܢܬ ܕܢܥܪܩܘܢ ܡܢ ܒܝ̈ܫܬܐ ܘܢܗܝܡܢܘܢ ܒܟ ܡܪܝܐ
3 Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів	3 ܡܛܠ ܕܐܦ ܠܗܢܘܢ ܩܕܡ̈ܝܐ ܕܥܡܪܝܢ ܗܘܘ ܒܐܪܥܐ ܩܕܝܫܬܐ
4 за їхні злочини преганебні, | за їхнє чарівництво, обряди нечестиві,	4 ܣܢܝܬ ܐܢܘܢ ܡܛܠ ܥܒ̈ܕܝܗܘܢ ܛܢ̈ܦܐ ܥܒ̈ܕܐ ܕܚܪ̈ܫܐ ܘܬܫܡ̈ܫܬܐ ܕܠܐ ܟܫܪ̈ܢ
5 за їхні немилосердні дітовбивства, | за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, | посвячені у таємному бенкетуванні;	5 ܡܩܛܠܝܢ ܗܘܘ ܒ̈ܢܝܗܘܢ ܕܠܐ ܚܘܣܢ ܐܟܠܝܢ ܗܘܘ ܒܣܪܐ ܪ̈ܚܡܐ ܕܒܢ̈ܝ ܐܢܫܐ ܒܓܘܗܘܢ ܥܒܕܝܢ ܕܡܘܬܐ ܕܐܒܕܢܐ ܥܒܕܘ ܒܡܨܥܬܐ ܪ̈ܐܙܐ ܕܠܐ ܒܢܡܘܣ
6 родителів, убивників безпомічних дітей, | вирішив ти вигубити руками батьків наших,	6 ܘܠܐ ܗܘܐ ܥܘܕܪܢܐ ܠܢ̈ܦܫܬܐ ܕܒܢ̈ܝ ܥܡܗܘܢ ܘܐܢܬ ܨܒܝܬ ܕܬܘܒܕ ܐܢܘܢ ܒܐܝܕܐ ܕܐ̈ܒܗܬܐ
7 щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш, | прийняла гідних поселенців — дітей Божих.	7 ܕܢܣܒܘܢ ܥܒ̈ܕܘܗܝ ܕܐܠܗܐ ܥܘܡܪܐ ܢܝܚܐ ܐܪܥܐ ܕܝܗܒܬ ܒܐܝܩܪܐ ܘܒܫܘܒܚܐ
8 Тож їх, бо й вони люди, ти пожалів, | виславши перед твоїм військом шершнів, | щоб вони винищували їх поволі:	8 ܘܐܦ ܥܠ ܗܠܝܢ ܐܝܟ ܒܢ̈ܝ ܐܢܫܐ ܚܣܬ ܫܕܪܬ ܠܘܩܕܡ ܕܒܘܪ̈ܐ ܠܩܪܒܐ ܕܒܩܠܝܠ ܩܠܝܠ ܢܓܡܪܘܢ ܐܢܘܢ
9 не те, щоб ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих, | чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, —	9 ܐܠܐ ܠܐ ܗܘܐ ܡܛܠ ܕܩܫܝܢ ܗܘܘ ܪ̈ܫܝܥܐ ܡܢ ܙܕܝܩ̈ܐ ܕܢܚܪܒܘܢ ܐܢܘܢ ܐܘ ܒܚܝ̈ܘܬܐ ܒܝܫ̈ܬܐ ܐܘ ܒܩܛܠܐ ܕܡܡܠܠ ܦܘܡܐ ܢܫܬܚܩܘܢ
10 лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння, | хоч відав добре, що їхній рід лукавий, | що їхня злоба — вроджена їм | і що думки їхні незмінні були б повіки, —	10 ܐܠܐ ܒܩܠܝܠ ܩܠܝܠ ܕܢܬ ܐܢܘܢ ܘܝܗܒܬ ܠܗܘܢ ܐܬܪܐ ܠܬܝܒܘܬܐ ܡܛܠ ܕܝܕܥ ܐܢܬ ܕܒܝܫ ܗܘ ܡܘܠܕܗܘܢ ܘܢܨܝܒܐ ܒܗܘܢ ܒܝܫܘܬܗܘܢ ܘܠܐ ܡܬܚ̈ܠܦܢ ܡܚܫ̈ܒܬܗܘܢ ܠܥܠܡ
11 бо це було поріддя прокляте від початку. | Та не із страху перед кимсь дарував ти їм гріхи безкарно.	11 ܙܪܥܐ ܓܝܪ ܕܚ̈ܛܝܐ ܠܝܛ ܗܘ ܩܕܡ ܡܪܝܐ ܠܐ ܗܘܐ ܡܛܠ ܕܕܚܠܬ ܡܢ ܚ̈ܛܝܐ ܐܘܪܟܬ ܠܗܘܢ
12 Бо хто ж насмілився б сказати; «Що ти вдіяв?» | Або хто міг би протиставитись вирокові твоєму? | І хто міг би позивати тебе за знищення народів, яких ти сам створив? | Або хто міг би стати проти тебе в обороні розбещених людей?	12 ܡܢܘ ܓܝܪ ܡܫܟܚ ܕܢܐܡܪ ܠܟ ܡܢܐ ܥܒܕ ܐܢܬ ܐܘ ܡ̇ܢ ܩܐܡ ܠܘܩܒܠ ܕܝܢ̈ܝܟ ܐܘ ܡܢܘ ܩܒܠ ܥܠ ܒ̈ܢܝ ܥܡ̈ܡܐ ܟܕ ܡܘܒܕ ܐܢܬ ܠܗܘܢ ܐܘ ܡܢܘ ܢܩܘܡ ܩܕܡܝܟ ܬܒܘܥܐ ܥܠ ܐܢܫܐ ܪ̈ܫܝܥܐ
13 Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш, | щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;	13 ܐܠܗ ܓܝܪ ܐܚܪܝܢ ܠܝܬ ܠܒܪ ܡܢܟ ܘܐܢܬ ܝܨܦ ܐܢܬ ܥܠ ܟܠ ܘܐܢܬ ܚܘܝܬ ܕܡܕܡ ܒܛܠܘܡܝܐ ܠܐ ܕܢܬ
14 ані царя чи якогось володаря, спроможного | кинути поглядом на тебе з домаганням рахунку за покараних тобою.	14 ܘܠܐ ܡܠܟܐ ܘܐܦ ܠܐ ܡܕܒܪܢܐ ܡܫܟܚ ܠܡܩܡ ܩܕܡܝܟ ܒܡܐ ܕܚܝܒܬ ܙܕܝܩܐܝܬ
15 Ти, справедливий, усім керуєш по правді: | чужа бо твоїй могутності думка засуджувати | того, хто на кару не заслужив.	15 ܘܒܙܕܩܐ ܟܠ ܡܕܡ ܡܕܒܪ ܐܢܬ ܘܡܕܡ ܕܘܠܐ ܗܘܐ ܠܡܬܚܝܒܘ ܦܘܪܥܢܐ ܐܝܟ ܚܝܠܟ ܡܢ ܒܪ ܢܘܟܪ̈ܝܐ
16 Твоя бо сила — справедливости основа, | а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.	16 ܡܛܠ ܕܚܝܠܟ ܪܝܫ ܟܐܢܘܬܐ ܗܘ ܘܐܢܬ ܫܠܝܛ ܐܢܬ ܥܠ ܟܠ ܘܚܐܣ ܐܢܬ ܥܠ ܟܠ
17 Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику; | у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство.	17 ܚܝ̈ܠܐ ܚܘܝܬ ܘܠܐ ܗܝܡܢܘ ܒܠܚܘܕ ܒܚܝܠܐ ܕܫܘܠܡܐ ܠܗܠܝܢ ܕܝܕܥ ܐܢܬ ܬܩܝܦܐܝܬ ܡܟܣ ܐܢܬ ܠܗܘܢ
18 Та ти — Владика сили, судиш ласкаво | і провадиш нас вельми дбайливо, | бо коли тільки захочеш, — можеш.	18 ܘܐܢܬ ܡܪܝܐ ܫܠܝܛ ܥܠ ܚܝܠܐ ܘܒܛܝܠܐܝܬ ܕܐ̇ܢ ܐܢܬ ܘܒܟܠ ܚܘܣܢ ܡܕܒܪ ܐܢܬ ܠܢ ܐܢ ܬܨܒܐ ܓܝܪ ܥܬܝܪ ܗܘ ܚܝܠܐ
19 Таким діянням ти навчив народ свій, | що праведник має бути чоловіколюбцем, | і розбудив в своїх дітей добру надію, | що за гріхи даєш покаяння.	19 ܘܒܗܠܝܢ ܥܒ̈ܕܐ ܐܠܦܬ ܠܥܡܟ ܘܠܒ̈ܢܝܟ ܕܘܠܐ ܗܘ ܠܗ ܠܙܕܝܩܐ ܠܡܪܚܡ ܠܒܪ ܐܢܫܐ ܘܥܒܕܬ ܠܒ̈ܢܝܟ ܣܒܪܐ ܛܒܐ ܘܝܗܒ ܐܢܬ ܬܝܒܘܬܐ ܥܠ ܣܟ̈ܠܘܬܐ
20 Бо коли ворогів дітей твоїх, і гідних смерти, | скарав ти так вирозуміло й поблажливо, | давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства,	20 ܕܐܦ ܠܒ̈ܥܠܕܒܒܝܗܘܢ ܕܥܒ̈ܕܝܟ ܚܝܒܬ ܐܢܘܢ ܠܡܘܬܐ ܘܨܥܪܬ ܐܢܘܢ ܒܟܠ ܦܘܪܥܢ ܘܒܥܘ ܕܢܬܝܗܒ ܠܗܘܢ ܙܒܢܐ ܠܬܚܢܢܬܐ ܕܢܥܪܩܘܢ ܡܢ ܒܝܫ̈ܬܐ
21 то з якою ж обережністю судиш ти синів твоїх, | яких батькам з клятвою й заповітами | дав ти найкращі обітниці?	21 ܘܒܝܨܝܦܘܬܐ ܪܒܬܐ ܕܢܬ ܐܢܘܢ ܠܥܡܟ ܘܠܒ̈ܢܝܟ ܗܠܝܢ ܕܥܒܕܬ ܥܡ ܐ̈ܒܗܬܢ ܩܝ̈ܡܐ ܘܡܘܡ̈ܬܐ ܘܩܨ̈ܐ ܛܒ̈ܐ
22 Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів, | щоб ми, коли судитимем, пам’ятали на твою доброту, | а коли нас судять, — надіялись на милосердя.	22 ܘܠܢ ܥܒܕܬ ܕܝܢܐ ܕܢܓܕܬ ܠܣ̈ܢܐܝܢ ܒܪ̈ܒܘ ܢ̈ܓܕܝܢ ܕܟܕ ܢܗܘܐ ܕܝܢܝܢ ܚܢܢ ܗܘܝܢ ܡܬܕܟܪܝܢ ܚܢܢ ܛܘܒܟ ܘܟܕ ܢܗܘܐ ܡܬܕܝܢܝܢ ܚܢܢ ܢܗܘܐ ܡܣܟܝܢܢ ܠܪ̈ܚܡܝܟ
23 Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві, | ти мучив їхнім власним мерзенством.	23 ܕܟܕ ܚܝܘ ܦܟܝ̈ܗܐ ܘܓܡܪܘ ܛܠܘܡܐܝܬ ܢܓܕܬ ܐܢܘܢ ܒܛܢܦܘܬܗܘܢ
24 Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали, | взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших, | обмануті, наче нерозумні діти.	24 ܡܛܠ ܕܒܐܘܪ̈ܚܬܐ ܕܛܥܝܘܬܗܘܢ ܥܪܩܘ ܘܛܥܘ ܕܬܟܝܠܝܢ ܗܘܘ ܥܠ ܚ̈ܝܘܬܐ ܘܥܠ ܨܥܪܐ ܕܒ̈ܥܠܕܒܒܝܗܘܢ ܕܐ̈ܠܗܐ ܐܢܘܢ ܦܘܪܥܢܘܬܐ ܕܛ̈ܠܝܐ ܒܦܟܝܗܘܬܐ ܕܕܓܠܘ
25 Тому, немов на хлоп’ят безглуздих, | наслав ти на них неповажну кару.	25 ܡܛܠ ܗܢܐ ܗܟܝܠ ܐܝܟ ܛ̈ܠܝܐ ܕܠܐ ܡܣܬܟܠܝܢ ܫܕܪܬ ܥܠܝܗܘܢ ܕܝܢܐ ܕܓܘܚܟܐ
26 Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара, | зазнають суду, що гідний Бога.	26 ܘܐܝܠܝܢ ܕܠܐ ܡܣܬܟܠܝܢ ܡܢ ܕܝܢܐ ܕܓܘܚܟܐ ܢܛܥܡܘܢ ܕܝܢܗ ܕܐܠܗܐ ܒܩܘܫܬܐ
27 А страждаючи від цих істот, гнівались | на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх; | допіру тоді, кого раніше зреклися знати, — | визнали за правдивого Бога; | тим то впав на них найважчий осуд.	27 ܕܒܗܘ ܡܕܡ ܕܚܫܘ ܪܓܙܘ ܡܛܠ ܕܬܟܝܠܝܢ ܥܠܝܗܘܢ ܕܐ̈ܠܗܐ ܐܢܘܢ ܕܐܦ ܒܗܘܢ ܢܬܢܩܡܘܢ ܡܛܠ ܕܗܢܘܢ ܕܚܙܘ ܩܕܡܐܝܬ ܘܟܦܪܘ ܕܠܐ ܢܒܥܘܢ ܠܐܠܗܐ ܒܩܘܫܬܐ ܥܘܬܕܗ ܕܕܝܢܐ ܢܐܬܐ ܥܠܝܗܘܢ