Приповідок 17

Біблія	NOVA VULGATA
1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода.	1 Melior est buccella sicca cum pace quam domus plena victimis cum iurgio.
2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | — з братами він розділить спадщину.	2 Servus sapiens dominabitur filiis inhonestis et inter fratres hereditatem dividet.
3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.	3 Sicut igne probatur argentum et aurum camino, ita corda probat Dominus.
4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.	4 Malus oboedit labio iniquo, et fallax obtemperat linguae mendaci.
5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.	5 Qui despicit pauperem, exprobrat Factori eius; et, qui in ruina laetatur alterius, non erit impunitus.
6 Вінець старих людей — сини синів; | слава ж дітей — їхні батьки.	6 Corona senum filii filiorum, et gloria filiorum patres eorum.
7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві — уста брехливі.	7 Non decent stultum verba composita, nec principem labium mentiens.
8 Гостинець — самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.	8 Gemma gratissima munus in oculis domini eius; quocumque se verterit, prospere aget.
9 Хто провину покриває — той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.	9 Qui celat delictum, quaerit amicitias; qui sermone repetit, separat foederatos.
10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.	10 Plus proficit correptio apud prudentem quam centum plagae apud stultum.
11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.	11 Semper iurgia quaerit malus; angelus autem crudelis mittetur contra eum.
12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.	12 Expedit magis ursae occurrere, raptis fetibus, quam fatuo confidenti in stultitia sua.
13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.	13 Qui reddit mala pro bonis, non recedet malum de domo eius.
14 Почати сварку — немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.	14 Aquarum proruptio initium est iurgiorum; et, antequam exacerbetur contentio, desere.
15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.	15 Qui iustificat impium et qui condemnat iustum, abominabilis est uterque apud Dominum.
16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.	16 Ad quid pretium in manu stulti? Ad emendam sapientiam, cum careat corde?
17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.	17 Omni tempore diligit, qui amicus est, et frater ad angustiam natus est.
18 Не має глузду той, хто зобов’язується | і дає запоруку перед ближнім.	18 Stultus homo iungit manus, cum spoponderit pro amico suo.
19 Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.	19 Qui diligit delictum, diligit rixas; et, qui exaltat ostium, quaerit effracturam.
20 Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.	20 Qui perversi cordis est, non inveniet bonum; et, qui vertit linguam, incidet in malum.
21 Хто народжує дурня — собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.	21 Qui generat stultum, maerorem generat sibi, sed nec pater in fatuo laetabitur.
22 Веселе серце — ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.	22 Animus gaudens aetatem floridam facit, spiritus tristis exsiccat ossa.
23 Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.	23 Munera de sinu impius accipit, ut pervertat semitas iudicii.
24 Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.	24 In facie prudentis lucet sapientia, oculi stultorum in finibus terrae.
25 Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.	25 Ira patris filius stultus et dolor matris, quae genuit eum.
26 Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.	26 Non est bonum multam inferre iusto nec percutere principem contra rectitudinem.
27 Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.	27 Qui moderatur sermones suos, novit scientiam, et lenis spiritu est vir prudens.
28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.	28 Stultus quoque, si tacuerit, sapiens reputabitur et, si compresserit labia sua, intellegens.