Приповідок 1

Біблія	NOVA VULGATA
1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,	1 Parabolae Salomonis filii David regis Israel
2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,	2 ad sciendam sapientiam et disciplinam, ad intellegenda verba prudentiae;
3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | — справедливість, правосуддя та правоту, —	3 ad suscipiendam eruditionem doctrinae, iustitiam et iudicium et aequitatem,
4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,	4 ut detur parvulis astutia, adulescenti scientia et recogitatio.
5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,	5 Audiat sapiens et addet doctrinam, et intellegens dispositiones possidebit:
6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.	6 animadvertet parabolam et allegoriam, verba sapientium et aenigmata eorum.
7 Острах Господній — початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.	7 Timor Domini principium scientiae. Sapientiam atque doctrinam stulti despiciunt.
8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,	8 Audi, fili mi, disciplinam patris tui et ne reicias legem matris tuae,
9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.	9 quia diadema gratiae sunt capiti tuo, et torques collo tuo.
10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!	10 Fili mi, si te lactaverint peccatores, ne acquiescas eis.
11 Як скажуть: «Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного — без усякої причини,	11 Si dixerint: “ Veni nobiscum, insidiemur sanguini, abscondamus tendiculas contra insontem frustra;
12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!	12 deglutiamus eos sicut infernus viventes et integros quasi descendentes in lacum:
13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.	13 omnem pretiosam substantiam reperiemus, implebimus domos nostras spoliis;
14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!»	14 sortem mitte nobiscum, marsupium unum sit omnium nostrum ”;
15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,	15 fili mi, ne ambules cum eis, prohibe pedem tuum a semitis eorum.
16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.	16 Pedes enim illorum ad malum currunt et festinant, ut effundant sanguinem.
17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.	17 Frustra autem iacitur rete ante oculos pinnatorum.
18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.	18 Ipsique contra sanguinem suum insidiantur et moliuntur fraudes contra animas suas.
19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.	19 Sic semitae omnis ad rapinam intenti: animam ipsius possidentis rapiunt.
20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,	20 Sapientia foris praedicat, in plateis dat vocem suam,
21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:	21 in capite viarum frequentium clamitat, in foribus portarum urbis profert verba sua:
22 «Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?	22 “ Usquequo, parvuli, diligitis infantiam, et derisores sibi derisionem cupient, et imprudentes odibunt scientiam?
23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.	23 Convertimini ad correptionem meam; en proferam vobis spiritum meum et ostendam vobis verba mea.
24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,	24 Quia vocavi, et renuistis, extendi manum meam, et non fuit qui aspiceret;
25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, —	25 despexistis omne consilium meum et increpationes meas neglexistis.
26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;	26 Ego quoque in interitu vestro ridebo et subsannabo, cum terror vobis advenerit,
27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.	27 cum irruerit ut procella terror, et interitus quasi tempestas ingruerit, quando venerit super vos tribulatio et angustia ”.
28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.	28 Tunc invocabunt me, et non exaudiam, instanter quaerent me et non invenient me,
29 За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,	29 eo quod exosam habuerint disciplinam et timorem Domini non elegerint
30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, —	30 nec acquieverint consilio meo et despexerint universam correptionem meam.
31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.	31 Comedent igitur fructus viae suae suisque consiliis saturabuntur.
32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.	32 Aversio parvulorum interficiet eos, et securitas stultorum perdet illos.
33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха».	33 Qui autem me audierit, absque terrore requiescet et tranquillus erit timore malorum sublato.