Приповідок 1

Біблія	Biblia Tysiąclecia
1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,	1 Przysłowia Salomona, syna Dawida, króla izraelskiego, podane po to,
2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,	2 by mądrość osiągnąć i karność, pojąć słowa rozumne,
3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | — справедливість, правосуддя та правоту, —	3 zdobyć staranne wychowanie: prawość, rzetelność, uczciwość;
4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,	4 prostaczkom udzielić rozwagi, a młodym - rozsądku i wiedzy.
5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,	5 Mądry, słuchając, pomnaża swą wiedzę, rozumny nabywa biegłości:
6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.	6 jak pojąć przysłowie i zdanie, słowa i zagadki mędrców.
7 Острах Господній — початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.	7 Podstawą wiedzy jest bojaźń Pańska, lecz głupcy odrzucają mądrość i karność.
8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,	8 Synu mój, słuchaj napomnień ojca i nie odrzucaj nauk swej matki,
9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.	9 gdyż one ci są wieńcem powabnym dla głowy i naszyjnikiem cennym dla szyi.
10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!	10 Kiedy cię, synu, wabią grzesznicy, nie waż się iść,
11 Як скажуть: «Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного — без усякої причини,	11 choćby rzekli: Pójdź z nami! Zasadźmy się na cichych! Bez powodu czyhajmy na czystych!
12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!	12 Jak Szeol wchłoniemy ich żywych i zdrowych tak jak schodzących do grobu.
13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.	13 Znajdziemy wszelkie kosztowności i napełnimy domy swe łupem.
14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!»	14 Przyłącz swój los do naszej wspólnoty, jedna sakwa niech łączy nas wszystkich!
15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,	15 Synu mój, nie chodź ich drogą, przed ścieżką ich strzeż swojej stopy,
16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.	16 gdyż nogi ich pędzą do zbrodni, śpieszno im: krew chcą wytoczyć.
17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.	17 Lecz próżno ich sieć zarzucona, na oczach wszelkiego ptactwa.
18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.	18 Na własną krew raczej czyhają, czatują na swoje życie,
19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.	19 bo taki jest los chciwych zysku: zabiera on własne ich życie.
20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,	20 Mądrość woła na ulicach, na placach głos swój podnosi;
21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:	21 nawołuje na drogach zgiełkliwych, w bramach miejskich przemawia:
22 «Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?	22 Dokądże głupcy mają kochać głupotę, szydercy miłować szyderstwo, a nierozumni pogardzać nauką?
23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.	23 Powróćcie do moich upomnień, udzielę wam ducha mojego, nauczę was moich zaleceń.
24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,	24 Ponieważ prosiłam, lecz wyście nie dbali, rękę podałam, a nikt nie zważał,
25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, —	25 gardziliście każdą mą radą, nie chcieliście moich upomnień:
26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;	26 więc i ja waszą klęskę wyszydzę, zadrwię sobie z waszej bojaźni,
27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.	27 gdy bojaźń nadciągnie jak burza, a wasza zagłada jak wicher, gdy spotka was ucisk i boleść.
28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.	28 Wtedy będą mnie prosić - lecz ja nie odpowiem, i szukać - lecz mnie nie znajdą,
29 За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,	29 gdyż wiedzy nienawidzili, gardzili bojaźnią Pańską,
30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, —	30 nie poszli za mymi radami, zlekceważyli moje napomnienie;
31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.	31 spożyją owoce swej drogi, nasycą się swymi radami;
32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.	32 odstępstwo prostaków uśmierci ich, bezmyślność niemądrych ich zgubi.
33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха».	33 Kto słucha mnie - osiągnie spokój, wytchnienie - bez obawy nieszczęścia.