Приповідок 1

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,	1 Mudre izreke Salomona, sina Davidova, kralja izraelskog:
2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,	2 da se spozna mudrost i pouka, da se shvate razumne riječi;
3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | — справедливість, правосуддя та правоту, —	3 da se primi umna pouka, pravda i pravica i nepristranost;
4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,	4 da se dade pamet neiskusnima, mladiću znanje i umijeće;
5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,	5 kad mudar čuje, da umnoži znanje, a razuman steče mudrije misli;
6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.	6 da razumije izreke i prispodobe, riječi mudraca i njihove zagonetke.
7 Острах Господній — початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.	7 Strah je Gospodnji početak spoznaje, ali ludi preziru mudrost i pouku.
8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,	8 Poslušaj, sine moj, pouku oca svoga i ne odbacuj naputka svoje majke!
9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.	9 Jer će ti biti ljupki vijenac na glavi i ogrlica oko tvoga vrata.
10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!	10 Sine moj, ako te grešnici mame, ne pristaj;
11 Як скажуть: «Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного — без усякої причини,	11 ako bi rekli: »Hodi s nama, da vrebamo krv, čekamo u zasjedi nevina ni za što;
12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!	12 da ih progutamo žive kao carstvo smrti i cijele kao one koji silaze u grob;
13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.	13 naplijenit ćemo svakojaka blaga, napuniti svoje kuće plijenom;
14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!»	14 bacat ćeš s nama svoj ždrijeb, svi ćemo zajedno imati jednu kesu.«
15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,	15 Sine moj, ne idi s njima na put, makni nogu od njihove staze.
16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.	16 Jer na zlo trče svojim nogama i hite prolijevati krv.
17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.	17 Jer uzalud je razapinjati mrežu pred očima svim pticama.
18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.	18 A oni vrebaju vlastitu krv, postavljaju zasjedu svojemu životu.
19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.	19 Takva je sudba svih lakomih na ružan dobitak: on ih života stane.
20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,	20 Mudrost glasno uzvikuje na ulici, na trgovima diže svoj glas;
21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:	21 propovijeda po bučnim uglovima, na otvorenim gradskim vratima govori svoje riječi:
22 «Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?	22 »Dokle ćete, vi glupi, ljubiti glupost i dokle će podsmjevačima biti milo podsmijevanje, i dokle će bezumnici mrziti znanje?
23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.	23 Poslušajte moju opomenu! Gle, svoj duh pred vas izlijevam, hoću vas poučiti svojim riječima.
24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,	24 Koliko sam vas zvala, a vi ste odbijali; pružala sam ruku, ali je nitko ne opazi.
25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, —	25 Nego ste odbacili svaki moj savjet i niste poslušali moje opomene;
26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;	26 zato ću se i ja smijati vašoj propasti, rugat ću se kad vas obuzme tjeskoba:
27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.	27 kad navali na vas strah kao nevrijeme i zgrabi vas propast kao vihor, kad navali na vas nevolja i muka.
28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.	28 Tada će me zvati, ali se ja neću odazvati; tražit će me, ali me neće naći.
29 За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,	29 Jer su mrzili spoznaju i nisu izabrali Gospodnjeg straha
30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, —	30 niti su poslušali moj savjet, nego su prezreli svaku moju opomenu.
31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.	31 Zato će jesti plod svojeg vladanja i nasititi se vlastitih savjeta.
32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.	32 Jer glupe će ubiti njihovo odbijanje, a nemar će upropastiti bezumne.
33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха».	33 A tko sluša mene, bezbrižan ostaje i spokojno živi bez straha od zla.«