| 1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах, | 1 ܘܫܠܝܘ ܗܠܝܢ ܬܠܬܐ ܓܒܪ̈ܝܢ ܕܒܥܝܢ ܗܘܘ ܠܡܚܝܒܘܬܗ ܠܐܝܘܒ ܡܛܠ ܕܗܘ ܗܘܐ ܙܕܝܩ ܒܥܝܢ̈ܝܗܘܢ |
| 2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога. | 2 ܘܐܬܚܡܬ ܐܠܝܗܘ ܒܪ ܒܪܟܝܐܝܠ ܒܘܙܝܐ ܡܢ ܫܪܒܬܐ ܕܪܡܘ ܐܬܚܡܬ ܪܘܓܙܗ ܥܠ ܐܝܘܒ ܥܠ ܕܙܕܩ ܢܦܫܗ ܛܒ ܡܢ ܐܠܗܐ |
| 3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова. | 3 ܘܐܬܚܡܬ ܥܠ ܬܠܬܐ ܚܒܪ̈ܘܗܝ ܥܠ ܕܠܐ ܐܫܟܚܘ ܕܢܬܠܘܢ ܠܗ ܦܬܓܡܐ ܠܐܝܘܒ ܘܢܚܝܒܘܢܗ |
| 4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком. | 4 ܘܐܠܝܗܘ ܡܟܘܢ ܗܘܐ ܠܗ ܠܐܝܘܒ ܒܡ̈ܠܐ ܡܛܠ ܕܣܐ̈ܒܝܢ ܗܘܘ ܡܢܗ ܒܝ̈ܘܡܬܐ |
| 5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом, | 5 ܘܚܙܐ ܐܠܝܗܘ ܕܠܐ ܡܫܟܚܝܢ ܕܢܬܠܘܢ ܠܗ ܦܬܓܡܐ ܗܠܝܢ ܬܠܬܐ ܓܒܪ̈ܝܢ ܘܐܬܚܡܬ ܪܘܓܙܗ |
| 6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку. | 6 ܘܥܢܐ ܐܠܝܗܘ ܒܪ ܒܪܟܝܐܝܠ ܒܘܙܝܐ ܘܐܡܪ ܡܛܠ ܕܒܨܝܪ ܐܢܐ ܡܢܟܘܢ ܒܝܘܡ̈ܬܐ ܘܐܢܬܘܢ ܩܫܝ̈ܫܝܢ ܡܛܠ ܗܢܐ ܕܚܠܬ ܘܙܥܬ ܠܡܚܘܝܘܬܟܘܢ ܝܕܥܬܝ |
| 7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість! | 7 ܐܢܐ ܓܝܪ ܐܡܪܬ ܕܝܘܡ̈ܬܐ ܗܘ ܡܡܠܠܝܢ ܘܣܘܓܐܐ ܕܫ̈ܢܝܐ ܡ̈ܠܦܢ ܚܟܡܬܐ |
| 8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє. | 8 ܫܪܝܪܐܝܬ ܪܘܚܐ ܐܝܬ ܒܒܪܢܫܐ ܘܢܫܡܬܗ ܗܘ ܕܐܠܗܐ ܡܒܝܢܐ ܠܗܘܢ |
| 9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду. | 9 ܠܐ ܗܘܐ ܗܟܝܠ ܣܘܓܐܐ ܕܝܘܡ̈ܬܐ ܡܚܟܡܝܢ ܘܐܦ ܠܐ ܗܘܐ ܣܒ̈ܐ ܡܬܒܝܢܝܢ ܕܝܢܐ |
| 10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю! | 10 ܡܛܠ ܗܢܐ ܐܡ̇ܪ ܐܢܐ ܫܘܡܥܘܢܝ ܘܐܦ ܐܢܐ ܐܚܘܝܟܘܢ ܝܕܥܬܝ |
| 11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів, | 11 ܗܐ ܫܬܩܬ ܠܟܘܢ ܘܠܡ̈ܠܝܟܘܢ ܘܨܬܬ ܥܕܡܐ ܕܛܠܩܬܘܢ ܘܒܨܝܬܟܘܢ ܕܝܢ ܒܡ̈ܠܐ |
| 12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови. | 12 ܘܒܣ̈ܗܕܘܬܟܘܢ ܐܬܒܝܢܬ ܘܗܐ ܠܝܬ ܠܐܝܘܒ ܡܟܣܢܐ ܘܕܝܗܒ ܠܗ ܡܢܟܘܢ ܦܬܓܡܐ |
| 13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина! | 13 ܕܐܡܪ̈ܝܢ ܐܢܬܘܢ ܐܫܟܚܢ ܚܟܡܬܐ ܐܠܗܐ ܗܘ ܡܚܝܗܝ ܘܠܐ ܒܪ ܐܢܫܐ |
| 14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами. | 14 ܠܐ ܐܡܪ ܠܘܩܒܠ ܡ̈ܠܐ ܘܒܡ̈ܠܝܟܘܢ ܠܐ ܡܬܪܡܐ ܐܢܐ ܠܗ |
| 15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло. | 15 ܫܬܩܘ ܘܬܘܒ ܠܐ ܥܢܐܘܗܝ ܐܦܪܩܘ ܡܢܗܘܢ ܡ̈ܠܐ ܘܫܬܩܘ |
| 16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, — | 16 ܡܛܠ ܕܠܐ ܡܡܠܠܝܢ ܡܛܘܠ ܕܩܡܘ ܘܬܘܒ ܠܐ ܥܢܐܘܗܝ |
| 17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю. | 17 ܐܥܢܐ ܐܦ ܐܢܐ ܡܠܬܝ ܘܐܚܘܐ ܐܦ ܐܢܐ ܝܕܥܬܝ |
| 18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині. | 18 ܡܛܠ ܕܐܬܡܠܝܬ ܡ̈ܠܐ ܘܐܬܢܣܟܬ ܪܘܚܐ ܒܟܪܣܝ |
| 19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває. | 19 ܗܐ ܟܪܣܝ ܟܝܒܐ ܘܠܐ ܡܬܦܬܚܐ ܘܐܝܟ ܐܒܐ ܒܝܪܚܐ ܡܬܦܪܬܐ |
| 20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу. | 20 ܐܡܠܠ ܘܢܪܘܚ ܠܝ ܐܦܬܚ ܣ̈ܦܘܬܝ ܘܐܬܠ ܦܬܓܡܐ |
| 21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому; | 21 ܠܐ ܐܣܒ ܒܐ̈ܦܝ ܐܢܫ ܘܡܢ ܐ̈ܦܝ ܐܢܫ ܠܐ ܐܒܗܬ |
| 22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.» | 22 ܡܛܠ ܕܠܐ ܝ̇ܕܥ ܐܢܐ ܒܗܬܬܐ ܘܥܕ ܩܠܝܠ ܫ̇ܩܠ ܗܘܐ ܠܝ ܥܘܫܢܝ |