Йова 32

Torna indietro

Біблія Peshitta ܦܫܝܼܛܬܵܐ
1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,1 ܘܫܠܝܘ ܗܠܝܢ ܬܠܬܐ ܓܒܪ̈ܝܢ ܕܒܥܝܢ ܗܘܘ ܠܡܚܝܒܘܬܗ ܠܐܝܘܒ ܡܛܠ ܕܗܘ ܗܘܐ ܙܕܝܩ ܒܥܝܢ̈ܝܗܘܢ
2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.2 ܘܐܬܚܡܬ ܐܠܝܗܘ ܒܪ ܒܪܟܝܐܝܠ ܒܘܙܝܐ ܡܢ ܫܪܒܬܐ ܕܪܡܘ ܐܬܚܡܬ ܪܘܓܙܗ ܥܠ ܐܝܘܒ ܥܠ ܕܙܕܩ ܢܦܫܗ ܛܒ ܡܢ ܐܠܗܐ
3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.3 ܘܐܬܚܡܬ ܥܠ ܬܠܬܐ ܚܒܪ̈ܘܗܝ ܥܠ ܕܠܐ ܐܫܟܚܘ ܕܢܬܠܘܢ ܠܗ ܦܬܓܡܐ ܠܐܝܘܒ ܘܢܚܝܒܘܢܗ
4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.4 ܘܐܠܝܗܘ ܡܟܘܢ ܗܘܐ ܠܗ ܠܐܝܘܒ ܒܡ̈ܠܐ ܡܛܠ ܕܣܐ̈ܒܝܢ ܗܘܘ ܡܢܗ ܒܝ̈ܘܡܬܐ
5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,5 ܘܚܙܐ ܐܠܝܗܘ ܕܠܐ ܡܫܟܚܝܢ ܕܢܬܠܘܢ ܠܗ ܦܬܓܡܐ ܗܠܝܢ ܬܠܬܐ ܓܒܪ̈ܝܢ ܘܐܬܚܡܬ ܪܘܓܙܗ
6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.6 ܘܥܢܐ ܐܠܝܗܘ ܒܪ ܒܪܟܝܐܝܠ ܒܘܙܝܐ ܘܐܡܪ ܡܛܠ ܕܒܨܝܪ ܐܢܐ ܡܢܟܘܢ ܒܝܘܡ̈ܬܐ ܘܐܢܬܘܢ ܩܫܝ̈ܫܝܢ ܡܛܠ ܗܢܐ ܕܚܠܬ ܘܙܥܬ ܠܡܚܘܝܘܬܟܘܢ ܝܕܥܬܝ
7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!7 ܐܢܐ ܓܝܪ ܐܡܪܬ ܕܝܘܡ̈ܬܐ ܗܘ ܡܡܠܠܝܢ ܘܣܘܓܐܐ ܕܫ̈ܢܝܐ ܡ̈ܠܦܢ ܚܟܡܬܐ
8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.8 ܫܪܝܪܐܝܬ ܪܘܚܐ ܐܝܬ ܒܒܪܢܫܐ ܘܢܫܡܬܗ ܗܘ ܕܐܠܗܐ ܡܒܝܢܐ ܠܗܘܢ
9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.9 ܠܐ ܗܘܐ ܗܟܝܠ ܣܘܓܐܐ ܕܝܘܡ̈ܬܐ ܡܚܟܡܝܢ ܘܐܦ ܠܐ ܗܘܐ ܣܒ̈ܐ ܡܬܒܝܢܝܢ ܕܝܢܐ
10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!10 ܡܛܠ ܗܢܐ ܐܡ̇ܪ ܐܢܐ ܫܘܡܥܘܢܝ ܘܐܦ ܐܢܐ ܐܚܘܝܟܘܢ ܝܕܥܬܝ
11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,11 ܗܐ ܫܬܩܬ ܠܟܘܢ ܘܠܡ̈ܠܝܟܘܢ ܘܨܬܬ ܥܕܡܐ ܕܛܠܩܬܘܢ ܘܒܨܝܬܟܘܢ ܕܝܢ ܒܡ̈ܠܐ
12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.12 ܘܒܣ̈ܗܕܘܬܟܘܢ ܐܬܒܝܢܬ ܘܗܐ ܠܝܬ ܠܐܝܘܒ ܡܟܣܢܐ ܘܕܝܗܒ ܠܗ ܡܢܟܘܢ ܦܬܓܡܐ
13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!13 ܕܐܡܪ̈ܝܢ ܐܢܬܘܢ ܐܫܟܚܢ ܚܟܡܬܐ ܐܠܗܐ ܗܘ ܡܚܝܗܝ ܘܠܐ ܒܪ ܐܢܫܐ
14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.14 ܠܐ ܐܡܪ ܠܘܩܒܠ ܡ̈ܠܐ ܘܒܡ̈ܠܝܟܘܢ ܠܐ ܡܬܪܡܐ ܐܢܐ ܠܗ
15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.15 ܫܬܩܘ ܘܬܘܒ ܠܐ ܥܢܐܘܗܝ ܐܦܪܩܘ ܡܢܗܘܢ ܡ̈ܠܐ ܘܫܬܩܘ
16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —16 ܡܛܠ ܕܠܐ ܡܡܠܠܝܢ ܡܛܘܠ ܕܩܡܘ ܘܬܘܒ ܠܐ ܥܢܐܘܗܝ
17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.17 ܐܥܢܐ ܐܦ ܐܢܐ ܡܠܬܝ ܘܐܚܘܐ ܐܦ ܐܢܐ ܝܕܥܬܝ
18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.18 ܡܛܠ ܕܐܬܡܠܝܬ ܡ̈ܠܐ ܘܐܬܢܣܟܬ ܪܘܚܐ ܒܟܪܣܝ
19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.19 ܗܐ ܟܪܣܝ ܟܝܒܐ ܘܠܐ ܡܬܦܬܚܐ ܘܐܝܟ ܐܒܐ ܒܝܪܚܐ ܡܬܦܪܬܐ
20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.20 ܐܡܠܠ ܘܢܪܘܚ ܠܝ ܐܦܬܚ ܣ̈ܦܘܬܝ ܘܐܬܠ ܦܬܓܡܐ
21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;21 ܠܐ ܐܣܒ ܒܐ̈ܦܝ ܐܢܫ ܘܡܢ ܐ̈ܦܝ ܐܢܫ ܠܐ ܐܒܗܬ
22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»22 ܡܛܠ ܕܠܐ ܝ̇ܕܥ ܐܢܐ ܒܗܬܬܐ ܘܥܕ ܩܠܝܠ ܫ̇ܩܠ ܗܘܐ ܠܝ ܥܘܫܢܝ