| 1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах, | 1 Por fim estes três homens cessaram de responder a Job, porque se tinha por justo. |
| 2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога. | 2 Então Eliú, filho de Baraquel de Buz, da família de Ram, encheu-se de indignação, e irritou-se contra Job, porque este dizia que era justo diante de Deus. |
| 3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова. | 3 Irritou-se também contra os seus amigos, por não terem achado resposta conveniente para lhe dar, e por, apesar disso, o haverem condenado. |
| 4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком. | 4 Eliú havia esperado calado, enquanto eles falavam com Job, porquanto eram mais velhos. |
| 5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом, | 5 Mas, quando viu que os três não lhe puderam responder, indignou-se fortemente. |
| 6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку. | 6 Então, tomando a palavra Eliú, filho de Baraquel de Buz, disse: Sou novo ainda, e vós já velhos; portanto, abaixando a minha cabeça, não me atrevi a expor-vos o meu parecer. |
| 7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість! | 7 Eu esperava que falasse (com argumentos sólidos) a idade mais madura, e que os muitos anos ensinassem a sabedoria, |
| 8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє. | 8 Sentido deste versículo: Deus deu aos homens uma alma racional capaz de compreender a verdade, mas a verdadeira sabedoria provém de uma inspiração particular do mesmo Deus. |
| 9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду. | 9 Mas, pelo que vejo, é o espirito de Deus nos homens, é a inspiração do Omnipotente que dá a inteligência. |
| 10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю! | 10 Não são sábios os de muita idade, nem os anciãos os que julgam o que é justo. |
| 11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів, | 11 Portanto falarei: Ouvi-me, eu vos mostrarei também o meu pensamento. |
| 12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови. | 12 Falarei, e respirarei um pouco; abrirei os meus lábios, e responderei. |
| 13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина! | 13 Não farei aceitação de pessoa, não adularei seja quem for. |
| 14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами. | 14 Não sei usar circunlóquios, e por um pouco me suportará o meu Criador. |
| 15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло. | |
| 16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, — | |
| 17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю. | |
| 18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині. | |
| 19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває. | |
| 20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу. | |
| 21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому; | |
| 22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.» | |