Йова 32

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,	1 Когда те три мужа перестали отвечать Иову, потому что он был прав в глазах своих,
2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.	2 тогда воспылал гнев Елиуя, сына Варахиилова, Вузитянина из племени Рамова: воспылал гнев его на Иова за то, что он оправдывал себя больше, нежели Бога,
3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.	3 а на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова.
4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.	4 Елиуй ждал, пока Иов говорил, потому что они летами были старше его.
5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,	5 Когда же Елиуй увидел, что нет ответа в устах тех трех мужей, тогда воспылал гнев его.
6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.	6 И отвечал Елиуй, сын Варахиилов, Вузитянин, и сказал: я молод летами, а вы--старцы; поэтому я робел и боялся объявлять вам мое мнение.
7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!	7 Я говорил сам себе: пусть говорят дни, и многолетие поучает мудрости.
8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.	8 Но дух в человеке и дыхание Вседержителя дает ему разумение.
9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.	9 Не многолетние [только] мудры, и не старики разумеют правду.
10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!	10 Поэтому я говорю: выслушайте меня, объявлю вам мое мнение и я.
11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,	11 Вот, я ожидал слов ваших, --вслушивался в суждения ваши, доколе вы придумывали, что сказать.
12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.	12 Я пристально смотрел на вас, и вот никто из вас не обличает Иова и не отвечает на слова его.
13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!	13 Не скажите: мы нашли мудрость: Бог опровергнет его, а не человек.
14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.	14 Если бы он обращал слова свои ко мне, то я не вашими речами отвечал бы ему.
15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.	15 Испугались, не отвечают более; перестали говорить.
16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —	16 И как я ждал, а они не говорят, остановились и не отвечают более,
17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.	17 то и я отвечу с моей стороны, объявлю мое мнение и я,
18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.	18 ибо я полон речами, и дух во мне теснит меня.
19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.	19 Вот, утроба моя, как вино неоткрытое: она готова прорваться, подобно новым мехам.
20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.	20 Поговорю, и будет легче мне; открою уста мои и отвечу.
21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;	21 На лице человека смотреть не буду и никакому человеку льстить не стану,
22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»	22 потому что я не умею льстить: сейчас убей меня, Творец мой.