ІІ Макавеїв 15

Torna indietro

Біблія	Le Sainte Bible Vigouroux
¹ Довідався Ніканор, що вояки Юди були в самарійських місцевостях, і вирішив для певности напасти на них у день відпочинку.	¹ cf2Or Nicanor, ayant appris que Judas était sur les terres de la Samarie, résolut de l'attaquer de toute sa force le jour du sabbat.
² Деякі з юдеїв, що були змушені йти за ним, казали: «Ні, не вигублюй їх таким жорстоким і нелюдським способом! Дай радше славу дневі, що його вшанував і освятив той, хто все бачить.»	² Et comme les Juifs qui le suivaient par nécessité disaient : N'agis(sez) pas si fièrement ni d'un manière si barbare, mais rends(ez) honneur au jour de la sanctification, et révère (révérez) celui qui voit toutes choses ;
³ А той, тричі злочинний, спитав: «Чи є на небі Володар, який наказав святкувати день суботній?»	³ ce malheureux demanda s'il y avait dans le Ciel un maître, qui eût commandé de célébrer le jour du sabbat.
⁴ Ті відповіли ясно: «Так, є живий Господь, Володар неба, і то він повелів святити сьомий день.»	⁴ Eux lui ayant répondu: Il est un Seigneur vivant et puissant dans le Ciel, qui a ordonné de célébrer le septième jour,
⁵ Тоді той відрік: «Я також володар на землі, тож наказую вам узятися за зброю та виконати царський наказ.» Однак, не пощастило йому здійснити свій жорстокий задум.	⁵ il dit : Moi aussi je suis puissant sur la terre, et j'ordonne de prendre les armes et d'accomplir les affaires du roi. Néanmoins il ne parvint pas à exécuter son dessein.
⁶ Коли Ніканор, повний зарозумілої гордовитости, вирішив поставити пам’ятник на знак перемоги над військом Юди,	⁶ Nicanor, parvenu au comble de l'orgueil, avait pensé à ériger un trophée à toutes ses victoires sur Judas (trophée commun de Judas, et de ceux qui étaient avec lui) ;
⁷ Макавей, увесь час повний надії, твердо вірив, що дістане допомогу від Господа.	⁷ mais Machabée espérait toujours avec une entière confiance que Dieu lui enverrait du secours.
⁸ Отож, він умовляв тих, що були при ньому, не боятися поганського нападу, але згадавши на ту допомогу, яка колись прийшла їм з неба, і сьогодні чекати перемоги, що прийде їм від Вседержителя.	⁸ Et il exhortait les siens à ne pas craindre l'approche des nations, mais à se souvenir des assistances qu'ils avaient reçues du Ciel, et à espérer, maintenant encore, que le Tout-Puissant leur procurerait la victoire.
⁹ Він підбадьорював їх словами з закону й пророків, пригадував їм бої, що їх вони були колись перенесли, і тим додав їм відваги.	⁹ Leur ayant donné des instructions tirées de la loi et des prophètes, et leur ayant rappelé les combats qu'ils avaient soutenus auparavant, il les rendit plus assurés.
¹⁰ Коли він таким робом збудив у них запал, то видав накази й водночас пригадав їм про поганське віроломство та кривоприсяжство.	¹⁰ Après avoir relevé ainsi leur courage, il leur représenta en même temps la perfidie des nations et leur violation des serments.
¹¹ По тому озброїв кожного з них, не так безпекою, що від щитів та списів, як певністю, яка походить від слів добрих; оповів вірогідний сон, одне видіння, і всіх порадував.	¹¹ Il arma donc chacun d'eux, non à l'aide de boucliers et de dards, mais au moyen de paroles et d'exhortations excellentes, leur rapportant un songe digne de foi, par lequel il les réjouit tous.
¹² А видіння було ось яке: Онія, колишній первосвященик, муж добрий і шляхетний, видом достойний, поведінкою скромний, вже з дитинства позначений всіма чеснотами, молився, піднявши руки, за юдейську громаду.	¹² Or voici quelle était cette vision: Onias, qui avait été grand prêtre, homme bon et doux, d'un aspect vénérable, modéré dans ses moeurs, agréable dans ses discours, et qui dès son enfance s'était exercé dans les vertus, étendait les mains et priait pour tout le peuple juif;
¹³ Потім з’явився таким самим способом інший муж, який відзначався сивиною й поважним виглядом, з дивною та незмірною величчю, яка оточувала його.	¹³ ensuite avait paru un autre homme, distingué par son âge et par sa gloire, et environné d'une grande majesté ;
¹⁴ Заговорив же Онія, мовивши: «Це той, що братів любить і молиться багато за народ та за святе місто, Єремія, пророк Божий.»	¹⁴ et Onias, prenant la parole, avait dit : Celui-ci est l'ami de ses frères et du peuple d'Israël ; c'est lui qui prie (beaucoup) pour le peuple et pour toute la ville sainte ; c'est Jérémie, le prophète de Dieu ;
¹⁵ Тут Єремія простягнув правицю, щоб дати Юді золотий меч, а даючи, так промовив:	¹⁵ et Jérémie avait étendu la main droite, et avait donné à Judas une épée d'or, en disant:
¹⁶ «Візьми цей святий меч, дар від Бога; ним розіб’єш ворогів.»	¹⁶ Prends ce saint glaive comme un présent de Dieu, avec lequel tu renverseras les ennemis de mon peuple Israël.
¹⁷ Піднесені на дусі чудовими словами Юди, спроможними надхнути їх на подвиг і зробити серця юнацькі мужніми, постановили вони не йти походом, але відважно наскочити й з усім завзяттям кинутися на них та рукопашним боєм вирішити справу, — бо місто, віра й храм були в небезпеці.	¹⁷ Etant donc excités par ces excellentes paroles de Judas, qui étaient capables de relever l'enthousiasme et d'animer le courage des jeunes gens, ils résolurent de se défendre et de combattre vigoureusement, afin que la valeur décidât des affaires, parce que la ville sainte et le temple étaient en péril.
¹⁸ Вони менше боялися за жінок, дітей, братів та за родичів, ніж за святий храм, яким вони понад усе й найбільше піклувалися.	¹⁸ Car ils se mettaient moins en peine pour leurs femmes et leurs enfants, pour leurs frères et leurs parents; mais leur plus grande et leur première crainte était pour la sainteté du temple.
¹⁹ Ті, що лишилися в місті, боялися за тих, що боролися в чистому полі.	¹⁹ Et ceux qui étaient dans la ville n'éprouvaient pas une moindre sollicitude au sujet de ceux qui devaient combattre.
²⁰ І як усі чекали вже на близьку розв’язку, то вороги вишикувалися до наступу й по-бойовому впорядкували війська; слонів вони розташували з вигідного боку, а кінноту поставили на крилах, — і густими лавами рушили до бою.	²⁰ Et comme tous attendaient une prochaine décision et que les ennemis étaient en présence, l'armée rangée en bataille, les bêtes et les cavaliers placés en un lieu convenable,
²¹ Коли Макавей поглянув на таку безліч війська, на ту різноманітну зброю, на дикий вигляд слонів, зняв до неба руки і закликав до Господа, який чинить чуда; бо добре знав, що не у зброї перемога, але Господь дарує її тим, що за його рішенням, гідні її.	²¹ Machabée, considérant la multitude qui approchait, l'appareil des armes diverses et la férocité des animaux, étendit les mains vers le ciel, et invoqua le Seigneur qui fait des prodiges, qui donne la victoire non selon la puissance des armes, mais comme il lui plaît, à ceux qui en sont dignes.
²² У цій своїй молитві він промовляв так: «Ти, Владико, послав був за юдейського царя Єзекії свого ангела, і він винищив близько 185 000 з війська Санхериба.	²² Dans son invocation, il parla ainsi : Vous, Seigneur, qui avez envoyé votre ange sous Ezéchias, roi de Juda, et qui avez tué cent quatre-vingt-cinq mille hommes de l'armée de Sennachérib ;
²³ Тож і тепер, Владико небес, пошли перед нами доброго ангела на страх і жах нашим ворогам.	²³ maintenant aussi, Dominateur des cieux, envoyez Votre bon Ange devant nous, avec la terreur et l'effroi de la puissance de Votre bras,
²⁴ Нехай будуть розбиті твоїм потужним рам’ям ті, що з богохульством на устах вирушили на твій святий народ». Так він закінчив.	²⁴ afin que ceux qui s'avancent, en blasphémant, contre votre saint peuple, soient frappés de crainte. Et c'est ainsi qu'il pria.
²⁵ І коли війська Ніканора наступили під звуки сурем і під військові вигуки,	²⁵ Cependant Nicanor, et ceux qui étaient avec lui, s'approchaient au son des trompettes et des chants (cantiques).
²⁶ вояки Юди вдарили на ворога з благанням та молитвою.	²⁶ Mais Judas, et ceux qui étaient avec lui, ayant invoqué Dieu, engagèrent la lutte en priant.
²⁷ Боролися руками, а серцем молились вони до Бога, і вбили не менш як 35 000; і вельми врадувалися вони на видиму Божу допомогу.	²⁷ Ainsi, combattant de la main et priant le Seigneur dans leurs cœurs, ils ne tuèrent pas moins de trente-cinq mille hommes, comblés de joie (grandement charmés) par la présence de Dieu.
²⁸ А як скінчили битву й поверталися звеселені назад, пізнали вони Ніканора, який лежав убитий, лицем до землі, у повній зброї;	²⁸ Le combat étant fini, tandis qu'ils s'en retournaient avec joie, ils reconnurent (surent) que Nicanor était tombé, couvert de ses armes.
²⁹ під радісний гук і гомін благословили вони рідною мовою верховного Володаря.	²⁹ Ils poussèrent alors des cris, et il y eut un moment d'émotion, et ils bénissaient le Seigneur tout-puissant dans la langue de leurs pères.
³⁰ Тоді той, хто цілковито, і тілом і душею, став першим оборонцем своїх громадян; той, хто зберіг супроти своїх земляків запал юнацтва, звелів відтяти Ніканорові голову й руку з рам’ям, та й принести в Єрусалим.	³⁰ Judas, qui était toujours prêt de corps et d'esprit à mourir pour ses concitoyens, ordonna de couper la tête de Nicanor, et sa main avec l'épaule, et de les porter à Jérusalem.
³¹ Прибув він сам туди, скликав одноплемінників, поставив священиків перед жертовником та послав за тими, що були у твердині,	³¹ Lorsqu'il y fut arrivé, il fit assembler ses concitoyens et les prêtres auprès de l'autel, et il appela aussi ceux qui étaient dans la citadelle ;
³² і показав їм голову злочинця Ніканора та й руку того блюзніра, який насмілився так зухвало підняти її проти святого дому Вседержителя.	³² et leur ayant montré la tête de Nicanor et la main criminelle qu'il avait étendue contre la maison sainte du Dieu tout-puissant, en se glorifiant avec insolence,
³³ Далі він звелів відтяти язик у нечестивця Ніканора й кинути його кусниками птахам, а рам’я того навісного — повісити перед храмом.	³³ il ordonna aussi de couper la langue de l'impie Nicanor en petits morceaux, et de la donner à manger aux oiseaux, et de suspendre devant le temple la main de cet insensé.
³⁴ Тоді всі звернулись до неба, благословили хвального Господа й мовили: «Нехай буде благословенний той, хто зберіг своє житло неоскверненим!»	³⁴ Tous bénirent donc le Seigneur du ciel, en disant : Béni soit celui qui a conservé sa demeure sans souillure !
³⁵ Щобільше, Юда наказав причепити до кріпости голову Ніканора — як видимий і наглядний для всіх знак Господньої допомоги.	³⁵ Il suspendit aussi la tête de Nicanor au sommet de la citadelle, afin qu'elle fût un signe évident et manifeste du secours de Dieu.
³⁶ Тоді всі одноголосно ухвалили, щоб ніколи цей день не пропустити без торжества, і святкувати тринадцятий день дванадцятого місяця, що зветься сирійською мовою Адар, один день перед днем Мардохея.	³⁶ C'est pourquoi tous décidèrent d'un commun consentement que ce jour ne passerait point sans solennité.
³⁷ Ось так було з подіями за Ніканора; а що з того часу місто зосталося в руках євреїв, то тут я закінчую своє оповідання.	³⁷ et qu'on le célébrerait le treizième jour du mois adar, qui est appelé, dans la langue syriaque, la veille du jour de Mardochée.
³⁸ Якщо складено його добре, то саме цього я і бажав. Якщо ж воно менше вартісне, пересічне, то воно й є те, що було в моїй спромозі зробити.	³⁸ Les choses s'étant donc ainsi passées au sujet de Nicanor, et depuis ce temps la ville ayant été possédée par les Hébreux, moi aussi je finirai par là mon récit.
³⁹ І як воно буває з вином чи водою: пити їх чистими — якось недобре; коли ж вино змішане з водою, воно справляє приємну, прекрасну насолоду. Так і з розумом укладене оповідання чарує вуха читачів. Тут йому й кінець.	³⁹ Et s'il est bien, et tel que l'histoire le demande, c'est ce que je souhaite moi-même; si au contraire il est moins digne du sujet, c'est à moi qu'on doit l'attribuer.
	⁴⁰ Car, comme il est nuisible (désagréable) de boire toujours du vin ou toujours de l'eau, et qu'il est délicieux (agréable) d'en user successivement ; de même, un discours ne plairait pas aux lecteurs, s'il était toujours parfait (uniforme). Je terminerai donc ici.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati