І Макавеїв 2

Біблія	EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL
1 Того часу Маттатія, син Іоана, сина Симеона, священик, із потомків Йоаріва, покинув Єрусалим і осівся у Модіні.	1 Damals trat ein Priester auf aus dem Geschlecht des Jojarib namens Mattatias; sein Vater war Johanan, der Sohn Simeons. Er stammte aus Jerusalem, hatte sich aber in Modeïn niedergelassen.
2 Було в нього п’ятеро синів: Іоан, прозваний Гадді,	2 Er hatte fünf Söhne: Johanan, den man auch Gaddi nannte,
3 Симон, що звався Тассі,	3 Simeon mit dem Beinamen Tassi,
4 Юда, що звався Макавей,	4 Judas, der als der Makkabäer bekannt wurde,
5 Єлеазар, що звався Аваран, та Йонатан, що звався Апфус.	5 Eleasar, dem man den Namen Awaran gab, und Jonatan, der auch Apphus hieß.
6 Бачив Маттатія мерзоти, що діялись у Юдеї та в Єрусалимі,	6 Als er das gotteslästerliche Treiben in Judäa und in Jerusalem sah, sagte er:
7 і сказав: «Горе мені! Невже ж я на те народився, щоб бачити погибель мого народу й руїну святого міста, та щоб сидіти отут, тоді коли воно віддається в руки ворогів, а святиня — чужинцям на поталу?	7 Ach, warum bin ich geboren, dass ich erleben muss, wie man mein Volk vernichtet und die heilige Stadt zerstört? Ohnmächtig musste man zusehen, wie sie in die Gewalt ihrer Feinde geriet, wie die heilige Stätte Fremden in die Hände fiel.
8 Храм його став, неначе муж знеславлений.	8 Ihr Tempel wurde wie ein ehrloser Mann,
9 Посуд його преславний забрано в неволю, а немовлят його побито на майданах, хлопців його — мечем ворожим.	9 ihre Kostbarkeiten schleppte man als Beute fort. Auf den Plätzen erschlug man ihre kleinen Kinder; ihre jungen Männer fielen unter dem Schwert des Feindes.
10 Який народ не захопив його царства, не взяв з нього здобичі?	10 Welches Volk hat nicht ein Stück des Reiches erhalten, hat sich nicht seinen Anteil an der Beute errafft?
11 Усю красу з нього здерто, невільним стало вільне місто.	11 Ihren ganzen Schmuck nahm man ihr weg. Die Freie wurde zur Sklavin.
12 І ось усі наші святощі, краса наша й наша слава спустошіла, усе погани осквернили.	12 Seht, unser Heiligtum, unsere Zierde und unser Ruhm, liegt verödet; fremde Völker haben es entweiht.
13 Навіщо нам і жити?»	13 Wozu leben wir noch?
14 І Маттатія та його сини роздерли на собі одежу, надягнули волосяниці й заридали гірко.	14 Und Mattatias und seine Söhne zerrissen ihre Gewänder, zogen Bußkleider an und gaben sich tiefer Trauer hin.
15 Тим часом прибули царські посіпаки, що примушували до відступництва, у місто Модін, щоб жертвувати,	15 Da kamen die Beamten, die vom König den Auftrag hatten, die Einwohner zum Abfall von Gott zu zwingen, in die Stadt Modeïn, um die Opfer durchzuführen.
16 і багато з Ізраїля перейшло до них. Маттатія ж і його сини зібрались осторонь.	16 Viele Männer aus Israel kamen zu ihnen; auch Mattatias und seine Söhne mussten erscheinen.
17 Заговорили царські посіпаки й мовили до Маттатії: «Ти у цім місті славний ватажок і сильний, із синами та братами навкруги себе.	17 Da wandten sich die Leute des Königs an Mattatias und sagten: Du besitzt in dieser Stadt Macht, Ansehen und Einfluss und hast die Unterstützung deiner Söhne und Verwandten.
18 Тож приступи першим та виконай царський наказ, як то зробили всі народи, мужі юдейські й ті, що зосталися в Єрусалимі, то й станете, сам ти й твої сини, царськими друзями. Ти й твої сини будете обсипані сріблом і золотом та силою дарунків.»	18 Tritt also als erster vor und tu, was der König angeordnet hat. So haben es alle Völker getan, auch die Männer in Judäa und alle, die in Jerusalem geblieben sind. Dann wirst du mit deinen Söhnen zu den Freunden des Königs gehören; auch wird man dich und deine Söhne mit Silber, Gold und vielen Geschenken überhäufen.
19 Відповів Маттатія й голосно промовив: «Навіть якби всі народи в державі царській послухалися царя й усі до одного відступили від своєї батьківської віри і прийняли його накази,	19 Mattatias aber antwortete mit lauter Stimme: Auch wenn alle Völker im Reich des Königs ihm gehorchen und jedes von der Religion seiner Väter abfällt und sich für seine Anordnungen entscheidet -
20 я з моїми синами й братами буду пильнувати Союз батьків наших.	20 ich, meine Söhne und meine Verwandten bleiben beim Bund unserer Väter.
21 Хай Бог боронить, щоб ми покинули Закон і установи!	21 Der Himmel bewahre uns davor, das Gesetz und seine Vorschriften zu verlassen.
22 Слів царських ми слухати не будем, щоб відступити від нашої віри, чи то направо, чи наліво.»	22 Wir gehorchen den Befehlen des Königs nicht und wir weichen weder nach rechts noch nach links von unserer Religion ab.
23 Як тільки він вимовив слова ці, якийсь чоловік, юдей, на очах усіх приступив, щоб жертвувати на жертовнику у Модіні, згідно з царським наказом.	23 Kaum hatte er das gesagt, da trat vor aller Augen ein Jude vor und wollte auf dem Altar von Modeïn opfern, wie es der König angeordnet hatte.
24 Уздрів те Маттатія, скипів, увесь затрясся, запалав гнівом за правду, кинувсь на нього і на вівтарі його заколов.	24 Als Mattatias das sah, packte ihn leidenschaftlicher Eifer; er bebte vor Erregung und ließ seinem gerechten Zorn freien Lauf: Er sprang vor und erstach den Abtrünnigen über dem Altar.
25 Та й чоловіка царського, що примушував жертвувати, теж убив під ту пору, а жертовник повалив на землю.	25 Zusammen mit ihm erschlug er auch den königlichen Beamten, der sie zum Opfer zwingen wollte, und riss den Altar nieder;
26 Він палав ревністю до Закону, як Фінеес проти Замбрі, сина Шалома,	26 der leidenschaftliche Eifer für das Gesetz hatte ihn gepackt und er tat, was einst Pinhas mit Simri, dem Sohn des Salu, gemacht hatte.
27 і став кричати голосно по місті: «Хто ревнує за Закон і зберігає Союз, нехай іде за мною!»	27 Dann ging Mattatias durch die Stadt und rief laut: Wer sich für das Gesetz ereifert und zum Bund steht, der soll mir folgen.
28 І втік, сам він і його сини, у гори, покинувши все, що мали вони в місті.	28 Und er floh mit seinen Söhnen in die Berge; ihren ganzen Besitz ließen sie in der Stadt zurück.
29 Тоді багато тих, що плекали справедливість та правду, повтікали у пустиню, щоб там оселитись,	29 Damals gingen viele, die Recht und Gerechtigkeit suchten, in die Wüste hinunter, um dort zu leben.
30 самі вони й їхні діти та їхні жінки й худоба, бо налягло на них лихо.	30 Ihre Kinder und ihre Frauen und auch ihr Vieh nahmen sie mit; denn ihre Lage zu Hause war unerträglich geworden.
31 Царським мужам у війську, що було в Єрусалимі, у Давидгороді, було оповіщено, що люди, які порушили царський наказ, відступили в тайні печери в пустині.	31 Aber man meldete den Beauftragten des Königs und der Besatzung, die in der Davidstadt von Jerusalem war: Die Leute, die die Anordnung des Königs missachtet haben, sind in die Wüste zu den Höhlen hinabgezogen.
32 Чимало кинулося за ними й догнало їх і, розташувавшись до битви проти них, розпочали з ними війну в суботу.	32 Da setzte ihnen eine starke Truppe nach; als sie die Juden eingeholt hatte, stellte sie sich ihnen gegenüber auf und machte sich zum Kampf bereit. An jenem Tag war gerade Sabbat.
33 Вони сказали їм: «Годі вже! Вийдіть та зробіть згідно з царським словом, то й будете жити!»	33 Die Soldaten riefen ihnen zu: Jetzt ist noch Zeit. Kommt heraus und tut, was der König sagt; dann bleibt ihr am Leben.
34 А ті відповіли: «Не вийдемо й не зробимо за царським словом, щоб не сквернити день суботній.»	34 Die Juden antworteten: Wir gehen nicht hinaus und tun nicht, was der König sagt; wir werden den Sabbat nicht entweihen.
35 Тоді (сирійці) притьмом кинулись до бою,	35 Da gingen die Soldaten sofort zum Angriff über.
36 але ті не відповіли, не кинули й каменем і печер не загородили,	36 Die Juden gaben keine Antwort mehr; sie warfen nicht einmal Steine auf sie, noch versperrten sie die Eingänge der Höhlen.
37 кажучи: «Помремо всі в нашій невинності! Свідком нам небо й земля, що ви нас убиваєте несправедливо.»	37 Denn sie sagten: Wir wollen lieber alle sterben, als schuldig werden. Himmel und Erde sind unsere Zeugen, dass ihr uns gegen jedes Recht umbringt.
38 І ті пішли на них війною у суботу, і юдеї полягли разом із жінками, дітьми та худобою — близько 1000 душ.	38 Am Sabbat begannen die Soldaten den Kampf; so starben die Juden mit ihren Frauen und Kindern, etwa tausend Menschen, und auch ihr Vieh kam zusammen mit ihnen um.
39 Довідались про це Маттатія та його друзі й почали плакати за ними вельми	39 Als Mattatias und seine Anhänger das erfuhren, hielten sie für die Toten eine große Trauerfeier ab.
40 і говорити один до одного: «Якщо всі ми чинитимемо, як учинили брати наші, і як не будем воювати проти поган за наші душі та за наші установи, то вони нас незабаром із землі зітруть.»	40 Sie sagten zueinander: Wenn wir alle so handeln, wie unsere Brüder gehandelt haben, und nicht gegen die fremden Völker für unser Leben und unsere Gesetze kämpfen, dann vertilgen sie uns bald von der Erde.
41 І ухвалили того самого дня: «Кожен, хто піде війною на нас у день суботній, — проти такого будемо воювати, щоб нам не вмерти всім, як умерли брати наші в печерах.»	41 Und sie beschlossen noch am gleichen Tag: Wenn uns jemand am Sabbat angreift, werden wir gegen ihn kämpfen, damit wir nicht alle umkommen wie unsere Brüder in den Höhlen.
42 Тоді до них пристала група Асидеїв, найвідважніших в Ізраїлі, — кожен відданий Законові,	42 Damals schloss sich ihnen auch die Gemeinschaft der Hasidäer an; das waren tapfere Männer aus Israel, die alle dem Gesetz treu ergeben waren.
43 а й ті всі, що від біди та лиха втікали, і собі до них пристали та їх скріпили.	43 Auch alle anderen, die vor dem Unheil flohen, kamen zu ihnen und verstärkten ihre Reihen.
44 І тим робом збилось військо. І розбили вони грішників у своїм гніві й беззаконних у своїй люті. А решта повтікала до поган, шукавши рятунку.	44 Sie stellten eine bewaffnete Streitmacht auf und sie erschlugen die Sünder in ihrem Zorn, die Frevler in ihrem Grimm. Wer übrig blieb, musste zu den Nachbarvölkern fliehen, um sein Leben zu retten.
45 Маттатія та його друзі ходили скрізь і руйнували вівтарі,	45 Mattatias und seine Anhänger zogen durch das ganze Land und rissen die Altäre nieder.
46 насильно обрізували необрізаних дітей, яких знаходили в ізраїльських границях,	46 Alle unbeschnittenen Kinder, die sie in dem Gebiet Israels fanden, beschnitten sie gewaltsam.
47 переслідували гордих, і справа в їхніх руках ішла добре.	47 Sie verfolgten die frechen Frevler; in allem, was sie taten, hatten sie Glück.
48 Отак вони обороняли Закон від поган та царів і не давали грішникові зноситися вгору.	48 Sie entrissen das Gesetz der Gewalt fremder Völker und der Hand der Könige. Dem Sünder ließen sie keine Macht.
49 Як наблизився день смерти Маттатії, сказав він своїм синам: «Тепер горує гордість і насильство, це час руїни і лихого гніву.	49 Schließlich kam für Mattatias die Zeit, dass er sterben musste. Da sagte er zu seinen Söhnen: Nun sind über uns Hochmut und Strafe gekommen, die Zeit des Zusammenbruchs und lodernder Zorn.
50 Тепер, о сини, за Закон стійте ревно й дайте ваші душі за Союз батьківський.	50 Jetzt ereifert euch für das Gesetz, meine Söhne, setzt euer Leben ein für den Bund unserer Väter!
51 Згадайте діла ваших батьків, які вони вчинили своєї пори, то й здобудете велику славу й вічне ім’я.	51 Denkt an die Taten, die unsere Väter zu ihren Zeiten vollbrachten; erwerbt euch großen Ruhm und einen ewigen Namen!
52 Чи Авраам у спокусі не був вірний і не було це йому зараховано за справедливість?	52 Wurde Abraham nicht für treu befunden in der Erprobung und wurde ihm das nicht als Gerechtigkeit angerechnet?
53 Йосиф зберіг Закон, як був у скруті, і став господарем Єгипту.	53 Josef hielt das Gebot, als man ihn bedrängte, und wurde Herr über Ägypten.
54 Фінеес, наш пращур, за свою велику ревність отримав завіт вічного священства.	54 Pinhas, unser Ahnherr, ereiferte sich für Gottes Sache und empfing den Bund ewigen Priestertums.
55 Ісус, за те, що виконав Боже слово, став в Ізраїлі суддею.	55 Weil Josua seinen Auftrag erfüllte, wurde er Richter in Israel.
56 Калев, за те, що правду свідчив у громаді, взяв пай землі у спадщину.	56 Kaleb sprach als Zeuge vor dem Volk die Wahrheit; darum bekam er ein Erbteil im Land.
57 Давид за своє милосердя одержав у спадщину царський престол повіки.	57 David hielt die Treue; darum erhielt er den Königsthron als ewiges Erbe.
58 Ілля за свою велику ревність до Закону був узятий на небо.	58 Elija kämpfte mit leidenschaftlichem Eifer für das Gesetz und wurde in den Himmel aufgenommen.
59 Ананія, Азарія та Мисаїл, за те, що мали віру, були врятовані від полум’я.	59 Hananja, Asarja und Mischaël hatten Vertrauen; darum wurden sie aus den Flammen gerettet.
60 Даниїл у своїй безвинності був урятований від пащі левів.	60 Weil Daniel unschuldig war, wurde er dem Rachen der Löwen entrissen.
61 Отож, коли розважите від роду й до роду, побачите, що всі ті, хто на Бога вповають, не гинуть.	61 Überdenkt unsere ganze Vergangenheit: Keiner, der ihm vertraut, kommt zu Fall.
62 Не бійтеся погроз нечестивця, бо його слава зійде у гніві на черви.	62 Habt keine Angst vor den Worten eines bösen Menschen! Seine Herrlichkeit verfällt der Fäulnis und den Würmern.
63 Нині він піде вгору, а взавтра зникне, бо зійде на порох, і його задуми зійдуть нінащо.	63 Heute noch reckt er sich hoch empor, morgen schon ist er verschwunden; denn er ist wieder zu Staub geworden und mit seinen Plänen ist's aus.
64 Будьте мужні, сини, і кріпіться в Законі сильно, бо в ньому ваша слава.	64 Meine Söhne, seid stark und mutig im Kampf für das Gesetz; denn durch das Gesetz werdet ihr euch Ruhm erwerben.
65 Ось Симон, ваш брат: знаю, що чоловік з нього розсудливий, його ви слухайте завжди, він буде вам за батька.	65 Da ist Simeon, euer Bruder. Ich weiß, dass er ein kluger Mann ist. Hört immer auf ihn! Er soll euer Vater sein.
66 Юда Макавей, сильний вояк уже змалку, буде вождем вашого війська й піде на поган війною.	66 Judas, der Makkabäer, ist seit seiner Jugend ein tapferer Krieger. Er soll an der Spitze eures Heeres stehen und den Kampf für sein Volk führen.
67 Зберіть навколо себе всіх тих, що закон пильнують, і пометіться за кривду народу вашого.	67 Schart alle um euch, die das Gesetz halten. Nehmt Rache für euer Volk!
68 Відплатіть поганам те зло, що вам зробили, й пильнуйте приписів Закону.»	68 Zahlt es den fremden Völkern heim! Achtet auf das, was das Gesetz befiehlt.
69 По тім благословив їх і приєднався до своїх предків.	69 Und nachdem er sie gesegnet hatte, wurde er mit seinen Vätern vereint.
70 Помер він у 146 році, і поховано його в гробі його предків у Модіні. І ввесь Ізраїль плакав за ним вельми.	70 Er starb im Jahr 146. Man setzte ihn im Grab seiner Väter in Modeïn bei und ganz Israel hielt feierlich die Totenklage um ihn.