І Макавеїв 1

Біблія	KING JAMES BIBLE
1 Після того, як Олександер Македонський, син Филипа, вийшов з Хеттитського краю, розгромив Дарія, царя перського й мідійського, і став царем замість нього, починаючи від Греції,	1 And it happened, after that Alexander son of Philip, the Macedonian, who came out of the land of Chettiim, had smitten Darius king of the Persians and Medes, that he reigned in his stead, the first over Greece,
2 взявся він до численних воєн, здобув багато кріпостей і вирізав царів землі.	2 And made many wars, and won many strong holds, and slew the kings of the earth,
3 Він пройшов аж на край світу і забрав здобич у багатьох народів. Заніміла земля перед ним, а серце його знеслось угору й загорділо.	3 And went through to the ends of the earth, and took spoils of many nations, insomuch that the earth was quiet before him; whereupon he was exalted and his heart was lifted up.
4 Він зібрав вельми велику силу війська й підбив під себе краї, народи й володарів, і приневолив до данини.	4 And he gathered a mighty strong host and ruled over countries, and nations, and kings, who became tributaries unto him.
5 Та по тім усім захворів, тож і зрозумів, що має вмерти.	5 And after these things he fell sick, and perceived that he should die.
6 От і прикликав своїх найвидатніших старшин, що змалку виховані були разом з ним, і розділив їм, ще за життя, своє царство.	6 Wherefore he called his servants, such as were honourable, and had been brought up with him from his youth, and parted his kingdom among them, while he was yet alive.
7 Та й царював Олександер ще 12 років, а тоді помер,	7 So Alexander reigned twelves years, and then died.
8 і старшини його захопили владу, кожний у своїй країні.	8 And his servants bare rule every one in his place.
9 Всі вони, по його смерті, вклали собі діядему на голову, так само і їхні сини по них, протягом довгих років, і накоїли на землі багато лиха.	9 And after his death they all put crowns upon themselves; so did their sons after them many years: and evils were multiplied in the earth.
10 Вийшов з них грішний нащадок — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, що був закладником у Римі, і став царем у 137 році грецького панування.	10 And there came out of them a wicked root Antiochus surnamed Epiphanes, son of Antiochus the king, who had been an hostage at Rome, and he reigned in the hundred and thirty and seventh year of the kingdom of the Greeks.
11 Того часу з’явилися в Ізраїлі нечестиві люди, що звели багатьох інших, казавши: «Ходім та зробім союз з народами, що навколо нас, бо з того часу, як ми відокремились від них, упало на нас багато злиднів.»	11 In those days went there out of Israel wicked men, who persuaded many, saying, Let us go and make a covenant with the heathen that are round about us: for since we departed from them we have had much sorrow.
12 Сподобалось їм це слово,	12 So this device pleased them well.
13 і деякі з народу, набравши охоти, пішли до царя, що й дав їм повновладу прийняти поганські звичаї.	13 Then certain of the people were so forward herein, that they went to the king, who gave them licence to do after the ordinances of the heathen:
14 От і збудували вони в Єрусалимі гімназію за поганським звичаєм,	14 Whereupon they built a place of exercise at Jerusalem according to the customs of the heathen:
15 затерли собі знаки обрізання, відкупили від святого союзу, збраталися з поганами та запродались їм, щоб зло творити.	15 And made themselves uncircumcised, and forsook the holy covenant, and joined themselves to the heathen, and were sold to do mischief.
16 Коли ж царство за Антіоха скріпилося, задумав він стати царем і над Єгиптом, щоб царювати над обидвома царствами.	16 Now when the kingdom was established before Antiochus, he thought to reign over Egypt that he might have the dominion of two realms.
17 Він увійшов у Єгипет з величезним військом, з колісницями, слонами, кіннотою й численними кораблями,	17 Wherefore he entered into Egypt with a great multitude, with chariots, and elephants, and horsemen, and a great navy,
18 і вирушив війною на Птолемея, єгипетського царя; але Птолемей злякавсь його й утік, полишивши багато смертельно поранених.	18 And made war against Ptolemee king of Egypt: but Ptolemee was afraid of him, and fled; and many were wounded to death.
19 Сирійці захопили укріплені міста у Єгипетськім краю, а Антіох забрав здобич з Єгипетського краю.	19 Thus they got the strong cities in the land of Egypt and he took the spoils thereof.
20 Розгромивши, отже, у 143 році Єгипет, Антіох повернувся й рушив з величезним військом на Ізраїля та на Єрусалим;	20 And after that Antiochus had smitten Egypt, he returned again in the hundred forty and third year, and went up against Israel and Jerusalem with a great multitude,
21 увійшов зарозуміло у святиню й забрав золотий жертовник і ліхтар з усім приналежним до нього посудом,	21 And entered proudly into the sanctuary, and took away the golden altar, and the candlestick of light, and all the vessels thereof,
22 а й стіл появлення, чаші, кубки й золоті полумиски і завісу, вінки та золоту прикрасу, що були спереду храму, — усе пообдирав.	22 And the table of the shewbread, and the pouring vessels, and the vials. and the censers of gold, and the veil, and the crown, and the golden ornaments that were before the temple, all which he pulled off.
23 Забрав він срібло, золото, дорогий посуд і загарбав тайні скарби, що знайшов.	23 He took also the silver and the gold, and the precious vessels: also he took the hidden treasures which he found.
24 Забрав він усе те та й подався у свій край, учинивши велику різню й виговорюючи дуже зарозуміло.	24 And when he had taken all away, he went into his own land, having made a great massacre, and spoken very proudly.
25 Великий смуток огорнув Ізраїля по всіх усюдах:	25 Therefore there was a great mourning in Israel, in every place where they were;
26 начальники й старші застогнали, дівчата і хлопці повмлівали, жіноча врода занапастилася.	26 So that the princes and elders mourned, the virgins and young men were made feeble, and the beauty of women was changed.
27 Кожний новоженець заплакав, одружена, сидівши у світлиці, засмутилась.	27 Every bridegroom took up lamentation, and she that sat in the marriage chamber was in heaviness,
28 Земля здригнулась із-за своїх мешканців. Кожен дім Якова був соромом вкритий.	28 The land also was moved for the inhabitants thereof, and all the house of Jacob was covered with confusion.
29 Після двох років вислав цар головного збирача податків по містах Юди; він прибув у Єрусалим з великим військом	29 And after two years fully expired the king sent his chief collector of tribute unto the cities of Juda, who came unto Jerusalem with a great multitude,
30 і говорив до них підступно мирними словами, а ті йняли йому віри. Тоді він зненацька напав на місто й побив його страшно, вигубивши силу народу з Ізраїля.	30 And spake peaceable words unto them, but all was deceit: for when they had given him credence, he fell suddenly upon the city, and smote it very sore, and destroyed much people of Israel.
31 Він ограбував місто, спалив його й розбив доми та мури навколо.	31 And when he had taken the spoils of the city, he set it on fire, and pulled down the houses and walls thereof on every side.
32 Жінок з дітьми забрали у полон і зайняли їхню худобу.	32 But the women and children took they captive, and possessed the cattle.
33 Відбудували Давидгород з його великим міцним муром та сильними баштами та й зробили з нього твердиню;	33 Then builded they the city of David with a great and strong wall, and with mighty towers, and made it a strong hold for them.
34 посадили туди грішне кодло, мужів без усякого закону, які в ньому добре укріпились,	34 And they put therein a sinful nation, wicked men, and fortified themselves therein.
35 понаскладали там зброї й харчів, згромадили єрусалимську здобич, зібравши її там докупи, і зробились великою петлею;	35 They stored it also with armour and victuals, and when they had gathered together the spoils of Jerusalem, they laid them up there, and so they became a sore snare:
36 і стала з того засідка для святині та безнастанна диявольська загроза для Ізраїля.	36 For it was a place to lie in wait against the sanctuary, and an evil adversary to Israel.
37 Вони пролили кров невинну навкруги святині й осквернили святе місце.	37 Thus they shed innocent blood on every side of the sanctuary, and defiled it:
38 І з-за них повтікали мешканці Єрусалиму, і став він осідком чужинців. Він став чужим для тих, що в ньому народились, його лишали власні його діти.	38 Insomuch that the inhabitants of Jerusalem fled because of them: whereupon the city was made an habitation of strangers, and became strange to those that were born in her; and her own children left her.
39 Його святиня опустіла, мов пустиня, празники його обернулись на смуток, його суботи на наругу, а честь його зійшла нінащо.	39 Her sanctuary was laid waste like a wilderness, her feasts were turned into mourning, her sabbaths into reproach her honour into contempt.
40 Такою, як колись була його слава, стала його безчесть, величність його обернулась на жалобу.	40 As had been her glory, so was her dishonour increased, and her excellency was turned into mourning.
41 Тоді цар написав до всього царства, щоб усі стали одним народом	41 Moreover king Antiochus wrote to his whole kingdom, that all should be one people,
42 та щоб кожен покинув свої звичаї, і щоб усі народи прийняли царський приказ.	42 And every one should leave his laws: so all the heathen agreed according to the commandment of the king.
43 Багато ізраїльтян охоче прийняли його віру, стали жертвувати бовванам і оскверняти суботи.	43 Yea, many also of the Israelites consented to his religion, and sacrificed unto idols, and profaned the sabbath.
44 Цар вислав також через гінців листи в Єрусалим та в міста Юди, яким наказував іти за чужими краєві звичаями,	44 For the king had sent letters by messengers unto Jerusalem and the cities of Juda that they should follow the strange laws of the land,
45 припинити всепалення, жертви та возливання в храмі, осквернити суботи й свята,	45 And forbid burnt offerings, and sacrifice, and drink offerings, in the temple; and that they should profane the sabbaths and festival days:
46 опоганити храм та святих,	46 And pollute the sanctuary and holy people:
47 будувати жертовники, капища та божища, приносити в жертву свиней та інших нечистих тварин,	47 Set up altars, and groves, and chapels of idols, and sacrifice swine's flesh, and unclean beasts:
48 лишати своїх синів необрізаними, плюгавити свої душі всякою нечистотою та мерзотою,	48 That they should also leave their children uncircumcised, and make their souls abominable with all manner of uncleanness and profanation:
49 так щоб забути закон та перемінити всі установи.	49 To the end they might forget the law, and change all the ordinances.
50 А хто, мовляв, не чинитиме за царським наказом, той буде скараний на смерть.	50 And whosoever would not do according to the commandment of the king, he said, he should die.
51 Згідно з усіма цими наказами він написав до всього свого царства й настановив наглядачів над усім народом і звелів містам Юди приносити поганські жертви у кожному місті.	51 In the selfsame manner wrote he to his whole kingdom, and appointed overseers over all the people, commanding the cities of Juda to sacrifice, city by city.
52 Багато людей з народу пристало до них — усі ті, що покинули закон і накоїли в краю лиха.	52 Then many of the people were gathered unto them, to wit every one that forsook the law; and so they committed evils in the land;
53 Вони присилували Ізраїля ховатися по всіх закутинах.	53 And drove the Israelites into secret places, even wheresoever they could flee for succour.
54 П’ятнадцятого дня (місяця) Каслев, 145 року цар Антіох звелів спорудити на жертовнику мерзоту запустіння, і по містах Юди навкруги споруджувано вівтарі.	54 Now the fifteenth day of the month Casleu, in the hundred forty and fifth year, they set up the abomination of desolation upon the altar, and builded idol altars throughout the cities of Juda on every side;
55 При дверях домів та по майданах палено кадило.	55 And burnt incense at the doors of their houses, and in the streets.
56 Книги Закону, які знайдено, палили на вогні, порвавши їх спершу,	56 And when they had rent in pieces the books of the law which they found, they burnt them with fire.
57 а коли в кого знаходили книгу Союзу або коли хто пильнував закон, то такого, згідно з царським наказом, засуджувано на смерть.	57 And whosoever was found with any the book of the testament, or if any committed to the law, the king's commandment was, that they should put him to death.
58 Отак вони зловживали силою над ізраїльтянами, яких кожного місяця знаходили по містах.	58 Thus did they by their authority unto the Israelites every month, to as many as were found in the cities.
59 А двадцять п’ятого дня місяця жертвували на вівтарі, що був поставлений на жертовнику всепалень.	59 Now the five and twentieth day of the month they did sacrifice upon the idol altar, which was upon the altar of God.
60 І жінок, що давали до обрізання своїх дітей, згідно з наказом, карано на смерть,	60 At which time according to the commandment they put to death certain women, that had caused their children to be circumcised.
61 разом з їхніми немовлятками, прив’язаними їм до шиї, а й їхніх слуг і тих, що їх обрізували.	61 And they hanged the infants about their necks, and rifled their houses, and slew them that had circumcised them.
62 Однак, багато ізраїльтян не впали духом і постановили твердо не їсти нічого нечистого.	62 Howbeit many in Israel were fully resolved and confirmed in themselves not to eat any unclean thing.
63 Вони були готові й умерти, аби лиш не осквернитися стравами та не опоганити святого Союзу, і справді вмирали.	63 Wherefore the rather to die, that they might not be defiled with meats, and that they might not profane the holy covenant: so then they died.
64 Вельми великий гнів завис над Ізраїлем.	64 And there was very great wrath upon Israel.