І Хронік 26
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati
| Біблія | Stuttgartensia - Delitzsch |
|---|---|
| 1 Прийшли зіфії з Гівеа до Саула та й кажуть: «Чи ж Давид не ховається на Хахіла-горбі, на краю пустині?» | 1 לְמַחְלְקֹות לְשֹׁעֲרִים לַקָּרְחִים מְשֶׁלֶמְיָהוּ בֶן־קֹרֵא מִן־בְּנֵי אָסָף |
| 2 Зібрався Саул і з трьома тисячами чоловік, найдобірнішими з Ізраїля, пішов у Зіф-пустиню шукати там Давида. | 2 וְלִמְשֶׁלֶמְיָהוּ בָּנִים זְכַרְיָהוּ הַבְּכֹור יְדִיעֲאֵל הַשֵּׁנִי זְבַדְיָהוּ הַשְּׁלִישִׁי יַתְנִיאֵל הָרְבִיעִי |
| 3 Саул отаборився на Хахіла-горбі, що на краю пустині, при дорозі, а Давид сидів у пустині. Побачивши ж, що Саул прийшов за ним у пустиню, | 3 עֵילָם הַחֲמִישִׁי יְהֹוחָנָן הַשִּׁשִּׁי אֶלְיְהֹועֵינַי הַשְּׁבִיעִי |
| 4 вислав Давид вивідачів і довідався, що Саул справді прибув. | 4 וּלְעֹבֵד אֱדֹם בָּנִים שְׁמַעְיָה הַבְּכֹור יְהֹוזָבָד הַשֵּׁנִי יֹואָח הַשְּׁלִשִׁי וְשָׂכָר הָרְבִיעִי וּנְתַנְאֵל הַחֲמִישִׁי |
| 5 Устав тоді він і прийшов на місце, де Саул отаборився. Бачив Давид те місце, де спав Саул і Авнер, син Нера, начальник його війська: Саул спав серед табору, а люди порозлягались круг нього. | 5 עַמִּיאֵל הַשִּׁשִּׁי יִשָׂשכָר הַשְּׁבִיעִי פְּעֻלְּתַי הַשְּׁמִינִי כִּי בֵרֲכֹו אֱלֹהִים׃ פ |
| 6 Давид звернувсь до Ахімелеха, хеттита, та до Авішая, сина Церуї, брата Йоава, кажучи: «Хто піде зо мною до Саула в табір?» І каже Авішай: «Я піду з тобою!» | 6 וְלִשְׁמַעְיָה בְנֹו נֹולַד בָּנִים הַמִּמְשָׁלִים לְבֵית אֲבִיהֶם כִּי־גִבֹּורֵי חַיִל הֵמָּה |
| 7 Прийшли Давид і Авішай І уночі до війська; Саул же лежав посеред табору в сні, а спис його стремить у землі в головах у нього. Авнер же й люди лежать навколо нього. | 7 בְּנֵי שְׁמַעְיָה עָתְנִי וּרְפָאֵל וְעֹובֵד אֶלְזָבָד אֶחָיו בְּנֵי־חָיִל אֱלִיהוּ וּסְמַכְיָהוּ |
| 8 Тоді Авішай і каже до Давида: «Сьогодні Господь видав твого ворога тобі в руки. Тому дозволь, я пристромлю його за одним ударом до землі його ж власним списом! Не треба буде вдаряти вдруге!» | 8 כָּל־אֵלֶּה מִבְּנֵי ׀ עֹבֵד אֱדֹם הֵמָּה וּבְנֵיהֶם וַאֲחֵיהֶם אִישׁ־חַיִל בַּכֹּחַ לַעֲבֹדָה שִׁשִּׁים וּשְׁנַיִם לְעֹבֵד אֱדֹם |
| 9 Давид же відповів Авішаєві: «Не вбивай його! Хто бо коли наклав руку на Господнього помазаника і зоставсь безвинним?» | 9 וְלִמְשֶׁלֶמְיָהוּ בָּנִים וְאַחִים בְּנֵי־חָיִל שְׁמֹונָה עָשָׂר׃ ס |
| 10 Далі Давид сказав: «Так певно, як живе Господь: хай Господь сам його поб’є: або на нього його час настане й він умре, або двигнеться в похід і поляже; | 10 וּלְחֹסָה מִן־בְּנֵי־מְרָרִי בָּנִים שִׁמְרִי הָרֹאשׁ כִּי לֹא־הָיָה בְכֹור וַיְשִׂימֵהוּ אָבִיהוּ לְרֹאשׁ |
| 11 мене ж нехай Господь боронить, щоб я наклав руку на помазаника Господнього. Ти ж візьми списа, що в головах у нього, і кінву з водою, та й ходімо.» | 11 חִלְקִיָּהוּ הַשֵּׁנִי טְבַלְיָהוּ הַשְּׁלִשִׁי זְכַרְיָהוּ הָרְבִעִי כָּל־בָּנִים וְאַחִים לְחֹסָה שְׁלֹשָׁה עָשָׂר |
| 12 І Давид узяв списа й кінву з водою, що були в головах у Саула, та й пішли собі, й ніхто не бачив, ніхто не знав, і ніхто не прокинувсь; усі спали, бо всіх пойняв глибокий сон від Господа. | 12 לְאֵלֶּה מַחְלְקֹות הַשֹּׁעֲרִים לְרָאשֵׁי הַגְּבָרִים מִשְׁמָרֹות לְעֻמַּת אֲחֵיהֶם לְשָׁרֵת בְּבֵית יְהוָה |
| 13 Тоді Давид перейшов на другий бік, став на верху гори здалека, так що між ними був великий простір, | 13 וַיַּפִּילוּ גֹורָלֹות כַּקָּטֹן כַּגָּדֹול לְבֵית אֲבֹותָם לְשַׁעַר וָשָׁעַר׃ פ |
| 14 і кликнув Давид до людей та до Авнера, сина Нера: «Не відкликнешся, Авнере?» Авнер же відповів, кажучи: «Хто ти такий, що мене кличеш?» | 14 וַיִּפֹּל הַגֹּורָל מִזְרָחָה לְשֶׁלֶמְיָהוּ וּזְכַרְיָהוּ בְנֹו יֹועֵץ ׀ בְּשֶׂכֶל הִפִּילוּ גֹּורָלֹות וַיֵּצֵא גֹורָלֹו צָפֹונָה׃ ס |
| 15 Давид так до Авнера: «Чи ти ж не муж? Хто тобі рівний в Ізраїлі? Чому ж ти не стеріг твого пана — царя? Он хтось із людей пробрався, щоб убити царя, твого пана. | 15 לְעֹבֵד אֱדֹם נֶגְבָּה וּלְבָנָיו בֵּית הָאֲסֻפִּים |
| 16 Недобра то річ, що ти вдіяв! Так певно, як живе Господь! Ви заслужили смерть, що ви не стерегли вашого пана, Господнього помазаника. Глянь лишень, де царський спис і кінва з водою, що були в головах у нього!» | 16 לְשֻׁפִּים וּלְחֹסָה לַמַּעֲרָב עִם שַׁעַר שַׁלֶּכֶת בַּמְסִלָּה הָעֹולָה מִשְׁמָר לְעֻמַּת מִשְׁמָר |
| 17 Впізнав Саул голос Давида й каже: «Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?» «Так! — каже Давид, — це мій голос, мій пане, царю.» | 17 לַמִּזְרָח הַלְוִיִּם שִׁשָּׁה לַצָּפֹונָה לַיֹּום אַרְבָּעָה לַנֶּגְבָּה לַיֹּום אַרְבָּעָה וְלָאֲסֻפִּים שְׁנַיִם שְׁנָיִם |
| 18 Та й каже далі: «Чого мій пан переслідує свого слугу? Що я вчинив? Чим я провинився? | 18 לַפַּרְבָּר לַמַּעֲרָב אַרְבָּעָה לַמְסִלָּה שְׁנַיִם לַפַּרְבָּר |
| 19 Нехай же мій пан цар вислухає тепер слова свого слуги: якщо Господь настроїв тебе проти мене, хай буде йому приємна пахуча офіра; а коли люди, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнім, бо вони вигнали мене сьогодні, щоб я не мав части в спадкоємстві Господнім, кажучи: Йди, служи чужим богам! | 19 אֵלֶּה מַחְלְקֹות הַשֹּׁעֲרִים לִבְנֵי הַקָּרְחִי וְלִבְנֵי מְרָרִי |
| 20 Нехай же моя кров не проллється на землю далеко від лиця Господнього! Оце бо цар Ізраїля вийшов чигати на мою душу, як уганяють за куріпкою по горах.» | 20 וְהַלְוִיִּם אֲחִיָּה עַל־אֹוצְרֹות בֵּית הָאֱלֹהִים וּלְאֹצְרֹות הַקֳּדָשִׁים |
| 21 Саул сказав: «Згрішив я! Вернись назад, мій сину, Давиде, зла тобі більш не заподію, тому що душа моя була тобі такою дорогою нині. Я вчинив по-дурному і тяжко провинився!» | 21 בְּנֵי לַעְדָּן בְּנֵי הַגֵּרְשֻׁנִּי לְלַעְדָּן רָאשֵׁי הָאָבֹות לְלַעְדָּן הַגֵּרְשֻׁנִּי יְחִיאֵלִי |
| 22 А Давид відповів: «Ось тут царський спис: нехай хтось із молодців прийде сюди й візьме. | 22 בְּנֵי יְחִיאֵלִי זֵתָם וְיֹואֵל אָחִיו עַל־אֹצְרֹות בֵּית יְהוָה |
| 23 Господь заплатить кожному по його справедливості й його вірності: сьогодні Господь видав був тебе в мої руки, та я не хотів накласти руки на помазаника Господнього. | 23 לַעַמְרָמִי לַיִּצְהָרִי לַחֶבְרֹונִי לָעָזִּיאֵלִי |
| 24 Як дорога була мені твоя душа сьогодні, так нехай моя душа буде дорога Господеві, й нехай він визволить мене від усякої напасти.» | 24 וּשְׁבֻאֵל בֶּן־גֵּרְשֹׁום בֶּן־מֹשֶׁה נָגִיד עַל־הָאֹצָרֹות |
| 25 І сказав Саул до Давида: «Благословенний ти, сину мій, Давиде! Ти й діло зробиш і певно зможеш доконати.» І пішов Давид своєю дорогою, а Саул повернувсь додому. | 25 וְאֶחָיו לֶאֱלִיעֶזֶר רְחַבְיָהוּ בְנֹו וִישַׁעְיָהוּ בְנֹו וְיֹרָם בְּנֹו וְזִכְרִי בְנֹו [וּשְׁלֹמֹות כ] (וּשְׁלֹמִית ק) בְּנֹו |
| 26 הוּא שְׁלֹמֹות וְאֶחָיו עַל כָּל־אֹצְרֹות הַקֳּדָשִׁים אֲשֶׁר הִקְדִּישׁ דָּוִיד הַמֶּלֶךְ וְרָאשֵׁי הָאָבֹות לְשָׂרֵי־הָאֲלָפִים וְהַמֵּאֹות וְשָׂרֵי הַצָּבָא | |
| 27 מִן־הַמִּלְחָמֹות וּמִן־הַשָּׁלָל הִקְדִּישׁוּ לְחַזֵּק לְבֵית יְהוָה | |
| 28 וְכֹל הַהִקְדִּישׁ שְׁמוּאֵל הָרֹאֶה וְשָׁאוּל בֶּן־קִישׁ וְאַבְנֵר בֶּן־נֵר וְיֹואָב בֶּן־צְרוּיָה כֹּל הַמַּקְדִּישׁ עַל יַד־שְׁלֹמִית וְאֶחָיו׃ פ | |
| 29 לַיִּצְהָרִי כְּנַנְיָהוּ וּבָנָיו לַמְּלָאכָה הַחִיצֹונָה עַל־יִשְׂרָאֵל לְשֹׁטְרִים וּלְשֹׁפְטִים | |
| 30 לַחֶבְרֹונִי חֲשַׁבְיָהוּ וְאֶחָיו בְּנֵי־חַיִל אֶלֶף וּשְׁבַע־מֵאֹות עַל פְּקֻדַּת יִשְׂרָאֵל מֵעֵבֶר לַיַּרְדֵּן מַעְרָבָה לְכֹל מְלֶאכֶת יְהוָה וְלַעֲבֹדַת הַמֶּלֶךְ | |
| 31 לַחֶבְרֹונִי יְרִיָּה הָרֹאשׁ לַחֶבְרֹונִי לְתֹלְדֹתָיו לְאָבֹות בִּשְׁנַת הָאַרְבָּעִים לְמַלְכוּת דָּוִיד נִדְרָשׁוּ וַיִּמָּצֵא בָהֶם גִּבֹּורֵי חַיִל בְּיַעְזֵיר גִּלְעָד | |
| 32 וְאֶחָיו בְּנֵי־חַיִל אַלְפַּיִם וּשְׁבַע מֵאֹות רָאשֵׁי הָאָבֹות וַיַּפְקִידֵם דָּוִיד הַמֶּלֶךְ עַל־הָראוּבֵנִי וְהַגָּדִי וַחֲצִי שֵׁבֶט הַמְנַשִּׁי לְכָל־דְּבַר הָאֱלֹהִים וּדְבַר הַמֶּלֶךְ׃ פ |