І Хронік 15

¹ Одного разу Самуїл сказав до Саула: «Мене Господь послав був помазати тебе царем над його народом Ізраїлем; тож слухай і тепер Господнього голосу:

² так каже Господь Сил: Я зваживсь покарати те, що Амалек зробив Ізраїлеві, ставши йому на дорозі, як він ішов із Єгипту.

³ Іди ж і удар на Амалека, видай на загладу цілковиту його й усе, що в нього, не щади нічого, вигублюй чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів і овець, верблюдів і ослів.»

⁴ Скликав Саул народ і перелічив його в Теламі: двісті тисяч піхоти і десять тисяч мужів Юди.

⁵ Двигнувся Саул під місто Амалека й зробив засідку в долині.

⁶ Саул сказав кеніям: «Ідіть, відділіться й вийдіть з-поміж амалекитян, щоб я не вигубив вас разом із ними, бо ви були прихильні до всіх синів Ізраїля, як вони йшли з Єгипту.» І відділилися кенії від амалекитян.

⁷ Саул побив амалекитян від Хавіли аж ген до Шуру, що на межі з Єгиптом,

⁸ і взяв живим амалекитянського царя Агага, народ же ввесь вигубив цілковито, вистинавши мечем їх.

⁹ Однак Саул з народом помилували Агага, і щонайкраще з овець, волів, годованої худоби й ягнят, і все, що було вартісне, — не хотіли видати на загладу. Тільки що було маловартне й безцінне, те вони винищили.

¹⁰ І надійшло до Самуїла таке слово Господнє:

¹¹ «Жаль мені, що зробив Саула царем, бо він від мене відвернувся й моїх велінь не сповнив.» Гірко це було Самуїлові й він усю ніч благав Господа.

¹² Коли ж Самуїл устав рано-вранці і пішов назустріч Саулові, його сповістили, кажучи: «Саул пішов у Кармель і, спорудивши собі там подібний пам’ятник та повернувшися звідти, двигнувся далі й прибув у Гілгал.»

¹³ І пішов Самуїл до Саула. Саул сказав до нього: «Благослови тебе Господь! Я виконав приказ Господній.»

¹⁴ А Самуїл спитав: «А що це за мекання овець, що до моїх вух доходить, та мукання товару, що я чую?»

¹⁵ Саул відповів: «їх пригнали від амалекитян, бо народ ощадив найкращих овець І худобу, щоб принести в жертву Господеві, Богові твоєму, а що зосталось, ми вигубили як прокляте.»

¹⁶ Тоді Самуїл до Саула: «Годі! Дай мені об’явити тобі, що Господь відкрив мені цієї ночі.» Саул сказав: «Говори!»

¹⁷ Самуїл же: «Чи ж не правда, що хоч ти й малим собі здавався, однак тепер ти головою над колінами Ізраїля, й Господь домазав тебе царем над Ізраїлем?

¹⁸ Господь послав тебе в похід і повелів: Іди, винищи тих грішників, отих амалекитян, і воюй проти них, аж поки їх цілком не знишиш!

¹⁹ Чому ж ти не послухав Господнього голосу й кинувся на здобич, і зробив зло в очах Господніх?»

²⁰ Саул відповів Самуїлові: «Я послухав Господнього голосу і двигнувся у похід, в який Господь мене був вислав, і привів амалекитянського царя Агага та винищив амалекитян.

²¹ Народ же взяв із здобичі овець і худоби, що було найкраще, а що мало бути знищене як прокляте, щоб принести його в жертву Господеві, Богові твоєму, в Гілгалі.»

²² Самуїл промовив: «Хіба ж Господеві так довподоби всепалення й жертви, як послух Господньому слову? Послух ліпший від жертви, слухняність від баранячого жиру.

²³ Бунт — це гріх чарівництва, сваволя — це злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, він тебе відкинув від царства.»

²⁴ Тоді Саул сказав до Самуїла: «Згрішив я, переступивши Господній наказ і твої слова, але я був злякався народу й уволив його волю.

²⁵ Тепер же прости, прошу, гріх мій і повернися зо мною: я поклонюсь Господеві.»

²⁶ Самуїл відповів Саулові: «Я не повернуся з тобою, бо ти відкинув Господнє слово, й Господь тебе відкинув, щоб ти не був царем над Ізраїлем.»

²⁷ І коли Самуїл обернувся, щоб іти, Саул ухопив полу його одежі, вона ж відірвалась.

²⁸ Самуїл сказав до нього: «Господь відірвав сьогодні від тебе царювання над Ізраїлем і дав його другому, кращому від тебе.

²⁹ Та все ж таки Слава Ізраїля неправди не говорить і не змінюється, бо він не чоловік, щоб змінюватись.»

³⁰ І відповів той: «Я згрішив, та ти вшануй мене, благаю, перед старшими мого народу й перед Ізраїлем і повернися зо мною, щоб я поклонивсь Господеві, Богові твоєму.»

³¹ І Самуїл повернувсь разом зо Саулом, і Саул поклонився Господеві.

³² Потім Самуїл сказав: «Приведіть до мене Агага, амалекитянського царя.» Увесь радий, Агаг підійшов до нього й каже: «Вона таки минула, ота гіркота смерти!»

³³ А Самуїл сказав: «Як твій меч позбавляв жінок дітей, так, між жінками, твоя мати буде позбавлена дитини.» І розтяв Агага на шматки перед Господом у Гілгалі.

³⁴ Звідти подався Самуїл у Раму, а Саул пішов до свого дому в Гівеа Саула.

³⁵ Самуїл не бачився вже більше з Саулом аж по день своєї смерти. Він уболівав над Саулом, бо Господь жалкував, що зробив його царем над Ізраїлем.