ІІ Царів 6
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati
| Біблія | Bibbia Vulgata Clementina |
|---|---|
| 1 Пророчі учні сказали Єлисеєві: «Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас. | 1 Dixerunt autem filii prophetarum ad Eliseum : Ecce locus in quo habitamus coram te, angustus est nobis. |
| 2 Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.» А він сказав: «Ідіть.» | 2 Eamus usque ad Jordanem, et tollant singuli de silva materias singulas, ut ædificemus nobis ibi locum ad habitandum. Qui dixit : Ite. |
| 3 Один з них просить: «Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.» І він сказав: «Добре, я піду.» | 3 Et ait unus ex illis : Veni ergo et tu cum servis tuis. Respondit : Ego veniam. |
| 4 От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево. | 4 Et abiit cum eis. Cumque venissent ad Jordanem, cædebant ligna. |
| 5 Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: «Ой, пане! Та вона ж позичена!» | 5 Accidit autem ut cum unus materiam succidisset, caderet ferrum securis in aquam : exclamavitque ille, et ait : Heu ! heu ! heu ! domine mi : et hoc ipsum mutuo acceperam. |
| 6 Божий чоловік каже: «Де вона впала?» Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди — і сокира сплила. | 6 Dixit autem homo Dei : Ubi cecidit ? At ille monstravit ei locum. Præcidit ergo lignum, et misit illuc : natavitque ferrum, |
| 7 Він і каже: «Лови!» Той простяг руку й узяв її. | 7 et ait : Tolle. Qui extendit manum, et tulit illud. |
| 8 Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: «Зробіть засідку ось там і там.» | 8 Rex autem Syriæ pugnabat contra Israël, consiliumque iniit cum servis suis, dicens : In loco illo et illo ponamus insidias. |
| 9 Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: «Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.» | 9 Misit itaque vir Dei ad regem Israël, dicens : Cave ne transeas in locum illum : quia ibi Syri in insidiis sunt. |
| 10 Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два. | 10 Misit itaque rex Israël ad locum quem dixerat ei vir Dei, et præoccupavit eum, et observavit se ibi non semel neque bis. |
| 11 Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: «Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.» | 11 Conturbatumque est cor regis Syriæ pro hac re : et convocatis servis suis, ait : Quare non indicatis mihi quis proditor mei sit apud regem Israël ? |
| 12 Один із його слуг відповів: «Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.» | 12 Dixitque unus servorum ejus : Nequaquam, domine mi rex, sed Eliseus propheta qui est in Israël, indicat regi Israël omnia verba quæcumque locutus fueris in conclavi tuo. |
| 13 І повелів цар: «Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.» Як же донесли йому: «Ось він у Догані», | 13 Dixitque eis : Ite, et videte ubi sit, ut mittam, et capiam eum. Annuntiaveruntque ei, dicentes : Ecce in Dothan. |
| 14 — то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто. | 14 Misit ergo illuc equos et currus, et robur exercitus : qui cum venissent nocte, circumdederunt civitatem. |
| 15 Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов — аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: «Горе, мій пане! Що нам оце чинити?» | 15 Consurgens autem diluculo minister viri Dei, egressus vidit exercitum in circuitu civitatis, et equos et currus : nuntiavitque ei, dicens : Heu ! heu ! heu ! domine mi : quid faciemus ? |
| 16 Він же сказав: «Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.» | 16 At ille respondit : Noli timere : plures enim nobiscum sunt, quam cum illis. |
| 17 І почав Єлисей молитись і сказав: «Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!» І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він — гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць. | 17 Cumque orasset Eliseus, ait : Domine, aperi oculos hujus, ut videat. Et aperuit Dominus oculos pueri, et vidit : et ecce mons plenus equorum et curruum igneorum in circuitu Elisei. |
| 18 Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: «Побий, благаю, цих людей сліпотою!» І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея. | 18 Hostes vero descenderunt ad eum : porro Eliseus oravit ad Dominum, dicens : Percute, obsecro, gentem hanc cæcitate. Percussitque eos Dominus ne viderent, juxta verbum Elisei. |
| 19 Тоді Єлисей сказав їм: «Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.» І привів їх у Самарію. | 19 Dixit autem ad eos Eliseus : Non est hæc via, neque ista est civitas : sequimini me, et ostendam vobis virum quem quæritis. Duxit ergo eos in Samariam : |
| 20 А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: «Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!» І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії. | 20 cumque ingressi fuissent in Samariam, dixit Eliseus : Domine, aperi oculos istorum, ut videant. Aperuitque Dominus oculos eorum, et viderunt se esse in medio Samariæ. |
| 21 Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: «Чи мені їх вистинати, батьку?» | 21 Dixitque rex Israël ad Eliseum, cum vidisset eos : Numquid percutiam eos, pater mi ? |
| 22 Він же відповів: «Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п’ють, і нехай собі йдуть до свого пана.» | 22 At ille ait : Non percuties : neque enim cepisti eos gladio et arcu tuo, ut percutias : sed pone panem et aquam coram eis, ut comedant et bibant, et vadant ad dominum suum. |
| 23 І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю. | 23 Appositaque est eis ciborum magna præparatio, et comederunt et biberunt, et dimisit eos, abieruntque ad dominum suum, et ultra non venerunt latrones Syriæ in terram Israël. |
| 24 Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію. | 24 Factum est autem post hæc, congregavit Benadad rex Syriæ universum exercitum suum, et ascendit, et obsidebat Samariam. |
| 25 Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі — 5 срібних шеклів. | 25 Factaque est fames magna in Samaria : et tamdiu obsessa est, donec venundaretur caput asini octoginta argenteis, et quarta pars cabi stercoris columbarum quinque argenteis. |
| 26 І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: «Поможи, пане мій, царю!» | 26 Cumque rex Israël transiret per murum, mulier quædam exclamavit ad eum, dicens : Salva me, domine mi rex. |
| 27 Він відповів: «Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?» | 27 Qui ait : Non te salvat Dominus : unde te possum salvare ? de area, vel de torculari ? Dixitque ad eam rex : Quid tibi vis ? Quæ respondit : |
| 28 Потім спитав її цар: «Що тобі?» А та: «Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з’їмо сьогодні, а завтра з’їмо мого сина. | 28 Mulier ista dixit mihi : Da filium tuum, ut comedamus eum hodie, et filium meum comedemus cras. |
| 29 От ми й зварили мого сина, і з’їли; а як на другий день я їй сказала: — давай сюди твого сина, ми з’їмо його, — то вона сховала свого сина.» | 29 Coximus ergo filium meum, et comedimus. Dixique ei die altera : Da filium tuum, ut comedamus eum. Quæ abscondit filium suum. |
| 30 Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття. | 30 Quod cum audisset rex, scidit vestimenta sua, et transibat per murum. Viditque omnis populus cilicium quo vestitus erat ad carnem intrinsecus. |
| 31 І сказав він: «Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.» | 31 Et ait rex : Hæc mihi faciat Deus, et hæc addat, si steterit caput Elisei filii Saphat super ipsum hodie. |
| 32 Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: «Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?» | 32 Eliseus autem sedebat in domo sua, et senes sedebant cum eo. Præmisit itaque virum : et antequam veniret nuntius ille, dixit ad senes : Numquid scitis quod miserit filius homicidæ hic, ut præcidatur caput meum ? videte ergo : cum venerit nuntius, claudite ostium, et non sinatis eum introire : ecce enim sonitus pedum domini ejus post eum est. |
| 33 Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: «Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?» | 33 Adhuc illo loquente eis, apparuit nuntius qui veniebat ad eum. Et ait : Ecce, tantum malum a Domino est : quid amplius expectabo a Domino ? |