І Царів 2

Біблія	Sacra Bibbia Garofalo
1 Коли зблизилась для Давида година смерти, заповів він синові своєму Соломонові, кажучи:	1 Quando si avvicinò per David il tempo della morte, diede questo ordine a Salomone suo figlio:
2 «Я йду оце дорогою, призначеною для всіх на світі; ти ж кріпися й покажи себе мужем.	2 «Io seguo la via di tutta la terra; ma tu fatti coraggio e sii uomo!
3 Бережи накази Господа, Бога твого, ходи його путями, держи його установи, заповіді, присуди й приписи, як це написано в законі Мойсея, щоб тобі щастило в усьому, що чинитимеш, і всюди, куди обернешся;	3 Osserverai la legge di Jahvè tuo Dio, camminando nelle sue vie e praticando i suoi statuti, i suoi precetti, i suoi decreti e le sue prescrizioni, come sta scritto nella legge di Mosè, affinché tu riesca in tutto ciò che farai e dovunque ti volgerai.
4 щоб Господь справдив своє слово, що сказав був до мене: Якщо твої сини вважатимуть на свої вчинки, ходивши передо мною по правді усім своїм серцем і всією своєю душею, то не забракне у тебе ніколи спадкоємця на престіл Ізраїля.	4 In tal modo Jahvè confermerà questa promessa che ha fatto a mio riguardo: “Se i tuoi figli faranno attenzione al loro modo di agire camminando al mio cospetto con fedeltà, con tutto il cuore e con tutta l’anima, non ti mancherà mai un successore sul trono di Israele”.
5 Ти знаєш також, що зробив мені Йоав, син Церуї, що він заподіяв двом начальникам військ Ізраїля: Авнерові, синові Нера, та Амасові, синові Їтра; як він їх убив, як під час миру пролив кров, мов на війні, і заплямив невинною кров’ю пояс, що у мене на бедрах, і взуття, що на ногах у мене.	5 Tu pure hai saputo ciò che mi ha fatto Joab figlio di Zeruia, quanto cioè fece ai due capi degli eserciti di Israele, ad Abner iglio di Ner e ad Amasa figlio di Jeter: li ha massacrati e ha versato, durante la pace, il sangue di guerra e ha macchiato di sangue innocente la cintura che aveva ai fianchi e il sandalo che aveva al piede.
6 Чини за твоїм розумом, але не дай, щоб його сивина зійшла в Шеол у мирі.	6 Agisci secondo la tua saggezza e non permettere che la sua canizie discenda tranquilla nello Sheol.
7 Синам же Барзіллая гілеадія яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, бо вони стали мені в пригоді, коли я втікав від брата твого Авесалома.	7 Tratterai però benevolmente i figli di Barzillai il Galaadita: essi saranno fra coloro che mangiano alla tua mensa. Così infatti questi si accostarono a me, quando tfuggivo di ironte ad Assalonne tuo fratello.
8 Є там при тобі Семей, син Гери, з роду Веніямина з Бахуріму; цей тяжко мене проклинав, як ішов я у Маханаїм, але тому, що він вийшов мені назустріч на Йордан, я заприсяг йому Господом, кажучи: Я не зітну тебе. —	8 Ecco sarà con te Shimei figlio di Ghera, il Beniaminita, da Bakhurim, colui che mi colpì Coli una funesta maledizione, il giorno in cui me ne andavo a Makhanaim. Lui però scese a incontrarmi al Giordano; perciò gli giurai per Jahvè: «“Non ti ucciderò di spada!”.
9 Тож не зостав його без кари як чоловік мудрий, сам знаєш, що маєш йому зробити, щоб сивина його зійшла в Шеол у крові.»	9 Ma tu non lasciarlo impunito poiché tu sei intelligente e saprai come trattarlo e come far scendere la sua canizie insanguinata nello Sheol».
10 І спочив Давид із своїми батьками, і поховано його в Давидгороді.	10 Poi David si addormentò con i suoi padri e fu sepolto nella città di David.
11 Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок років; в Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі тридцять три роки.	11 Il tempo, in cui David regnò sopra Israele fu di quarant’anni: sette anni a Hebron e trentatrè a Gerusalemme.
12 І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царство його вельми зміцніло.	12 Salomone sedette sul trono di David suo padre e il suo regno si consolidò.
13 Прийшов Адонія, син Хаггіти, до Ветсавії, матері Соломона. Вона спитала: «Чи мирний твій прихід?» Той відповів: «Мирний.»	13 Adonia, figlio di Khagghit, si presentò da Betsabea, madre di Salomone. Questa gli domandò: «È pacifica la tua venuta?»; quegli rispose: «Pacifica!»
14 І почав: «Маю говорити з тобою.» Каже вона: «Говори.»	14 Quindi soggiunse: «Devo dirti qualche cosa»; quella rispose: «Parla».
15 Тоді він каже: «Знаєш сама, що царство було моє і що ввесь Ізраїль мав на думці зробити мене царем. Та тепер царство від мене перейшло й припало моєму братові, бо так Господь йому призначив.	15 Allora cominciò: «Tu sai bene che a me apparteneva il regno e che tutto Israele aveva intenzione di farmi re; tuttavia il regno mi fu tolto e passò a mio fratello, perché Jahvè glielo concesse.
16 Тепер же в мене одна тільки просьба до тебе; не відмов мені її.» І каже йому: «Говори.»	16 Ora ho una domanda da rivolgerti: non voltarmi la faccia». Essa gli soggiunse: «Parla».
17 Він і каже: «Попроси царя Соломона, — а вже напевно він тобі не відмовить, — нехай віддасть за мене Авішагу, шунамійку.»	17 Allora parlò: «Di al re Salomone, il quale non te lo negherà, di concedermi in isposa Abishag la Shunamita».
18 Каже Ветсавія: «Добре, я поговорю з царем про тебе.»	18 Betsabea rispose: «Io stessa parlerò al re in tuo favore».
19 Як же ввійшла Ветсавія до царя Соломона, щоб говорити з ним про Адонію, цар підвівся, вийшов їй назустріч, вклонився перед нею та й сів на своєму престолі. Поставлено ослін і для царевої матері, і вона сіла з правого боку в нього,	19 Betsabea si recò dal re Salomone per parlargli di Adonia. Il re si alzò per andarle incontro, si prostrò innanzi a lei, sedette sul suo trono: fu’ posto un trono per la madre del re e questa sedette alla sua destra.
20 і каже: «Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов мені її.» І відповів їй цар: «Скажи лиш, мамо моя, я певно не відмовлю.»	20 Allora così si espresse: «Ho una piccola domanda da rivolgerti; non negarmela». Le rispose il re: «Chiedi, madre mia; non negarmela».
21 Тоді вона каже: «Віддай Авішагу, шунамійку, за твого брата Адонію.»	21 Essa parlò: «Vorrei che si desse Abishag la Shunamita come sposa ad Adonia».
22 І відповів цар Соломон матері: «Чого ти просиш Авішагу, шунамійку, для Адонії? Проси для нього й царства, бо він мій старший брат, для того ж має за собою священика Евіятара та Йоава, сина Церуї.»	22 Ma il re Salomone rispose alla madre: «Ma perché tu richiedi per Adonis Abishag la Shunamita? Chiedi pure per lui il regno, poiché è mio fratello maggiore; di più, il sacerdote Ebiatar e Joab figlio di Zeruia stanno per lui!»
23 І поклявся цар Соломон Господом так: «Нехай мені це і те вдіє Бог, та ще й причинить, коли Адонія не на свою голову сказав те слово.	23 Allora il re Salomone. fece questo giuramento per Jahvè: «Così mi tratti Dio e anche peggio, se non è vero che Adonia ha detto tale cosa a scapito della sua vita!
24 Отож так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолі батька мого Давида та за своєю обіцянкою заснував для мене дім: сьогодні ж мусить умерти Адонія!»	24 E ora, per la vita di Jahvè, che mi ha confermato sul trono di David mio padre, dove mi ha fatto sedere e mi ha concesso una casa, secondo là sua promessa, sarà pure vero che Adonia oggi stesso verrà messo a morte!»
25 І дав цар Соломон наказ Бенаї, синові Єгояди, і вдарив його той, і вмер він.	25 Il re Salomone pertanto inviò Benaia figlio di Joiada a colpirlo per mezzo suo e quegli morì.
26 Священикові Евіятарові повелів цар: «Іди в Анатот у твій хутір, бо й ти заслужив на смерть. Та сьогодні тебе не страчую, бо ти носив ковчег Господа перед моїм батьком Давидом і все, що витерпів мій батько, терпів і ти з ним.»	26 Poi il re ordinò al sacerdote Ebiatar: «Vattene ad Anatot, ai tuoi campi, poiché tu hai portato l’arca di Jahvè innanzi a David mio padre e hai partecipato a tutte le sofferenze che mio padre sopportò».
27 Так скинув Соломон Евіятара, щоб він не був більше священиком Господнім, і так справдилося слово Господнє, що Господь сказав був про дім Елі в Шіло.	27 Così Salomone sospese Ebiatar dalle funzioni di sacerdote di Jahvè, adempiendosi in tal modo la parola di Jahvè a proposito della casa di Eli, a Silo.
28 Якже чутка про те дійшла до Йоава, — а Йоав тягнув за Адонією, хоча він і не був за Авесаломом, — то він утік в намет Господній і вхопився за роги жертовника.	28 La notizia giunse a Joab; Joab infatti aveva seguito la parte di Adonia, benché si fosse astenuto dal seguire Assalonne. Joab perciò si rifugiò nella Tenda di Jahvè e afferrò i corni dell’altare.
29 І сповістили царя Соломона: «Йоав утік у намет Господній, он він коло жертовника.» Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: «Іди, забий його!»	29 Fu perciò riferito al re Salomone che Joab si era rifugiato nella tenda di Jahvè e se ne stava a fianco dell’altare. Salomone mandò Benaia, figlio di Joiada, con questo ordine: «Va’, colpiscilo!»
30 Ввійшов Беная в намет Господній і сказав йому: «Такий царський наказ: вийди!» Той же відповів: «Ні, хочу тут умерти.» Приніс Беная відповідь цареві й каже: «Так сказав мені Йоав і так відповів.»	30 Benaia se ne andò nella Tenda di Jahvè e gli parlò: «Così ha ordinato il re: “Esci!”». Quegli rispose: «No, voglio morire qui!» Benaia riportò al re la cosa dicendo: «Così ha detto Joab e così mi ha risposto».
31 А цар йому сказав: «Зроби, як він вирік. Убий його й поховай. Так знімеш з мене й з моєї родини кров, що Йоав пролив безвинно.	31 Allora il re gli ordinò: «Fa’ come ha detto, colpiscilo e poi dagli sepoltura. In tal modo tu oggi toglierai da me e dalla casa di mio padre il sangue che Joab sparse senza motivo.
32 Господь оберне його кров на його голову, бо він убив двох мужів, справедливіших і ліпших від себе; він стратив їх мечем: Авнера, сина Нера, начальника військ Ізраїля, й Амаса, сина Їтра, начальника військ Юди, так, що батько мій Давид і не знав про те.	32 Così Jahvè riverserà sul suo capo il sangue sparso da lui, che colpì a morte due uomini più giusti e più buoni di lui, uccidendoli con la spada, all’insaputa di David, Abner figlio di Ner, capo dell’esercito di Israele, e Amasa figlio di Jeter, capo dell’esercito di Giuda.
33 Нехай їхня кров упаде на голову Йоава та його потомків навіки, а Давидові та його потомкам і його домові, і його престолові нехай буде мир від Господа повіки.»	33 Il loro sangue ricadrà sul capo di Joab e sul capo della sua discendenza per sempre, mentre Jahvè concederà pace eterna a David, alla sua discendenza, alla sua casa e al suo trono».
34 І пішов Беная, син Єгояди, та й убив Йоава, й поховано його в його домі в пустині.	34 Allora Benaia, figlio di Joiada, salì, lo colpì e Îo uccise. Quegli fu sepolto nella sua casa, nel deserto
35 І поставив цар Бенаю, сина Єгояди, замість нього над військом, а священика Цадока поставив цар замість Евіятара.	35 e il re pose al suo posto Benaia, figlio di Joiada, al comando dell’esercito, mentre il sacerdote Zadok fu messo dal re al posto di Ebiatar.
36 Послав цар покликати Семея і сказав йому: «Збудуй собі будинок у Єрусалимі і живи в нім; не виходь нікуди звідти.	36 Quindi il re convocò Shimei e gli ordinò: «Edificati una casa a Gerusalemme; Îì ti stabilirai e non uscirai per andartene qua e là,
37 Коли ж вийдеш і перейдеш через потік Кедрон, то знай, що тобі смерть. Кров твоя впаде тобі на голову.»	37 poiché quando tu uscirai e attraverserai il torrente Cedron, certamente morirai e il tuo sangue ricadrà sul tuo capo».
38 Семей відповів цареві: «Добре! Як мій пан, цар, повелів, так і чинитиме раб твій.» І жив Семей довго в Єрусалимі.	38 Shimei rispose al re: «Va bene! Il tuo servitore agirà come il mio signore re ha ordinato». Shimei dimorò a Gerusalemme per molto tempo.
39 Аж ось через три роки два раби Семея втекли до Ахіша, сина Маахи, гатського царя, і переказали Семеєві: «Раби твої в Гаті.»	39 Ora, dopo tre anni, due schiavi di Shimei fuggirono da Achish figlio di Maacha, re di Gat.
40 Зібрався Семей, осідлав свого осла та й пустився в дорогу в Гат до Ахіша шукати рабів своїх. Вернувся Семей і привіз рабів своїх з Гату.	40 La cosa fu riferita a Shimei in questi termini: «Ecco, i tuoi schiavi sono a Gat». Allora Shimei sellò l’asino e se ne andò a Gat da Achish per cercare gli schiavi; quindi ritornò riportando da Gat gli schiavi.
41 Та Соломона сповістили, що Семей виходив з Єрусалиму в Гат і вже повернувся.	41 Fu riferito a Salomone che Shimei era andato da Gerusalemme a Gat ed era ritornato.
42 Послав цар покликати Семея та й каже йому: «Чи я ж не взяв з тебе Господньої присяги і не завірив тебе: в той день, як підеш звідси кудинебудь, мусиш — затям собі те добре — вмерти? І ти відповів мені: Добре воно, те, що чую!	42 Il re lo convocò e gli disse: «Non ti avevo forse fatto giurare per Jahvè e anche solennemente avvertito dicendo: “Se tu uscirai per andartene qua e là, certamente morirai”? Tu pure mi avevi risposto: “Va bene; ne sono testimone”.
43 Чому ж ти не додержав присяги, що вирік перед Господом, і наказу, що я тобї дав?»	43 Perché dunque non sei stato fedele al giuramento di Jahvè e all’ordine che ti ho imposto?»
44 Далі сказав цар до Семея: «Сам ти знаєш, та й серце твоє відає все те зло, яке ти заподіяв батькові моєму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову.	44 Poi il re continuò il discorso con Shimei: «Tu conosci tutto il male che hai fatto a David mio padre. Ora Jahvè farà ricadere sul tuo capo il male che tu hai commesso;
45 Цар же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай стоїть твердо перед Господом повіки.»	45 ma il re Salomone sarà benedetto e il trono di David sarà saldo per sempre innanzi a Jahvè».
46 Цар повелів Бенаї, синові Єгояди; той вийшов, ударив його й він умер. Так царська влада укріпилася в руці Соломона.	46 Poi il re diede ordine a Benaia, figlio di Joiada; questi uscì, lo colpì e quegli morì.