І Царів 22

¹ Минуло 3 роки спокійно і не було війни між Арамом та Ізраїлем.

² На третьому ж році прибув Йосафат, цар юдейський, до царя ізраїльського.

³ Цар ізраїльський сказав до своїх слуг: «Чи ви знаєте, що Рамот гілеадський нам належить? Ми ж мовчимо, не відбираємо його з рук царя арамійського.»

³ Коли ж побачили, що то не цар ізраїльський, то перестали за ним гнатись.

⁴ Потім сказав Йосафатові: «Підеш зо мною на війну проти Рамоту гілеадського?» Йосафат відповів цареві ізраїльському: «Я — як і ти, мій народ, як твій народ, мої коні, як твої коні.»

⁵ Однак же Йосафат сказав до царя ізраїльського: «Спитай, будь ласка, сьогодні ж про це Господа.»

⁶ Зібрав цар ізраїльський пророків, щось із 400 чоловік, і спитав їх: «Чи йти мені проти Рамоту гілеадського на війну, чи облишити?» Ті відповіли: «Іди, Господь видасть його цареві в руки.»

⁷ Та Йосафат спитав: «А чи немає тут часом ще й Господнього пророка, щоб нам його спитати?»

⁸ Цар ізраїльський відповів Йосафатові: «Є ще один такий, через якого можна б спитати Господа, та я його не люблю, бо він нічого доброго мені не пророкує, саме лихе. Це — Міхей, син Їмли.» Йосафат же каже: «Не говори так, царю!»

⁹ Покликав цар ізраїльський одного скопця й повелів: «Іди скоро по Міхея, сина Їмли.»

¹⁰ Тим часом цар ізраїльський і Йосафат, цар юдейський, одягнені в пишні шати, сиділи на площі перед брамою в Самарії, кожний на своєму престолі, а всі пророки віщували перед ними.

¹¹ Седекія, син Ханаани, зробив собі навіть залізні роги та й каже: «Так говорить Господь: Цими ти виколеш араміїв геть до одного!»

¹² І всі пророки пророкували так само й казали: «Іди на Рамот гілеадський! Пощастить тобі, Господь дасть його цареві в руки.»

¹³ Посланець же, що пішов кликати Міхея, каже йому: «Усі пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро.»

¹⁴ Міхей же відповів: «Так певно, як живе Господь! Тільки те, що скаже мені Господь, те скажу я.»

¹⁵ Як же прийшов він до царя, питає в нього цар: «Міхею! Чи нам іти війною на Рамот гілеадський, чи облишити?» Той відповів йому: «Іди, пощастить тобі, Господь дасть його цареві в руки.»

¹⁶ Цар же сказав йому: «Скільки то разів маю тебе заклинати, щоб ти говорив мені іменем Господнім лише правду?»

¹⁷ Тоді Міхей сказав: «Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, неначе вівці, що в них пастуха немає. Господь сказав: Нема в них пана! Хай кожний в мирі повертається додому!»

¹⁸ Цар ізраїльський сказав Йосафатові: «Чи я ж не казав тобі, що він не віщує мені нічого доброго, тільки лихе?»

¹⁹ І каже Міхей: «Вислухай слово Господнє: Я бачив Господа, що сидів на своєму престолі й все небесне військо праворуч і ліворуч коло нього.

²⁰ Господь спитав: Хто підманив би Ахава, щоб вирушив під Рамот гілеадський і там загинув? Той з них говорив так, а той інакше.

²¹ Тоді приступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь спитав: Чим?

²² І відповів той: Я вийду й зроблюсь духом неправди в устах усіх його пророків. Господь сказав: Тобі вдасться його підманути; іди й зроби так.

²³ Оце ж, як бачиш, Господь уклав в уста усіх цих твоїх пророків дух неправди, бо Господь виповів лихо на тебе.»

²⁴ Тоді Седекія, син Ханаани, приступив і вдарив Міхея по щоці та й каже: «Як? То дух Господній відійшов від мене, щоб говорити в тобі?»

²⁵ Міхей же: «Ти взнаєш про це того дня, як бігатимеш від покою до покою, щоб сховатись.»

²⁶ А цар ізраїльський повелів: «Візьми Міхея й одведи його до Аммона, міського начальника, та до Йоаса царевича,

²⁷ і скажи їм: Так говорить цар: Посадіть його в тюрму та давайте хліба скупо та води скупо, покіль я повернуся щасливо.»

²⁸ А Міхей сказав: «А що ти справді повернешся щасливо, того Господь не говорив через мене.»

²⁹ От і вирушили цар ізраїльський та Йосафат, цар юдейський, на Рамот гілеадський.

³⁰ Цар ізраїльський і каже Йосафатові: «Я перевдягнусь і піду до бою, ти ж будь у твоїй одежі.» І перевдягнувся цар ізраїльський і пішов до бою.

³¹ Цар же арамійський повелів 32 отаманам своїх колісниць: «Не нападайте ні на малого, ні на великого, тільки на одного царя ізраїльського.»

³² Як тільки отамани колісниць побачили Йосафата, то подумали: «Це напевне цар ізраїльський!» І обернулись у його бік, щоб ударити на нього, але Йосафат закричав.

³⁴ Один же чоловік нап’яв навмання лука й поцілив царя ізраїльського між поясом та бронею. Той повелів своєму візникові: «Поверни віжки й вивези мене з бою, бо почуваю себе погано.»

³⁵ Та битва того дня дедалі більш закипала. Цар стояв на колісниці проти араміїв, а ввечорі сконав. Кров з рани стікала в колісницю.

³⁶ А як заходило сонце, рознісся по таборі крик: «Кожний повертайся у своє місто; кожний у свою землю!

³⁷ Цар помер!» Привезли царя в Самарію й поховали в Самарії.

³⁸ Як же обмивали колісницю в ставу в Самарії, — в нім милися блудниці, — пси лизали його кров, за словом, що сказав був Господь.

³⁹ Решта дій Ахава, все, що він чинив, про будинок із слонової кости, що збудував, про всі міста, що збудував, — усе це записано в літописній книзі царів ізраїльських.

⁴⁰ І спочив Ахав зо своїми батьками, а замість нього став царем його син Ахазія.

⁴¹ Йосафат, син Аси, став царем у Юдеї на четвертому році Ахава, царя ізраїльського.

⁴² Було Йосафатові 35 років, як став царем і царював він 25 років у Єрусалимі. Матір його звалась Азува, дочка Шілхі.

⁴³ Він ходив у всьому дорогою батька свого Аси, не звертав з неї, і чинив те, що Господеві було довподоби.

⁴⁴ Однак узвиш він не усунув, народ усе ще жертвував і кадив на висотах.

⁴⁵ Йосафат жив у мирі з царем ізраїльським.

⁴⁶ Решта дій Йосафата, і подвиги, що вчинив, і війни, які провадив, записані у літописній книзі царів юдейських.

⁴⁷ Він вигубив із землі залишки гієродулок, що були зостались із часів його батька Аси.

⁴⁸ Не було тоді наставленого царя в Едомі.

⁴⁹ Цар Йосафат набудував таршішських кораблів, щоб ходити в Офір за золотом; та не міг туди піти, бо кораблі розбились у Еціон-Гевері.

⁵⁰ Казав тоді Ахазія, син Ахава, Йосафатові: «Нехай мої слуги йдуть із твоїми слугами на кораблях.» Йосафат же не схотів.

⁵¹ І спочив Йосафат зо своїми батьками, і поховали його коло його батьків у місті Давида, його предка. Замість нього став царем син його Йорам.

⁵² Ахазія, син Ахава, став царем у Самарії над Ізраїлем у 17 році Йосафата, царя юдейського, і царював 2 роки над Ізраїлем.

⁵³ Він чинив те, що Господеві не довподоби, і ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї, і дорогою Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля у гріх.

⁵⁴ Він служив Ваалові, падав перед ним ниць і доводив до гніву Господа, Бога Ізраїля, цілком так само, як чинив його батько.