Livro de Jó 21

SAGRADA BIBLIA	Біблія
1 Jó tomou então a palavra nestes termos:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Ouvi, ouvi minhas palavras, que eu tenha pelo menos esse consolo de vossa parte.	2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.
3 Permiti que eu fale; quando tiver falado, zombai à vontade.	3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь.
4 É de um homem que me queixo? E como não hei de perder a paciência?	4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?
5 Olhai para mim; ireis ficar estupefactos, e poreis a mão sobre a boca.	5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.
6 Quando penso nisso, fico estarrecido, e todo o meu corpo treme.	6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.
7 Como é que os maus vivem, envelhecem, e cresce o seu vigor?	7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?
8 Sua posteridade prospera diante deles, e seus descendentes sob seus olhos;	8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.
9 sua casa é tranqüila, sem alarmes, a vara de Deus não os atinge.	9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.
10 Seu touro é cada vez mais fecundo, sua vaca dá cria sem nunca abortar.	10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.
11 Deixam os filhos correr como carneiros, e os seus pequenos saltam e brincam.	11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.
12 Cantam ao som do pandeiro e da cítara, divertem-se ao som da flauta.	12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.
13 Passam os dias na alegria, e descem tranqüilamente à região dos mortos.	13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.
14 Ora, dizem a Deus: Afasta-te de nós, não queremos conhecer os teus caminhos;	14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!
15 quem é o Todo-poderoso para que o sirvamos? Que vantagem temos em lhe fazer orações?	15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?
16 A felicidade não está em suas mãos? Contudo, longe de mim esteja o modo de pensar dos ímpios!	16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?
17 Quantas vezes vemos apagar-se a lâmpada dos ímpios, e a ruína desabar sobre eles?	17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,
18 São eles como a palha ao sopro do vento, como a cinza tragada pelo turbilhão?	18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?
19 Deus {assim dizem}, reserva para os filhos o castigo do pai. Que ele mesmo o puna, para que o sinta!	19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
20 Que veja com os próprios olhos a sua ruína, e ele mesmo beba da cólera do Todo-poderoso!	20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є!
21 Que se lhe dá do que será feito de sua casa depois dele, se o número de seus meses já está contado?	21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?
22 É a Deus, que se irá ensinar a sabedoria, a ele, que julga os seres superiores?	22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?
23 Um morre no seio da prosperidade, plenamente feliz e tranqüilo,	23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.
24 os flancos cobertos de gordura, e a medula dos ossos cheia de seiva;	24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.
25 o outro morre com a amargura na alma, sem ter gozado a felicidade;	25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.
26 juntos se deitam na terra, e os vermes recobrem a ambos.	26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!
27 Ah! conheço vossos pensamentos, os julgamentos iníquos que fazeis de mim.	27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.
28 Dizeis: Onde está a casa do tirano, onde está a tenda em que habitavam os ímpios?	28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?
29 Não interrogastes os viajantes? Contestaríeis seus testemunhos?	29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,
30 No dia da infelicidade o ímpio é poupado, no dia da cólera ele escapa.	30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?
31 Quem reprova diante dele o seu proceder, e lhe pede contas de seus atos?	31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
32 Levam-no ao sepulcro, ficarão de vigília em sua câmara funerária.	32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.
33 Os torrões do vale são-lhe leves; todos os homens irão em sua companhia, e foram inumeráveis seus predecessores.	33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
34 Que significam, pois, essas vãs consolações? Todas as vossas respostas são apenas perfídia.	34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“