| 1 Figliuol mio, guarda i miei detti, E riponi appo te i miei comandamenti. | 1 Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе. |
| 2 Guarda i miei comandamenti, e tu viverai; E guarda il mio insegnamento, come la pupilla degli occhi tuoi. | 2 Додержуй мої заповіді, — і будеш жити, | — і мою науку, як твоїх очей зіницю. |
| 3 Legateli alle dita, Scrivili in su la tavola del tuo cuore. | 3 Собі до пальців їх прив’яжи | та напиши їх на таблиці серця свого. |
| 4 Di’ alla sapienza: Tu sei mia sorella; E chiama la prudenza tua parente; | 4 Скажи до мудрости: «Ти сестра моя», | а розум назви другом, |
| 5 Acciocchè esse ti guardino dalla donna straniera, Dalla forestiera che parla vezzosamente | 5 щоб він зберіг тебе від чужої жінки, | від незнайомої з звабливими словами. |
| 6 Perciocchè io riguardava una volta per la finestra della mia casa, Per li miei cancelli; | 6 Раз якось, коли через вікно мого дому, | крізь ґрати я дивився, |
| 7 E vidi tra gli scempi, E scorsi tra i fanciulli, un giovanetto scemo di senno; | 7 побачив я посеред простодушних, | помітив я між хлопцями юнака безумного. |
| 8 Il qual passava per la strada, presso al cantone della casa d’una tal donna; E camminava traendo alla casa di essa; | 8 Він проходив вулицею коло її закутка, | і простував дорогою до її дому, |
| 9 In su la sera, in sul vespro del dì. In su l’imbrunire ed oscurar della notte; | 9 присмерком, вечірньою порою, | у глупу ніч та в темряві, — |
| 10 Ed ecco, una donna gli venne incontro, In assetto da meretrice, e cauta d’animo; | 10 аж ось назустріч йому жінка, | одягнена, немов повія, хитра серцем. |
| 11 Strepitosa, e sviata; I cui piedi non si fermavano in casa; | 11 Вона — пристрасна й нахабна, | ноги її не посидять у хаті. |
| 12 Essendo ora fuori, or per le piazze; E stando agli agguati presso ad ogni cantone. | 12 То на вулиці, то на майданах, | на всіх розпуттях у засідку сідає. |
| 13 Ed essa lo prese, e lo baciò, E sfacciatamente gli disse: | 13 Вона хапає його та цілує, | і безлично до нього каже: |
| 14 Io avea sopra me il voto di sacrificii da render grazie; Oggi ho pagati i miei voti. | 14 «Мала принести мирні жертви, | сьогодні я мої обітниці сповнила. |
| 15 Però ti sono uscita incontro, Per cercarti, e ti ho trovato. | 15 Тому й вийшла я тобі назустріч, | тебе шукати — та знайшла тебе я. |
| 16 Io ho acconcio il mio letto con capoletti Di lavoro figurato a cordicelle di fil di Egitto. | 16 Постелю мою я прибрала килимами, | тонку єгипетську тканину розстелила. |
| 17 Io ho profumato il mio letto Con mirra, con aloe, e con cinnamomo. | 17 Поприскала я ліжко моє | міррою, алое, цинамоном. |
| 18 Vieni, inebbriamoci d’amori infino alla mattina, Sollaziamoci in amorosi piaceri. | 18 Ходи лишень, упийся до ранку пестощами, | та насолодимось любов’ю, |
| 19 Perciocchè il marito non è in casa sua; Egli è andato in viaggio lontano; | 19 бо мужа нема дома, | вибравсь у далекую дорогу. |
| 20 Egli ha preso in mano un sacchetto di danari; Egli ritornerà a casa sua a nuova luna. | 20 Сакву грошей забрав з собою; | як місяць буде у повні, повернеться він додому.» |
| 21 Ella lo piegò con le molte sue lusinghe, E lo sospinse con la dolcezza delle sue labbra. | 21 Зводить вона його своїм щедрим щебетанням, | зводить його солодкими словами. |
| 22 Ed egli andò dietro a lei subitamente, Come il bue viene al macello, E come i ceppi son per gastigamento dello stolto; | 22 І він умить за нею тягне, | немов віл, що йде під обух, | немов олень, що в сильце вскочив, |
| 23 Come l’uccello si affretta al laccio, Senza sapere che è contro alla vita sua, Finchè la saetta gli trafigga il fegato | 23 покіль стріла його печінки не прошиє, | немов та пташка, що сама летить у сітку, | не знаючи, що йдеться про її погибель. |
| 24 Ora dunque, figliuoli, ascoltatemi, Ed attendete a’ detti della mia bocca. | 24 Слухай тепер мене, мій сину, | вважай на слова уст моїх. |
| 25 Il cuor tuo non dichini alle vie d’una tal donna; Non isviarti ne’ suoi sentieri. | 25 Нехай твоє серце до її доріг не хилиться, | не блукай її стежками; |
| 26 Perciocchè ella ne ha fatti cader molti uccisi; E pur tutti coloro ch’ella ha morti eran possenti. | 26 бо багатьох вона на смерть поранила, | і найсильніші всі жертвою її упали. |
| 27 La sua casa è la via dell’inferno, Che scende a’ più interni luoghi della morte | 27 Дім її — дорога до Шеолу, | вона веде вниз до покоїв смерти. |
