| 1 Meu filho, atende à minha sabedoria, inclina o teu ouvido à minha prudência, para conservares a reflexão e manteres em teus lábios a ciência. | 1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого: |
| 2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла. |
| 3 Os lábios da mulher estranha são como o favo que destila o mel, e as suas palavras são mais suaves do que o azeite; | 3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії, |
| 4 porém o seu fim é amargo como o absinto, e cortante como uma espada de dois gumes. | 4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний. |
| 5 Os seus pés encaminham-se para a morte, e os seus passos levara até aos Infernos. | 5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу. |
| 6 Ela não anda pela vereda da vida. Os seus passos vagabundos vão errando, sem saber para onde. | 6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже. |
| 7 Agora, pois, meu filho, ouve-me, e não te apartes das palavras da minha boca. | 7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх. |
| 8 Afasta dela o teu caminho, e não te aproximes da porta de sua casa. | 8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому, |
| 9 Não (lês a tua honra a estranhos, nem os tens anos a um cruel, | 9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ — людям немилосердним; |
| 10 para que não suceda que os estranhos enriqueçam com os teus bens, e que (os frutos dos) teus trabalhos passem para a casa doutrem, | 10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім, |
| 11 e que tu gemas no fim, quando tiveres consumido as tuas carnes e o teu corpo, e digas: | 11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють, |
| 12 Por que detestei a disciplina, e o meu coração não cedeu às repreensões, | 12 щоб не казав: «Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором? |
| 13 nem ouvi a voz dos que ensinavam, nem dei ouvidos aos mestres? | 13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха. |
| 14 Quase cheguei ao cúmulo da desgraça, no meio da assembleia cio povo e dos anciães. | 14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!» |
| 15 Bebe da água da tua cisterna, e das correntes do teu poço. | 15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці. |
| 16 Queres que corram fora as tuas fontes, queres espalhar as tuas águas nas praças públicas? | 16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах? |
| 17 Possui-as tu só, e não tenham parte nelas os estranhos. | 17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою. |
| 18 Abençoada a tua nascente! Vive alegre com a mulher que tornaste na tua juventude. | 18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности. |
| 19 (Seja ela para ti como) uma corça que muito amas e (como) uma gazela cheia de graça; os seus encantos sejam o teu recreio em todo o tempo;no seu amor busca sempre as tuas delícias. | 19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся! |
| 20 Por que te deixas, meu filho, enganar pela mulher alheia, e repousas no seio duma estranha? | 20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись? |
| 21 O Senhor olha atentamente para os caminhos do homem, considera todos os seus passos. O ímpio é presa das suas próprias iniquidades, e é ligado com as cadeias dos seus pecados. | 21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні. |
| 22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє. |
| 23 Éle morrerá (infeliz), porque não recebeu a correcção, e se achará enganado pelo excesso da sua loucura. | 23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає. |
