| 1 Um dia, Jesus ensinava no templo e anunciava ao povo a Boa-Nova. Chegaram os príncipes dos sacerdotes e os escribas com os anciãos, | 1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами |
| 2 e falaram-lhe: “Dize-nos: com que direito fazes essas coisas, ou quem é que te deu essa autoridade?”. | 2 і сказали так до нього «Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю» |
| 3 Jesus respondeu: “Também eu vos farei uma pergunta. | 3 Він у відповідь сказав «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені |
| 4 Respondei-me: o batismo de João era do céu ou dos homens?”. | 4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей» |
| 5 Eles começaram a raciocinar entre si, dizendo: “Se dissermos: Do céu, ele dirá: Por que razão, pois, não crestes nele? | 5 А вони так міркували в собі Якщо ми скажемо З неба, — він спитає Чому ж ви йому не повірили |
| 6 Se, porém, dissermos: Dos homens, todo o povo nos apedrejará, porque está convencido de que João era profeta”. | 6 А як ми скажемо Від людей, — увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. |
| 7 Responderam por fim que não sabiam de onde era. | 7 І відповіли «Не знаємо, звідки (воно було).» |
| 8 Replicou-lhes também Jesus: “Nem eu vos direi com que direito faço estas coisas”. (= Mt 21,33-46 = Mc 12,1-12 ) | 8 А Ісус сказав їм «То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.» |
| 9 Então, Jesus propôs-lhes esta parábola: “Um homem plantou uma vinha, arrendou-a a vinhateiros e ausentou-se por muito tempo para uma terra estranha. | 9 І він почав народові казати оцю притчу «Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. |
| 10 No tempo da colheita, enviou um servo aos vinhateiros para que lhe dessem do produto da vinha. Estes o feriram e o reenviaram de mãos vazias. | 10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. |
| 11 Tornou a enviar outro servo; eles feriram também a este, ultrajaram-no e despediram-no sem coisa alguma. | 11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. |
| 12 Tornou a enviar um terceiro; feriram também este e expulsaram-no. | 12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. |
| 13 Disse então o senhor da vinha: Que farei? Mandarei meu filho amado; talvez o respeitem. | 13 Сказав тоді власник виноградника Що мені робити Послати хібащо мого улюбленого сина Може його пошанують |
| 14 Vendo-o, porém, os vinhateiros discorriam entre si e diziam: Este é o herdeiro; matemo-lo, para que se torne nossa a herança. | 14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. |
| 15 E lançaram-no fora da vinha e mataram-no. Que lhes fará, pois, o dono da vinha? | 15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника |
| 16 Virá e exterminará esses vinhateiros e dará a vinha a outros”. A essas palavras, disseram: “Que Deus não o permita!”. | 16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.» Почувши це, вони сказали «Нехай це не станеться!» |
| 17 Mas Jesus, fixando o olhar neles, disse-lhes: “Que quer dizer então o que está escrito: A pedra que os edificadores rejeitaram tornou-se a pedra angular ( Sl 117,22 )? | 17 Ісус же глянув на них пильно й мовив «Що, отже, значить оце написане Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним |
| 18 Todo o que cair sobre esta pedra ficará despedaçado; e sobre quem ela cair, este será esmagado!”. | 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде — роздавить.» |
| 19 Naquela mesma hora, os príncipes dos sacerdotes e os escribas procuraram prendê-lo, mas temeram o povo. Tinham compreendido que se referia a eles ao propor essa parábola. (= Mt 22,15-22 = Mc 12,13-17 ) | 19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. |
| 20 Puseram-se então a observá-lo e mandaram espiões que se disfarçassem em homens de bem, para armar-lhe ciladas e surpreendê-lo no que dizia, a fim de o entregarem à autoridade e ao poder do governador. | 20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника. |
| 21 Perguntaram-lhe eles: “Mestre, sabemos que falas e ensinas com retidão e que, sem fazer acepção de pessoa alguma, ensinas o caminho de Deus segundo a verdade. | 21 І ті спитали його «Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді. |
| 22 É-nos permitido pagar o imposto ao imperador ou não?”. | 22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні» |
| 23 Jesus percebeu a astúcia e respondeu-lhes: | 23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них |
| 24 “Mostrai-me um denário. De quem leva a imagem e a inscrição?”. Responderam: “De César”. | 24 «Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис» Ті відповіли «Кесарів.» |
| 25 Então, lhes disse: “Dai, pois, a César o que é de César e a Deus o que é de Deus”. | 25 І він сказав їм «Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.» |
| 26 Assim não puderam surpreendê-lo em nenhuma de suas palavras diante do povo. Pelo contrário, admirados da sua resposta, tiveram de calar-se. (= Mt 22,23-33 = Mc 12,18-27 ) | 26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли. |
| 27 Alguns saduceus – que negam a ressurreição – aproximaram-se de Jesus e perguntaram-lhe: | 27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили |
| 28 “Mestre, Moisés prescreveu-nos: Se alguém morrer e deixar mulher, mas não deixar filhos, case-se com ela o irmão dele, e dê descendência a seu irmão. | 28 й спитали його «Учителю, Мойсей приписав нам Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. |
| 29 Ora, havia sete irmãos, o primeiro dos quais tomou uma mulher, mas morreu sem filhos. | 29 Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. |
| 30 Casou-se com ela o segundo, mas também ele morreu sem filhos. | 30 Потім другий, |
| 31 Casou-se depois com ela o terceiro. E assim sucessivamente todos os sete, que morreram sem deixar filhos. | 31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. |
| 32 Por fim, morreu também a mulher. | 32 Врешті, померла й жінка. |
| 33 Na ressurreição, de qual deles será a mulher? Porque os sete a tiveram por mulher”. | 33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.» |
| 34 Jesus respondeu: “Os filhos deste mundo casam-se e dão-se em casamento, | 34 Ісус відповів їм «Сини цього світу женяться і виходять заміж. |
| 35 mas os que serão julgados dignos do século futuro e da ressurreição dos mortos não terão mulher nem marido. | 35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; |
| 36 Eles jamais poderão morrer, porque são iguais aos anjos e são filhos de Deus, porque são ressuscitados. | 36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння. |
| 37 Por outra parte, que os mortos hão de ressuscitar é o que Moisés revelou na passagem da sarça ardente ( Ex 3,6 ), chamando ao Senhor: Deus de Abraão, Deus de Isaac, Deus de Jacó. | 37 А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. |
| 38 Ora, Deus não é Deus dos mortos, mas dos vivos; porque todos vivem para ele”. | 38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.» |
| 39 Alguns dos escribas disseram, então: “Mestre, falaste bem”. | 39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили «Учителю, ти добре сказав.» |
| 40 E já não se atreviam a fazer-lhe pergunta alguma. (= Mt 22,41-46 = Mc 12,35-37 ) | 40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати. |
| 41 Jesus perguntou-lhes: “Como se pode dizer que Cristo é filho de Davi? | 41 І тоді він до них промовив «Як же це кажуть, що Христос син Давида |
| 42 Pois o próprio Davi, no Livro dos Salmos, diz: Disse o Senhor a meu Senhor: Senta-te à minha direita, | 42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить Господь сказав Владиці моєму Сиди праворуч мене, |
| 43 até que eu ponha os teus inimigos por escabelo dos teus pés ( Sl 109,1 ). | 43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. |
| 44 Portanto, Davi o chama de Senhor! Como, pois, é ele seu filho?”. (= Mt 23,1-7 .14 = Mc 12,38 ss) | 44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином» |
| 45 Enquanto todo o povo o ouvia, disse a seus discípulos: | 45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням «Остерігайтеся книжників, |
| 46 “Guardai-vos dos escribas, que querem andar de roupas compridas e gostam das saudações nas praças públicas, das primeiras cadeiras nas sinagogas e dos primeiros lugares nos banquetes; | 46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; |
| 47 que devoram as casas das viúvas, fingindo fazer longas orações. Eles receberão castigo mais rigoroso”. (= Mc 12,41-44 ) | 47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.» |
