Сирах 39

¹ Інакше з тим, хто віддає всю душу законові Всевишнього й мислить у ньому: він усіх предків досліджує мудрість, а на дозвіллі вникає у пророцтва,

² зберігає оповідання славних мужів, у тайні ходи приповісток вдумується,

³ глузду таїнного приповісток дошукується, в загадки приповісток повнотою поринає.

⁴ Серед вельмож він служить, з’являється перед князями, подорожує в країни чужих народів, вивідує, що добре, а що зле між людьми.

⁵ Вже вдосвіта він усім своїм серцем шукає Господа, що його створив; свою перед Всевишнім молитву виливає, молитвою уста свої відкриває і з-за гріхів своїх благання висловлює.

⁶ Коли ж то Господь — Всевеликий — зізволить, то духом він розуму сповниться: сам дощем ізіллє слова мудрости своєї, а й Господеві в молитві подяку висловить.

⁷ Він і сам собі придбає раду й знання, а й над його тайнами буде роздумувати.

⁸ Він і сам в освіті виявить знання, а й прославиться в законі Господнього союзу.

⁹ Численні люди хвалитимуть його розум, вони повіки його не забудуть: пам’ять про нього не пропаде, й ім’я його житиме з роду в рід.

¹⁰ Про мудрість його повідатимуть народи, і хвалу йому оповістять на зборах.

¹¹ Доки житиме, ім’ям над тисячі славитиметься, а й померши — добавиться йому.

¹² Ще хочу оповісти про мої роздуми: я бо сповнений, мов той місяць у повні.

¹³ Благочесні діти, слухайте мене й зростайте, мов та рожа, посаджена над водою текучою.

¹⁴ Станьте запашними, немов той ладан, розквітніть виквітом, як та лілея, розповсюдьте пахощі й пісню співайте, Господа благословіте за всі його діла.

¹⁵ Звисочуйте ім’я його, велич його прославте піснями уст і звуками гарф, ще й так промовляйте, його хваливши:

¹⁶ Які ж бо прекрасні всі діла Господні! Всяке його веління досконало виконується. Не треба казати: «Що це? Навіщо?» — бо все придається у визначений час.

¹⁷ Вода, його словом, горою звелася, — голосом з уст його води зібрались;

¹⁸ його велінням постає усе йому бажане, — не існує, хто зупинив би, коли він рятує.

¹⁹ Перед ним же й діла кожної людини, і від зору його сховатись неможливо.

²⁰ Сягає він поглядом від віку й до віку: супроти нього нічого дивного немає.

²¹ Не треба казати: «Що це? Навіщо?» — всі бо речі створені для своєї мети.

²² Благословення його рікою все вкрило, повноводною зливою напоїло землю.

²³ А й гнів свій народам дає він у спадщину, як то воду перетворив був у соляну пустелю.

²⁴ Прості путі його для благочестивих, — а для беззаконних вони непрохідні.

²⁵ Споконвіку добро було створене для добрих, — як ото для грішних добро й зло.

²⁶ Щонайпотрібніше для життя людини: вода і вогонь, залізо і сіль, пшенична мука, молоко й мед, кров винограду, олія й одежа.

²⁷ Усе те благочесним іде на благо, — для грішних же злом обернутись може.

²⁸ Бувають вітри, створені для кари, які в його гніві бичами стаються; у час виконання сипляться силою й гнів виладовують того, хто їх створив.

²⁹ Полум’я, град, голод і смерть — усе те створене для покарання.

³⁰ Звірячі зуби, скорпіони, гадюки, мстивця меч — нечестивим на погибель:

³¹ в його зізволенні виконавці з них охочі, й вони напоготові на землі в час потреби, — та у визначену мить не порушать його слова.

³² Ось чому я вже спочатку зважився, розміркував це й лишив на письмі:

³³ Господні діла — усі бо добрі: кожній потребі — своєчасна його забезпека.

³⁴ Тож не треба казати: «Це гірще від того», — бо все своєчасно схвалене буде.

³⁵ Тож хваліте всім серцем і устами, і благословіте ім’я Господнє.