Lucas 14

VULGATA	Біблія
1 Et factum est cum intraret Jesus in domum cujusdam principis pharisæorum sabbato manducare panem, et ipsi observabant eum.	1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
2 Et ecce homo quidam hydropicus erat ante illum.	2 Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.
3 Et respondens Jesus dixit ad legisperitos et pharisæos, dicens : Si licet sabbato curare ?	3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні»
4 At illi tacuerunt. Ipse vero apprehensum sanavit eum, ac dimisit.	4 Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
5 Et respondens ad illos dixit : Cujus vestrum asinus, aut bos in puteum cadet, et non continuo extrahet illum die sabbati ?	5 До них же промовив «Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній»
6 Et non poterant ad hæc respondere illi.	6 І вони не могли нічого йому на це відповісти.
7 Dicebat autem et ad invitatos parabolam, intendens quomodo primos accubitus eligerent, dicens ad illos :	7 Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу
8 Cum invitatus fueris ad nuptias, non discumbas in primo loco, ne forte honoratior te sit invitatus ab illo.	8 «Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
9 Et veniens is, qui te et illum vocavit, dicat tibi : Da huic locum : et tunc incipias cum rubore novissimum locum tenere.	9 і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
10 Sed cum vocatus fueris, vade, recumbe in novissimo loco : ut, cum venerit qui te invitavit, dicat tibi : Amice, ascende superius. Tunc erit tibi gloria coram simul discumbentibus :
11 quia omnis, qui se exaltat, humiliabitur : et qui se humiliat, exaltabitur.
12 Dicebat autem et ei, qui invitaverat : Cum facis prandium, aut cœnam, noli vocare amicos tuos, neque fratres tuos, neque cognatos, neque vicinos divites : ne forte te et ipsi reinvitent, et fiat tibi retributio ;	12 Він сказав також тому, що його покликав «Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
13 sed cum facis convivium, voca pauperes, debiles, claudos, et cæcos :	13 але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
14 et beatus eris, quia non habent retribuere tibi : retribuetur enim tibi in resurrectione justorum.	14 І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.»
15 Hæc cum audisset quidam de simul discumbentibus, dixit illi : Beatus qui manducabit panem in regno Dei.	15 Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.»
16 At ipse dixit ei : Homo quidam fecit cœnam magnam, et vocavit multos.	16 А Ісус озвавсь до нього «Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
17 Et misit servum suum hora cœnæ dicere invitatis ut venirent, quia jam parata sunt omnia.	17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним Ідіть, усе готове.
18 Et cœperunt simul omnes excusare. Primus dixit ei : Villam emi, et necesse habeo exire, et videre illam : rogo te, habe me excusatum.	18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
19 Et alter dixit : Juga boum emi quinque, et eo probare illa : rogo te, habe me excusatum.	19 Другий сказав П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
20 Et alius dixit : Uxorem duxi, et ideo non possum venire.	20 А інший мовив Я одружився і тому не можу прийти.
21 Et reversus servus nuntiavit hæc domino suo. Tunc iratus paterfamilias, dixit servo suo : Exi cito in plateas et vicos civitatis : et pauperes, ac debiles, et cæcos, et claudos introduc huc.	21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
22 Et ait servus : Domine, factum est ut imperasti, et adhuc locus est.	22 Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
23 Et ait dominus servo : Exi in vias, et sæpes : et compelle intrare, ut impleatur domus mea.	23 Сказав пан до слуги Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
24 Dico autem vobis quod nemo virorum illorum qui vocati sunt, gustabit cœnam meam.	24 Кажу бо вам Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.»
25 Ibant autem turbæ multæ cum eo : et conversus dixit ad illos :	25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив
26 Si quis venit ad me, et non odit patrem suum, et matrem, et uxorem, et filios, et fratres, et sorores, adhuc autem et animam suam, non potest meus esse discipulus.	26 «Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
27 Et qui non bajulat crucem suam, et venit post me, non potest meus esse discipulus.	27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
28 Quis enim ex vobis volens turrim ædificare, non prius sedens computat sumptus, qui necessarii sunt, si habeat ad perficiendum,	28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
29 ne, posteaquam posuerit fundamentum, et non potuerit perficere, omnes qui vident, incipiant illudere ei,	29 щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30 dicentes : Quia hic homo cœpit ædificare, et non potuit consummare ?	30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
31 Aut quis rex iturus committere bellum adversus alium regem, non sedens prius cogitat, si possit cum decem millibus occurrere ei, qui cum viginti millibus venit ad se ?	31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього
32 Alioquin adhuc illo longe agente, legationem mittens rogat ea quæ pacis sunt.	32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
33 Sic ergo omnis ex vobis, qui non renuntiat omnibus quæ possidet, non potest meus esse discipulus.	33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
34 Bonum est sal : si autem sal evanuerit, in quo condietur ?	34 Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити
35 Neque in terram, neque in sterquilinium utile est, sed foras mittetur. Qui habet aures audiendi, audiat.	35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»