Єремія 46

¹ Слово, що надійшло до пророка Єремії про народи.

² Про Єгипет. Про військо фараона Нехо, єгипетського царя, яке стояло на Ефрат-ріці під Каркемішем, яке побив Навуходоносор, цар вавилонський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, юдейського царя:

³ «Готуйте щити малі й великі. Вперед до бою!

⁴ Сідлайте коні! Верхівці — на коні! Ставайте в лави, шоломоносці! Чистіть списи, вдягайтеся в броню!

⁵ Та що це я бачу? Вони в тривозі назад сахаються! Їхні лицарі побиті, утікають. Страх звідусіль, — слово Господнє.

⁶ Та бистроногий не втече, не врятується й лицар: на півночі коло Ефрату вони спотикнулися й упали.

⁷ Хто це здіймається, неначе Ніл, води якого, мов потоки, розбуялись?

⁸ Єгипет підіймається, неначе Ніл, води якого, мов струмені, розбурхались.Він каже: Підіймусь, окрию землю, знищу міста й їхніх мешканців!

⁹ Кидайтесь, коні, летіте колісниці! Вояки, виступайте з Кушу й Путу, озброєні щитами, і ви, лідійці, з натягнутим луком!

¹⁰ Цей день для Господа, Бога сил — день відплати, щоб воздати ворогам. Меч буде жерти, насититься й уп’ється їхньою кров’ю. Це жертва Господеві, Богові сил, у північній землі, коло ріки Ефрату.

¹¹ Іди в Гілеад, візьми бальзаму, єгипетська дочко-дівице! Та шкода тобі добирати ліків: нічим рани своєї не загоїш!

¹² Довідались народи про твій сором, і плач твій виповнив землю! Бо воїн об воїна спотикнувся, та й полягли обидва разом.»

¹³ Слово, що сказав Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб ударити на Єгипетську землю:

¹⁴ «Оповістіть про це в Єгипті й проголосіть у Мігдолі, звістіть у Нофі і в Тафнісі. Скажіте: Шикуйсь, готуйсь, бо меч пожирає все навкруги тебе.

¹⁵ Чого втікає Апіс? Твій бик не встояв? Бо Господь повалив його.

¹⁶ І збірне військо похитнулось, і падали один на одного, примовлявши: Вставаймо, повертаймось до нашого народу, у нашу рідну землю, далеко від згубного меча!

¹⁷ Прозвіть царя єгипетського, фараона, так: Гармидер після втраченого часу!

¹⁸ Як живу я, — слово Царя, Господь сил йому ім’я, — як Тавор перебуває серед гір, а Кармель над морем, так певно й те, що він прийде.

¹⁹ Готуй собі на виселення клунки, дочко єгипетська, що так єси осілась добре! Бо Ноф стане пустинею і, спалений, обезлюдніє.

²⁰ Єгипет — телиця вельми гарна, але з півночі ґедз налетів на неї.

²¹ Та й найманці його, що немов годовані телята, — ба й вони теж назад сахаються, втікають поголовно, встоятись не спроможні, бо й на них прийшла лиха година, час їхньої кари,

²² Ось слухайте! Сичить щось, неначе гадюка. Приходять з військом, із сокирами на нього нападають, мов дроворуби.

²³ Рубайте його ліс, — слово Господнє, — бо він непрохідний! Їх більш, ніж сарани, і ліку їм немає.

²⁴ Покрилася соромом єгипетська дочка, віддано її північному народові в руки.

²⁵ Господь сил, Бог Ізраїля, говорить: Я покараю Аммона у Но, фараона й Єгипет з його богами і з його царями, а й з тими, що на нього уповають.

²⁶ Я видам їх у руки тим, які пантрують на їхнє життя, у руки Навуходоносорові, цареві вавилонському, й у руки рабам його. Аж потім Єгипет буде заселений, як за давніх днів, — слово Господнє.

²⁷ Ти ж не бійсь, Якове, слуго мій, і не лякайсь, Ізраїлю! Врятую бо тебе з земель далеких, твоїх потомків — із краю їхньої неволі, і Яків повернеться й житиме спокійно та безпечно, тож ніхто не буде більш його страхати.

²⁸ Не бійся, Якове, мій рабе, — слово Господнє, — бо я з тобою. Я вигладжу усі народи, що проміж них тебе розкинув. Тебе ж не загладжу. Я покараю тебе, але по правді, — без кари тебе не зоставлю.»