Єремія 25

¹ Слово, яке надійшло до Єремії про ввесь народ юдейський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, царя юдейського, тобто на першому році Навуходоносора, царя вавилонського,

² і яке пророк Єремія проголосив до всього народу юдейського і до всіх мешканців єрусалимських, сказавши:

³ «З тринадцятого року юдейського царя Йосії, сина Амона, та й по цей день — ось уже 23 роки, надійшло до мене таке слово Господнє, і я, не вгаваючи, говорив його вам, ви ж не слухали.

⁴ Посилав також Господь до вас раз-по-раз невтомно всіх слуг своїх, пророків, та ви не слухали й не докладали старань, щоб слухати.

⁵ Вам казано: Відверніться лишень кожний від своєї лихої дороги й лихих своїх учинків, і житимете на землі, що Господь дав вам і батькам вашим від віків та до віків.

⁶ Не гонітеся за іншими богами, щоб їм служити й поклонятись їм, і не гнівіть мене ділами рук ваших, то й не нашлю на вас ніякого лиха.

⁷ Ви ж не слухали мене, — слово Господнє, — приводили мене до гніву ділами рук ваших, собі на лихо.

⁸ Тим то так говорить Господь сил: За те, що ви не слухали моїх слів,

⁹ пошлю й зберу всі племена північні, — слово Господнє, — навколо Навуходоносора, царя вавилонського, мого раба, і приведу їх на цю землю й на її мешканців та на всі сусідні народи, і вигублю їх дощенту, а й зроблю їх страхом, сміховищем та вічною наругою.

¹⁰ Я знищу в них голос радощів і голос веселощів, спів молодого та спів молодої. Втихнуть жорна, погасне на каганцях світло.

¹¹ Уся ця земля стане пустинею й руїною, і служитимуть ці народи вавилонському цареві 70 років.

¹² А як упливе 70 років, я покараю вавилонського царя і той народ, — слово Господнє, — за їх несправедливість, а й Халдейську землю, ще й зроблю її вічною пустинею.

¹³ Я наведу на цю землю усе те, що проти неї проголосив був, усе написане у цій книзі, що пророкував Єремія про всі народи.

¹⁴ Але й їх поневолять могутні народи й великі царі, і я відплачу їм за їхніми вчинками й за ділами рук їхніх.»

¹⁵ Так бо сказав мені Господь, Бог Ізраїля: «Візьми цей келех з вином гніву з моєї руки й напій з нього всі народи, до яких я тебе посилаю.

¹⁶ Нехай п’ють і заточуються, і туманіють перед мечем, що я зішлю на них.»

¹⁷ І взяв я келех з руки Господньої й напоїв всі народи, до яких послав мене Господь:

¹⁸ Єрусалим і міста юдейські, царів їхніх і князів їхніх, щоб з них зробити пустку, сміховисько й прокляття, як воно тепер уже сталось;

¹⁹ фараона, єгипетського царя, з його слугами, з його князями й усім його народом;

²⁰ і ввесь мішаний народ, і всіх царів Уц-землі, і всіх царів Філістимлянської землі, і Аскалон, і Газу, і Екрон, і останки Ашдоду;

²¹ Едома й Моава, і потомство Аммона;

²² і всіх царів тирських, і всіх царів сидонських, і царів над островами по тім боці моря;

²³ Дедана й Тему, і Буза, і всіх, що голять собі скроні;

²⁴ і всіх царів арабських, і всіх царів мішаних народів, що живуть у пустині;

²⁵ і всіх царів зімрійських, і всіх царів еламських, і всіх царів мідянських;

²⁶ і всіх царів північних чи близьких, чи далеких один від одного, — і всі царства, що на землі. А цар шешахський вип’є після них.

²⁷ Ти скажеш їм: «Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Пийте й упивайтесь, щоб аж нудило вас, та падайте, щоб більше вже не встати від меча, який я зішлю на вас.

²⁸ Коли ж відмовлятимуться брати келех із твоїх рук, щоб випити, то скажи їм: Так говорить Господь сил: Мусите пити!

²⁹ Ось бо я починаю насилати лихо на це місто, що носить моє ім’я, а ви б то зостались не покарані? Ні, кара не мине й вас, бо я сам прикличу меч на всіх мешканців землі, — слово Господа сил!

³⁰ Ти ж проречеш їм усі ці слова і скажеш їм: Господь гримить з висоти, з святого житла свого дає свій голос. Він рикає страхітливо проти своєї пастви, він вигукує, мов ті, що грона топчуть, — до всіх живучих на землі.

³¹ Луна до кінців землі несеться, бо Господь над народами розправу вчиняє й творить суд над усяким тілом, і під меч віддає безбожних» — слово Господнє.

³² Так говорить Господь сил: «Лихо розійдеться від народу до народу, і здійметься велика буря з найдальших околиць землі.

³³ Побитих від Господа буде того часу від краю землі й до краю; не плакатимуть за ними, не підбиратимуть їх, ані ховатимуть, — погноєм будуть вони лежати на обличчі землі.»

³⁴ Гукайте, пастирі, кричіте, качайтесь у поросі, проводирі отари, бо ваші дні виповнилися для вистинання, поляжете бо, як барани добірні.

³⁵ І пастирям прибіжища не буде, ані рятунку проводирям отари.

³⁶ Ось голос пастирів лине, жалібний плач проводирів отари, бо Господь спустошив їхнє пасовисько.

³⁷ Зруйновано затишні луки палким гнівом Господнім.

³⁸ Лев покидає барліг свій, і земля обертається на пустиню від згубного меча й від Господнього гніву палкого.