Єремія 30

¹ Слово, що надійшло до Єремії від Господа:

² «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Запиши собі в книзі всі слова, що я сказав тобі.

³ Ось бо надходить час, — слово Господнє, — коли я зміню долю мого народу Ізраїля та Юди, — слово Господнє, — і приведу їх назад у землю, що вділив був їхнім отцям, і вони її посядуть.»

⁴ Ось ті слова, що Господь сказав про Ізраїля та про Юду:

⁵ «Так каже Господь: Я чую жахливий голос страху, не миру.

⁶ Розвідайтеся, гляньте: Чи то родить муж? Чому ж я бачу в усіх мужів руки на крижах, немов у породіллі? Чому обличчя в усіх змінилися, зблідли?

⁷ Горе! Страшний той день! Ще не було такого. Скрутний це час для Якова, хоч йому й прийде рятунок.

⁸ Того часу, — слово Господа сил, — я поламаю кормигу, що в нього на шиї і його кайдани порозбиваю. І він чужинцям більше не служитиме.

⁹ Вони служитимуть Господеві, Богові своєму, та Давидові, своєму цареві, що я пробуджу для них.

¹⁰ Ти ж не бійся, Якове, мій рабе, — слово Господнє, — і не лякайся Ізраїлю; врятую бо тебе з земель далеких, потомків твоїх із краю неволі, і Яків повернеться і житиме мирно й безпечно, тож ніхто його більш не непокоїтиме.

¹¹ Бо я з тобою, — слово Господнє, — щоб тебе врятувати. Я вигублю всі народи, що проміж ними тебе розкинув. Тебе ж не знищу. Я покараю тебе, але за законом, — без кари ж тебе не зоставлю.»

¹² Так бо говорить Господь: «Рана твоя не гоїться, синці твої болючі.

¹³ Ніхто не журиться перев’язати тобі рану, нема для тебе ні гоїння, ні вилікування.

¹⁴ Усі твої коханці тебе забули і не шукають тебе більше, бо я вдарив тебе, як б’є ворог, лютою карою за твою тяжку провину, за гріхів твоїх безліч.

¹⁵ Чого ж кричиш, що в ранах єси? Біль твій не вигоюється? Це ж за твою тяжку провину, за гріхів твоїх безліч вчинив я тобі це лихо.

¹⁶ Але й усі, що жеруть тебе, будуть пожерті; всі вороги твої — усі підуть у неволю, грабіжники твої будуть обдерті; всіх здирців твоїх на луп я видам.

¹⁷ Я перев’яжу твої рани і вигою тебе від болячки, — слово Господнє. А що відкинутим, Сіоне, тебе звано ще й занедбаним,

¹⁸ то так говорить Господь: Я поверну з неволі намети Якова, зглянусь на його оселі, міста постануть знову зо своїх розвалищ, і палаци стоятимуть на своїм місці.

¹⁹ І вийде від них подяка й веселий голос. Я їх намножу, не поменшу. Я їх прославлю, не зневажу.

²⁰ Сини їхні будуть як за днів давніх, громада їхня стоятиме передо мною твердо. Усіх же їхніх гнобителів я покараю.

²¹ І вийде князь їхній із їхнього лона і володар їхній з них самих постане. Я пригорну його, і він до мене прийде, бо й хто ж би зважився сам собою до мене приступити? — слово Господнє.

²² Ви будете моїм народом, я ж буду вашим Богом.

²³ Ось буревій Господній, гнів вибухнув, розбушувалась буря й ударила на голову безбожних.

²⁴ І не відвернеться палкий гнів Господній, покіль не вчинить, не виконає задумів серця свого. При кінці днів це стане вам зрозуміле.»