Єремія 32

¹ Слово, що надійшло до Єремії від Господа на десятому році Седекії, юдейського царя, — це був вісімнадцятий рік Навуходоносора.

² Тоді військо вавилонського царя облягло Єрусалим, пророк же Єремія був замкнений у тюремному дворі коло палацу юдейського царя.

³ А посадив його туди Седекія, цар юдейський, докорявши йому: «Чого ти пророкуєш та говориш: Так каже Господь: Ось я віддам це місто в руки вавилонському цареві, і він його завоює;

⁴ та й Седекія, юдейський цар, не уникне рук халдейських, бо його певно видадуть вавилонському цареві на поталу, і розмовлятиме він з ним устами до уст, і очі його будуть глядіти йому в очі;

⁵ і поведе він Седекію у Вавилон, і перебуватиме він там, аж покіль не навідаюсь до нього, — слово Господнє. Як будете ж воювати з халдеями, то не пощастить вам?»

⁶ І сказав Єремія: «Таке слово надійшло до мене:

⁷ Ось Ханамел, син Шаллума, дядька твого, йде до тебе сказати тобі: Купи моє поле в Анатоті, бо за тобою право викупу, щоб його придбати.

⁸ І прийшов мій небіж Ханамел, за словом Господнім, до мене в тюремний двір та й каже мені: Купи моє поле в Анатоті, що у Веніяминовій землі, бо за тобою право спадкоємства й право викупу. Купи його собі. Тоді я зрозумів, що це справді було слово Господнє.

⁹ І купив я поле в мого небожа Ханамела й одважив йому 17 срібних шеклів.

¹⁰ Списав я купівельну угоду, приклав печать, покликав на те свідків та й відважив на вазі срібло.

¹¹ А тоді взяв купівельний запис запечатаний і запис відкритий, за законом та уставом,

¹² та й передав купівельний запис Варухові, синові Нерії, сина Махсеї, перед моїм небожем Ханамелом і при свідках, що підписали купівельний запис, і при всіх юдеях, що були у тюремному дворі,

¹³ і наказав Варухові прилюдно:

¹⁴ Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Візьми ці записи, цей запечатаний купівельний запис і цей відкритий та й поклади їх у глиняну посудину, щоб він там міг зберегтись довго.

¹⁵ Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Будуть колись знову купувати доми й поля ще й виноградники у цій землі.

¹⁶ І, передавши Варухові, синові Нерії, купівельний запис, помоливсь я так до Господа:

¹⁷ Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю. Для тебе нема нічого неможливого!

¹⁸ Ти подаєш милостиню тисячам і караєш гріхи батьків у лоні їхніх дітей. Ти, Боже, великий та могутній, ім’я якого — Господь сил,

¹⁹ великий у намірах і потужний у ділах. Очі твої відкриті на всі стежки людських дітей, щоб воздати кожному за його поведінкою й за плодами його вчинків;

²⁰ ти, що творив знаки й чудеса в Єгипетській землі та й по цей день твориш в Ізраїлі і на всіх людях, і звеличив єси своє ім’я, як воно й є нині.

²¹ Ти вивів народ свій Ізраїля з Єгипетської землі, при знаках і чудесах, потужною рукою і простягнутим раменом, і превеликим страхом,

²² і дав єси їм цю землю, яку клявся дати батькам їхнім, — землю, що тече молоком та медом.

²³ Вони прийшли й заволоділи нею, але голосу твого не слухали, ані не чинили за законом, а й нічого з того, що заповідав єси їм, не сподіяли; тоді ти послав на них усе це лихо.

²⁴ Ось облогові вежі сягають аж до міста, щоб здобути його. Місто, спустошене мечем, голодом і чумою, впаде у руки халдеям, що воюють проти нього. Те, що ти говорив був, здійснюється, як ти й сам бачиш.

²⁵ А ти, Господи Боже, сказав мені: Купи собі поле за гроші та візьми свідків, — а тим часом місто переходить до рук халдеям!»

²⁶ І надійшло до мене таке слово Господнє:

²⁷ «Ось я — Господь, Бог усякого тіла. Чи ж може бути щось для мене неможливим?

²⁸ Тим то так говорить Господь: Ось я віддаю це місто в руки халдеям та в руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, і він його здобуде.

²⁹ І халдеї, що воюють проти цього міста, вломляться й підпалять це місто і пустять його димом разом з домами, що на їхніх покрівлях воскурювано кадило Ваалові та возливано ливні жертви чужим богам, щоб доводити мене до гніву.

³⁰ Бо сини Ізраїля й сини Юди вже змолоду чинили зло на очу в мене, сини Ізраїля ділами рук своїх тільки приводили мене до гніву, — слово Господнє!

³¹ Хіба що лише на гнів мені та на прикрість стояло це місто з того часу, як його збудовано, аж по цей день; тож я відкину його від мого обличчя

³² за все зло синів Ізраїля та синів Юди, що вони на гнів мені чинили, — самі вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні, пророки їхні, мужі юдейські й мешканці єрусалимські.

³³ Обернулись до мене плечима, а не обличчям, і коли я навчав їх раз-у-раз старанно, вони мене не слухали, науки не приймали.

³⁴ Ба й у храмі, що носить моє ім’я, виставили свої гидоти, щоб осквернити його.

³⁵ Вони спорудили Ваалові узвишшя в долині Бен-Гіннома, щоб проводити через вогонь своїх синів та своїх дочок на честь Молоха, чого я не велів їм, і що мені й на думку не спадало, — щоб чинили таку гидоту та Юду до гріха приводили.

³⁶ Тим то нині так говорить Господь про це місто, що про нього твоя мова: Мечем, голодом і чумою віддасться це місто в руки вавилонському цареві.

³⁷ Та ось я позбираю їх знову з усіх земель, куди я їх повиганяв був у моєму гніві, у моїм пересерді й у моїм великім обуренні та й повернуться вони назад на це місце, і я дам їм жити у безпеці.

³⁸ Тоді будуть вони моїм народом, я ж буду їхнім Богом.

³⁹ Я дам їм друге серце й другу путь, щоб вони постійно мали страх супроти мене, на добро їм же самим і на добро їхнім дітям по них.

⁴⁰ Я заключу з ними вічний завіт: не одвернусь від них, буду їм добро чинити і вкладу їм у серце страх супроти мене, щоб вони від мене не відвернулись більше.

⁴¹ Я буду радий їм добро чинити і насаджу їх на стало у цій землі, від усього мого серця і від усієї моєї душі.»

⁴² Так бо говорить Господь: «Як послав я на цей народ усе те тяжке лихо, так посилатиму на них усі ті блага, що їм обіцяв.

⁴³ І знову купуватимуть поля у цій землі, про яку ви кажете: Це пустиня без людей і без худоби, її віддано халдеям на поталу.

⁴⁴ І будуть купувати поля за гроші й записувати їх у книги, і печать прикладати, і брати свідків у Веніяминовій землі і в єрусалимських околицях, та й по містах Юди і по містах у горах, а й по містах на поділлі й по містах на південь, бо я зміню їхню долю», — слово Господнє.