Тита 1

¹ Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя

² в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,

³ — який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, —

⁴ Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.

⁵ Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:

⁶ Коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.

⁷ Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,

⁸ а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,

⁹ який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.

¹⁰ Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.

¹¹ їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.

¹² Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.

¹³ Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,

¹⁴ щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.

¹⁵ Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;

¹⁶ Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.