Діяння Апостолів 16

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім’я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.	1 Paul se dirigea ensuite vers Derbé et Lystres. Il y avait là un disciple du nom de Timothée, fils d’une Juive devenue croyante, mais dont le père était Grec;
2 Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.	2 les frères de Lystres et Iconium en disaient beaucoup de bien.
3 Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.	3 Paul voulait qu’il vienne avec lui, aussi lui fit-il la circoncision, pensant aux Juifs qui se trouvaient dans ces parages, car tous savaient que son père était grec.
4 Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.	4 Dans les villes qu’ils traversaient, ils transmettaient les décrets que les apôtres et les Anciens de Jérusalem avaient demandé d’observer.
5 Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.	5 Ces Églises s’affermissaient dans la foi et de jour en jour avaient davantage de monde.
6 Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.	6 L’Esprit Saint ne leur permit pas d’annoncer la parole en Asie. Les voilà donc qui traversent la Phrygie - c’est une partie de la Galatie.
7 Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,	7 Quand ils arrivent en Mysie, ils veulent faire marche vers la Bithynie, mais l’Esprit de Jésus ne le leur permet pas.
8 і, пройшовши Місію, прибули до Троади.	8 Ils traversent donc la Mysie et arrivent à Troas.
9 Аж тут з’явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»	9 Là, de nuit, Paul a une vision: un Macédonien se tient devant lui et lui présente une supplique: "Passe en Macédoine, viens à notre secours!”
10 Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.	10 À la suite de cette vision de Paul, nous cherchons à partir au plus tôt pour la Macédoine, persuadés que Dieu nous appelle à les évangéliser.
11 Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,	11 Nous prenons donc le bateau à Troas et nous courons droit sur l’île de Samothrace; le lendemain c’est Néapolis;
12 звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії — (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.	12 de là nous atteignons Philippes, cité principale de la Macédoine, ville de colonie. Nous y demeurons quelques jours,
13 Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.	13 et le jour du sabbat nous passons la porte de la ville en direction de la rivière où nous pensons qu’aura lieu la prière. Nous nous asseyons et commençons à parler avec les femmes qui se sont réunies.
14 А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.	14 L’une d’elles est une adoratrice de Dieu du nom de Lydia, une marchande de pourpre de la ville de Thyatire. Tandis qu’elle nous écoute, le Seigneur lui ouvre le cœur et la fait s’attacher aux paroles de Paul.
15 Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.	15 Elle se fait baptiser avec toute sa maison, après quoi elle nous invite avec insistance: "Si vous croyez que j’ai bien la foi au Seigneur, venez donc et restez dans ma maison.” Elle nous y obligea presque.
16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.	16 Un jour où nous nous rendions à la prière, une fille qui avait un esprit de divination se trouva sur notre chemin. Elle disait la bonne aventure et procurait ainsi de gros revenus à ses maîtres.
17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди — слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»	17 Et voici qu’elle se met à nous suivre, avec Paul, en criant: "Ces gens sont des serviteurs du Dieu Très-Haut, ils vous annoncent le chemin du salut!”
18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.	18 Et cela se répète un certain nombre de jours. À la fin Paul est excédé, il se retourne et dit à l’esprit: "Je te l’ordonne par le Nom de Jésus Christ, sors de cette fille!” L’esprit sort à l’instant même.
19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.	19 Mais du coup les patrons de la fille voient s’envoler les profits sur lesquels ils comptaient. Ils mettent la main sur Paul et Silas et les traînent devant les magistrats à la cour de justice.
20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.	20 Ils les présentent aux officiers de police en disant: "Ces gens-là sont juifs et ils viennent mettre le trouble dans notre ville.
21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»	21 Ils prêchent des usages que nous, Romains, ne pouvons pas accepter ni mettre en pratique.”
22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;	22 L’assistance se tourne contre eux; les officiers de police ordonnent de leur arracher les vêtements et de les frapper à coups de bâton.
23 завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.	23 Après quoi ils les font jeter dans la prison couverts de plaies et ils ordonnent au gardien de prison de bien veiller sur eux.
24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.	24 Avec une telle consigne, il les jette dans le cachot intérieur de la prison et leur immobilise les pieds dans des entraves.
25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх.	25 Vers le milieu de la nuit, Paul et Silas chantaient à Dieu des hymnes et les prisonniers les écoutaient.
26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися.	26 Subitement la terre tremble, et la secousse est telle que les fondations de la prison sont ébranlées. D’un seul coup toutes les portes s’ouvrent et les chaînes de tous les prisonniers se défont.
27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали.	27 Le gardien de prison se réveille; voyant ouvertes les portes de la prison, il tire son épée et pense à se tuer, à l’idée que les prisonniers se sont échappés.
28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»	28 Mais Paul l’appelle à grands cris: "Ne te fais pas de mal, nous sommes tous ici!”
29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;	29 L’homme demande de la lumière: il entre et, après avoir bien enfermé les autres prisonniers, il se jette plein de crainte aux pieds de Paul et de Silas.
30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»	30 Puis il les fait sortir et demande: "Seigneurs, que dois-je faire pour être sauvé?”
31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»	31 Ils lui disent: "Crois au Seigneur Jésus et tu seras sauvé avec toute ta famille.”
32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.	32 Alors ils lui annoncent la parole du Seigneur comme à tous ceux de sa maison,
33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.	33 et lui, sans attendre, bien que ce soit la nuit, il lave leurs plaies puis se fait baptiser avec tous les siens.
34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.	34 Dans sa maison où il les a conduits, il leur fait préparer la table, et toute la maison est en fête parce qu’ils ont cru en Dieu.
35 Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»	35 Le jour venu, les officiers de police envoient des sergents avec ce message: "Renvoie ces gens-là!”
36 Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»	36 Le gardien de prison fait part de ce message à Paul: "Les officiers de police ont dit de vous libérer, allez donc et marchez en paix.”
37 Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»	37 Mais Paul réplique: "Nous sommes citoyens romains et ils nous ont fait bâtonner publiquement, ils nous ont fait emprisonner sans jugement. Vont-ils maintenant nous mettre dehors à la sauvette? Pas du tout! Ils viendront eux-mêmes pour nous faire sortir.”
38 Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались	38 Les sergents rapportèrent ces paroles aux officiers de police, et ils eurent très peur en apprenant que c’étaient des citoyens romains.
39 і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.	39 Ils vinrent à la prison accompagnés d’un groupe d’amis de Paul pour leur demander de s’en aller. Ils disaient: "Comment allions-nous savoir que vous êtes des gens très bien?” Et lorsque Paul et Silas partirent, ils leur firent cette recommandation: "Quand vous serez dehors, ayez la bonté de ne pas nous créer de problèmes pour vous avoir ainsi parlé un peu durement.”
40 Вони, вийшовши з в’язниці, зайшли до Лідії і, побачившися з братами та втішивши їх, вийшли.	40 Aussitôt sortis de prison, ils allèrent chez Lydia. Là ils virent les frères, et ils leur remontèrent le moral avant de s’en aller.