Сирах 40

¹ Велике завдання припало для кожного, і важке ярмо на дітях Адама, — і то вже від дня виходу з материнського лона аж до дня, як повертається до спільної всім неньки.

² Їхні думки, сердешний страх — міркування про майбутнє, про смерти день.

³ Від того, хто сидить на престолі у славі, до того, хто, впокорений, у поросі й попелі;

⁴ від того, хто носить багряницю й вінець, до того, хто вгортається у грубу тканину, — скрізь лють і заздрощі, замішання й неспокій, страх супроти смерти, пересердя і сварка.

⁵ А під час відпочинку на постельному ложі — сон уночі лише думку заколочує.

⁶ Трохи відпочивши, або й зовсім ні, у сні від того втомлений, мов удень на варті, бентежений маривом серця свого, — неначе б він утікав від битви.

⁷ У хвилину ж, коли мав рятуватись, — пробудився та й чудується, що не було чого страхатися!

⁸ Для кожного створіння, від людини аж до скотини, а для грішників ще всемеро більш оте:

⁹ смерть і кров, чвари і меч, злидні та голод, утиски й бич.

¹⁰ Усе те створилося для беззаконних, а через них стався й потоп.

¹¹ Усе, що з землі, знов піде в землю, а те, що з води, повернеться в море.

¹² Усяке підкупство й несправедливість ізникнуть, вірність же буде стояти повіки.

¹³ Багатства неправедних, наче пічка, щезнуть, мов сильний грому удар, що гуркотить під час зливи.

¹⁴ Поки руки взнесені, інші радіють, та уготований цілковитий загин переступцям:

¹⁵ нащадки безбожних віття не пустять, нечестивця коріння — на голій скелі,

¹⁶ мов тростина при водах на березі річки, що раніш від іншої вирвана буде.

¹⁷ Ласка, то щось, мов рай благословенний, і добродійство перебуває повіки.

¹⁸ Життя самодостатнього й роботящого — солодке, та над одним і другим — скарбу знахідник.

¹⁹ Діти й будова міст ім’я увічнюють, але понад те — винайдена мудрість; стада й засіви надають поваги, та понад цим і тим — жінка бездоганна.

²⁰ Вино та музика серце звеселяють, та понад одним і другим — любов до мудрости.

²¹ Сопілка й гарфа спів умилозвучують, та над одним і другим — любий голос.

²² Ласкавість і краса радують око, та над цим і тим — зеленая нива.

²³ Час до часу стрічаються друг і товариш, та над цим і тим — жінка з чоловіком.

²⁴ За години скрути брати й помічники, та понад цих і тих рятує — добродійство.

²⁵ Золото й срібло скріплюють ноги, та понад це і те ціниться добра рада.

²⁶ Багатство й сила додають відваги, та понад це і те — страх Господній: як є страх Господній, то нічого не бракує — з ним не треба й допомоги шукати!

²⁷ Острах Господній — наче рай благословенний, він краще захищає, ніж слава сама.

²⁸ Сину, не живи жебрацьким життям: як жебрати вже, то краще померти.

²⁹ Той, хто заглядається на чужу трапезу, живе життям, що не є життям: чужими стравами себе він осквернює — розумний і освічений того вистерігається.

³⁰ Устам безстидного жебрати приємно, та в нутрі його все ж вогонь займеться.