Livre de Job 8

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Bildad de Chouah prit la parole et dit:	1 Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:
2 Jusqu’à quand vas-tu prolonger ce discours, et ces paroles, comme un vent qui n’en finit pas?	2 «Доки ж таке говоритимеш, | і слова твоїх уст будуть, неначе буревій?
3 Dieu est-il capable de tourner la justice? Le Tout-Puissant fausserait-il le droit?	3 Чи то ж Бог перекручує право, | і Всемогутній кривить справедливість?
4 Si tes fils ont péché contre lui, il les a fait payer pour leurs fautes.	4 Коли діти твої згрішили проти нього, | то він і видав їх у руки їхніх переступів.
5 Mais si toi tu as recours à Dieu, si tu implores le Tout-Puissant,	5 Ти ж, якіцо будеш шукати Бога, | як Всемогутнього будеш благати,
6 si toi, tu es pur et droit, aussitôt il prendra soin de toi pour te mettre en la demeure que mérite ta droiture.	6 як будеш чистий, правий, | то він тепер напевне дбатиме про тебе | й обновить тобі домівку правди.
7 Le passé te semblera peu de chose tant l’avenir sera meilleur.	7 І твоє перше щастя буде маленьким, | та сильно забуяє те, що прийде.
8 Demande à l’ancienne génération, et remonte à l’expérience de leurs pères.	8 Спитай лишень у давніх поколінь, | уважай на досвід предків,
9 Car nous sommes nés d’hier et ne savons guère, nos jours passent sur terre comme une ombre.	9 бо ми, вчорашні, не знаємо нічого, | тінь на землі — дні наші.
10 Mais eux peuvent t’instruire et te parler, et ces quelques mots te diront ce qu’ils sentent:	10 Вони навчать тебе і тобі скажуть, | візьмуть науку зо свого серця.
11 “Le papyrus va-t-il pousser hors des marais? Le roseau se développera-t-il sans eau?	11 Хіба росте тростина без мочару? | Чи очерет буяє на безвідді?
12 Même vert, avant qu’on le coupe avant toute autre plante il se déssèche”.	12 Ще в повному цвіту він, ще не стятий, | а вже раніш, ніж інша трава, в’яне.
13 C’est ainsi que termine celui qui oublie Dieu, et que se perdent les espoirs de l’impie.	13 Отака доля всіх, що забувають Бога, | надія ж нечестивого пропаща.
14 Sa confiance s’accrochait à un fil, il faisait fond sur une toile d’araignée.	14 Його надія — нитка, | а певність — павутиння.
15 Il s’appuie sur sa maison, et elle cède, il s’y accroche: elle s’écroule.	15 Обіпреться об дім свій, та цей не встоїться; | ухопиться за нього, — не вдержиться.
16 Il était plein de vigueur au soleil et couvrait le jardin de ses jeunes pousses:	16 Він повний сил на сонці, | його галуззя поза сад сягає;
17 ses racines serpentaient sur la pente, elles s’accrochaient entre les roches.	17 поміж каміння вплітається його коріння | і врізується в саме серце скелі.
18 À peine l’as-tu arraché de sa place, elle le renie: “Je ne t’ai jamais vu!”	18 Та коли вирвуть його з його місця, | воно зрікається його: Я тебе не знаю!
19 Le voilà pourrissant sur le chemin: un autre bientôt est sorti du sol.	19 Тож так гниє він на дорозі, | коли з землі вже інші виростають.
20 Non! Dieu ne méprise pas celui qui est parfait, pas plus qu’il ne soutient ceux qui sont malfaisants.	20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, | ані злочинцеві руки не простягає.
21 Il remplira encore ta bouche de rires, et mettra sur tes lèvres les cris de joie.	21 Він ще наповнить уста твої сміхом, | уста твої веселим окликом.
22 Tes ennemis seront couverts de honte, et l’on ne verra plus la demeure des méchants.	22 І ворогів твоїх стид укриє, | і намет нечестивих зникне.»