Jób könyve 27

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 És Jób folytatta szavait és így szólt:	1 І повів Іов далі свою мову, кажучи:
2 »Az élő Istenre mondom, aki megrövidített igazamban, s a Mindenhatóra, aki keserűséggel illette lelkemet,	2 «Клянуся Богом, що позбавив мене права, | і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!
3 hogy amíg lélegzet van bennem, s az Isten lehelete van orromban,	3 Покіль мій дух у мені, | і Божий подих у моїх ніздрях,
4 ajkam nem beszél gonoszat, és nyelvem nem kohol hamisságot.	4 мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.
5 Távol legyen tőlem, hogy igazat adjak nektek! Mindhalálig nem tágítok abból, hogy ártatlan vagyok.	5 Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! | Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.
6 Ragaszkodom igazamhoz, nem tágítok tőle; nem is vádolt engem a szívem teljes életemben!	6 Триматимусь моєї правди, я її не облишу. | Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!
7 Úgy járjon az ellenségem, mint a gonosz, s aki ellenem támad, mint az igaztalan.	7 Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, | а з тим, хто встає проти мене — як з беззаконником!
8 Mert mi az istentelen reménye, mikor harácsol, s az Isten nem menti meg lelkét?	8 Яку безбожний має надію, коли молиться, | коли підносить душу свою до Бога?
9 Meghallja-e Isten az ő kiáltását, ha eljön rá a szorongatás?	9 Чи ж вислухає Бог його взивання, | коли прийде на нього нужда?
10 Örömét lelheti-e a Mindenhatóban, kiálthat-e Istenhez bármikor?	10 Чи буде відрадою йому Всесильний? | Чи буде прикликати Бога повсякчасно?
11 Megmutatom nektek Isten kezét, nem tartom titokban a Mindenható szándékát!	11 Я пояснюю вам поведінку Божу, | я не таю Всесильного задумів.
12 Íme, ti mindnyájan tudjátok, miért beszéltek tehát ok nélkül hiábavalókat?	12 А якщо усі ви те бачили самі, | то чого марнотою пустословите?
13 Ez a gonosz ember része Istentől, és a zsarnokok örökrésze, amelyet a Mindenhatótól vesznek:	13 Ось яка злій людині від Бога доля, | й участь, що від Всесильного насильникові випадає!
14 fiai, ha sokasodnak, kard élére hányják őket, és sarjadéka nem lakhat jól kenyérrel.	14 Як матиме синів багато, під меч підуть; | і його потомки не будуть мати досита хліба.
15 Maradékait a döghalál viszi sírba, és özvegyeik nem siratják őket.	15 Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, | їхні вдови плакати по них не будуть.
16 Hordjon bár össze annyi ezüstöt, mint a homok, szerezzen bár annyi ruhát, mint az agyag,	16 Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, | й одежі, мов болота, наскладає,
17 megszerzi ugyan, de az igaz ölti magára, az ezüstön pedig az ártatlan osztozik.	17 з наскладаного праведник буде вдягатись, | срібло наслідує невинний.
18 Házát csak pók módjára építi, csak olyan az, mint a csősz kunyhója.	18 Він будував дім собі, немов гніздечко; | немов курінь, що робить собі сторож.
19 A gazdag, ha aludni tér, nem visz magával semmit sem, ha kinyitja szemét, semmit sem talál;	19 Багатим ляже, та востаннє; | відкриває очі: нічого більш немає!
20 mint az ár, úgy tör rá a szegénység, elragadja éjjel a förgeteg.	20 Удень прийде страх на нього, | а вночі вхопить його буря.
21 Felkapja őt a perzselő szél és elviszi, s mint a forgószél, elfújja helyéről.	21 Його підійме східній вітер, і геть піде; | він вихопить його із його місця
22 És rá lő kímélet nélkül, úgy, hogy futva menekül keze elől.	22 На нього непощадно кидатимуть камінням, | від караючої руки він утік би радо.
23 Összecsapja fölötte kezét, és pisszeg fölötte, amint helyére néz.	23 Над ним плескатимуть у долоні; | де б він тільки був, його висвистуватимуть.»