Йова 8

Біблія	Biblia Tysiąclecia
1 Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:	1 Bildad ze Szuach na to tak odpowiedział:
2 «Доки ж таке говоритимеш, | і слова твоїх уст будуть, неначе буревій?	2 Jak długo chcesz mówić w ten sposób? Twe słowa gwałtowne jak wicher,
3 Чи то ж Бог перекручує право, | і Всемогутній кривить справедливість?	3 Czyż Bóg nagina prawo, Wszechmocny zmienia sprawiedliwość?
4 Коли діти твої згрішили проти нього, | то він і видав їх у руки їхніх переступів.	4 A jeśli synowie zgrzeszyli i oddał ich w moc ich występku?
5 Ти ж, якіцо будеш шукати Бога, | як Всемогутнього будеш благати,	5 Radzę do Boga się zwrócić, o łaskę do Wszechmocnego.
6 як будеш чистий, правий, | то він тепер напевне дбатиме про тебе | й обновить тобі домівку правди.	6 Jeśliś jest czysty, niewinny, to czuwać będzie nad tobą, uczciwy twój dom odbuduje.
7 І твоє перше щастя буде маленьким, | та сильно забуяє те, що прийде.	7 Skromny byłby początek, lecz koniec byłby wspaniały.
8 Спитай лишень у давніх поколінь, | уважай на досвід предків,	8 Pytaj no dawnych pokoleń, zwróć uwagę na doświadczenie przodków.
9 бо ми, вчорашні, не знаємо нічого, | тінь на землі — дні наші.	9 My, wczorajsi, znamy niewiele, bo wiek nasz jak cień jest na ziemi.
10 Вони навчать тебе і тобі скажуть, | візьмуть науку зо свого серця.	10 Lecz oni pouczą, wyjaśnią słowami, co płyną z rozsądku.
11 Хіба росте тростина без мочару? | Чи очерет буяє на безвідді?	11 Czyż rośnie papirus bez błota, czy się krzewi sitowie bez wody?
12 Ще в повному цвіту він, ще не стятий, | а вже раніш, ніж інша трава, в’яне.	12 Jeszcze świeże, niezdatne do ścięcia, a już usycha, prędzej od trawy.
13 Отака доля всіх, що забувають Бога, | надія ж нечестивого пропаща.	13 Tak z drogą niepomnych na Boga; nadzieja nieprawych zaginie,
14 Його надія — нитка, | а певність — павутиння.	14 na krótko im starczy nadziei, ich ufność jak nić pajęczyny.
15 Обіпреться об дім свій, та цей не встоїться; | ухопиться за нього, — не вдержиться.	15 Kto się jej uchwyci, ten nie ustoi, upadnie szukając oparcia.
16 Він повний сил на сонці, | його галуззя поза сад сягає;	16 On wprawdzie w słońcu soczysty, pędy swe puszcza w ogrodzie,
17 поміж каміння вплітається його коріння | і врізується в саме серце скелі.	17 korzenie umacnia we żwirze, pośród kamieni zakwita.
18 Та коли вирвуть його з його місця, | воно зрікається його: Я тебе не знаю!	18 Gdy utniesz go z jego podłoża, ono się zaprze: Ja go nie widziałem.
19 Тож так гниє він на дорозі, | коли з землі вже інші виростають.	19 Oto wesele z tej drogi. A z pyłu wyrośnie ktoś inny.
20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, | ані злочинцеві руки не простягає.	20 Prawego Bóg nie odrzuci, złego nie wzmocni ramieniem.
21 Він ще наповнить уста твої сміхом, | уста твої веселим окликом.	21 Napełni twe usta radością, a wargi okrzykiem wesela.
22 І ворогів твоїх стид укриє, | і намет нечестивих зникне.»	22 Wrogowie zapłonią się wstydem, przepadną namioty występnych.