Йова 38

¹ Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив:

² «Хто то такий затемнює мої задуми | нерозважливими словами?

³ Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: | бо я питатиму тебе — спробуй мене навчати!

⁴ Де був єси, як я закладав землю? | Скажи, як маєш розум.

⁵ Хто визначив їй міру, — може знаєш, | або хто простягнув лінію над нею?

⁶ На чім підвалини її оперто, | або хто поклав її наріжний камінь

⁷ під радісні співи ранніх зір, | під оклики веселі всіх синів Божих?

⁸ Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона?

⁹ Коли я зробив для нього одіж-хмару | і пелену для нього — густу мряку?

¹⁰ Границю я йому призначив, | поклав засуви й ворота

¹¹ й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! | Ось тут розіб’ються твої надимані хвилі!

¹² Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, | вказав зорі належне місце,

¹³ щоб вона ухопила за краї землю | і щоб безбожників струсила з неї?

¹⁴ Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, | стає барвистою, немов одежа.

¹⁵ І в грішників відібрано їхнє світло, | і ломиться піднесена рука.

¹⁶ Чи ти зійшов колись до джерел моря? | Походжав дном безодні?

¹⁷ Чи відкрилися тобі ворота смерти? | Чи бачив єси брами смертельної тіні?

¹⁸ Чи обійняв оком світ широкий? | Скажи, коли усе те знаєш!

¹⁹ Де та дорога — до світла оселі, | і темрява, — де її місце,

²⁰ щоб привести їх до їхнього житла, | направити їх до їхнього дому?

²¹ Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, | і число днів твоїх велике.

²² Доходив ти колись до сховищ снігу? | Чи, може, бачив склади граду,

²³ що я тримаю на час-пору смутку, | на день війни та битви?

²⁴ Де та дорога, що нею світло ділиться | і шириться по землі східній вітер?

²⁵ Хто зливі канали риє, | дорогу гуркотові грому,

²⁶ щоб дощ послати на безлюдну землю, | пустиню, де нема нікого?

²⁷ Щоб напоїти пустизну та пустелю, | щоб виростити в степу тирсу?

²⁸ Чи має дощ батька? | Хто родить роси краплі?

²⁹ З чийого лона лід виходить? | І іній з небес, — хто його породжує?

³⁰ Мов камінь, тверднуть води, | обличчя безодні замерзає.

³¹ Чи міг би ти зв’язати вузли Квочки? | Чи Косаря мотуззя розв’язати?

³² Чи вивести у свій час ранню зорю, | Віз із його дітьми повести?

³³ Чи знаєш ти небес закони? | Чи можеш їхній порядок на землі встановити?

³⁴ Можеш зняти голос твій до хмари, | щоб рясний дощ спустивсь на тебе?

³⁵ Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли | й тобі сказали: Ось ми!

³⁶ Хто вклав в ібіса мудрість? | Хто півневі дав розум?

³⁷ Хто мудро може зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти?

³⁸ Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи?

³⁹ Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш,

⁴⁰ коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши?

⁴¹ Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»