Діяння Апостолів 8

Torna indietro

Біблія	Bibbia Vulgata Clementina
¹ Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.	¹ Facta est autem in illa die persecutio magna in ecclesia quæ erat Jerosolymis, et omnes dispersi sunt per regiones Judææ et Samariæ præter Apostolos.
² Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.	² Curaverunt autem Stephanum viri timorati, et fecerunt planctum magnum super eum.
³ Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в’язницю.	³ Saulus autem devastabat ecclesiam per domos intrans, et trahens viros ac mulieres, tradebat in custodiam.
⁴ Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).	⁴ Igitur qui dispersi erant pertransibant, evangelizantes verbum Dei.
⁵ Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.	⁵ Philippus autem descendens in civitatem Samariæ, prædicabat illis Christum.
⁶ А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,	⁶ Intendebant autem turbæ his quæ a Philippo dicebantur, unanimiter audientes, et videntes signa quæ faciebat.
⁷ бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.	⁷ Multi enim eorum qui habebant spiritus immundos, clamantes voce magna exibant. Multi autem paralytici et claudi curati sunt.
⁸ Радість же була велика в тім місті.	⁸ Factum est ergo gaudium magnum in illa civitate.
⁹ А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.	⁹ Vir autem quidam nomine Simon, qui ante fuerat in civitate magus, seducens gentem Samariæ, dicens se esse aliquem magnum :
¹⁰ За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік — сила Божа, що її звуть великою.»	¹⁰ cui auscultabant omnes a minimo usque ad maximum, dicentes : Hic est virtus Dei, quæ vocatur magna.
¹¹ Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.	¹¹ Attendebant autem eum : propter quod multo tempore magiis suis dementasset eos.
¹² Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.	¹² Cum vero credidissent Philippo evangelizanti de regno Dei, in nomine Jesu Christi baptizabantur viri ac mulieres.
¹³ Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.	¹³ Tunc Simon et ipse credidit : et cum baptizatus esset, adhærebat Philippo. Videns etiam signa et virtutes maximas fieri, stupens admirabatur.
¹⁴ Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.	¹⁴ Cum autem audissent Apostoli qui erant Jerosolymis, quod recepisset Samaria verbum Dei, miserunt ad eos Petrum et Joannem.
¹⁵ Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,	¹⁵ Qui cum venissent, oraverunt pro ipsis ut acciperent Spiritum Sanctum :
¹⁶ бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім’я Господа Ісуса.	¹⁶ nondum enim in quemquam illorum venerat, sed baptizati tantum erant in nomine Domini Jesu.
¹⁷ Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.	¹⁷ Tunc imponebant manus super illos, et accipiebant Spiritum Sanctum.
¹⁸ Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші	¹⁸ Cum vidisset autem Simon quia per impositionem manus Apostolorum daretur Spiritus Sanctus, obtulit eis pecuniam,
¹⁹ і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»	¹⁹ dicens : Date et mihi hanc potestatem, ut cuicumque imposuero manus, accipiat Spiritum Sanctum. Petrus autem dixit ad eum :
²⁰ Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.	²⁰ Pecunia tua tecum sit in perditionem : quoniam donum Dei existimasti pecunia possideri.
²¹ Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.	²¹ Non est tibi pars neque sors in sermone isto : cor enim tuum non est rectum coram Deo.
²² Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;	²² Pœnitentiam itaque age ab hac nequitia tua : et roga Deum, si forte remittatur tibi hæc cogitatio cordis tui.
²³ бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»	²³ In felle enim amaritudinis, et obligatione iniquitatis, video te esse.
²⁴ А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»	²⁴ Respondens autem Simon, dixit : Precamini vos pro me ad Dominum, ut nihil veniat super me horum quæ dixistis.
²⁵ Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.	²⁵ Et illi quidem testificati, et locuti verbum Domini, redibant Jerosolymam, et multis regionibus Samaritanorum evangelizabant.
²⁶ Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.»	²⁶ Angelus autem Domini locutus est ad Philippum, dicens : Surge, et vade contra meridianum, ad viam quæ descendit ab Jerusalem in Gazam : hæc est deserta.
²⁷ І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, —	²⁷ Et surgens abiit. Et ecce vir Æthiops, eunuchus, potens Candacis reginæ Æthiopum, qui erat super omnes gazas ejus, venerat adorare in Jerusalem :
²⁸ він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.	²⁸ et revertebatur sedens super currum suum, legensque Isaiam prophetam.
²⁹ Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.»	²⁹ Dixit autem Spiritus Philippo : Accede, et adjunge te ad currum istum.
³⁰ Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?»	³⁰ Accurrens autem Philippus, audivit eum legentem Isaiam prophetam, et dixit : Putasne intelligis quæ legis ?
³¹ А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.	³¹ Qui ait : Et quomodo possum, si non aliquis ostenderit mihi ? Rogavitque Philippum ut ascenderet, et sederet secum.
³² Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого.	³² Locus autem Scripturæ quem legebat, erat hic : Tamquam ovis ad occisionem ductus est : et sicut agnus coram tondente se, sine voce, sic non aperuit os suum.
³³ В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.»	³³ In humilitate judicium ejus sublatum est. Generationem ejus quis enarrabit ? quoniam tolletur de terra vita ejus.
³⁴ Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?»	³⁴ Respondens autem eunuchus Philippo, dixit : Obsecro te, de quo propheta dicit hoc ? de se, an de alio aliquo ?
³⁵ Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.	³⁵ Aperiens autem Philippus os suum, et incipiens a Scriptura ista, evangelizavit illi Jesum.
³⁶ А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?»	³⁶ Et dum irent per viam, venerunt ad quamdam aquam : et ait eunuchus : Ecce aqua : quid prohibet me baptizari ?
³⁷ Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, — можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»	³⁷ Dixit autem Philippus : Si credis ex toto corde, licet. Et respondens ait : Credo Filium Dei esse Jesum Christum.
³⁸ І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва — Филип та скопець — зійшли у воду і він охристив його.	³⁸ Et jussit stare currum : et descenderunt uterque in aquam, Philippus et eunuchus, et baptizavit eum.
³⁹ А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.	³⁹ Cum autem ascendissent de aqua, Spiritus Domini rapuit Philippum, et amplius non vidit eum eunuchus. Ibat autem per viam suam gaudens.
⁴⁰ Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.	⁴⁰ Philippus autem inventus est in Azoto, et pertransiens evangelizabat civitatibus cunctis, donec veniret Cæsaream.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati