Діяння Апостолів 25

Torna indietro

Біблія	Douai-Rheims
¹ Прибувши, отже, в провінцію, Фест на третій день пішов з Кесарії до Єрусалиму;	¹ Now when Festus was come into the province, after three days, he went up to Jerusalem from Caesarea.
² а первосвященики та провідники юдеїв з’явилися перед ним із скаргою на Павла і домагалися в нього,	² And the chief priests, and principal men of the Jews, went unto him against Paul: and they besought him,
³ благаючи ласки відносно нього (Павла), аби він був перевезений у Єрусалим, готуючи засідку, щоб на дорозі його вбити.	³ Requesting favour against him, that he would command him to be brought to Jerusalem, laying wait to kill him in the way.
⁴ Та Фест відповів, щоб Павла тримали в Кесарії, бо й сам він мав вирушити туди незабаром;	⁴ But Festus answered: That Paul was kept in Caesarea, and that he himself would very shortly depart thither.
⁵ «Нехай ті з вас, — мовив, — що здатні до того, йдуть зо мною, і коли в цьому чоловікові є щось каригідне, хай його винуватять.»	⁵ Let them, therefore, saith he, among you that are able, go down with me, and accuse him, if there be any crime in the man.
⁶ Перебувши в них не більш, як днів вісім або десять, він прийшов у Кесарію, а наступного дня, сівши на суді, звелів привести Павла.	⁶ And having tarried among them no more than eight or ten days, he went down to Caesarea, and the next day he sat in the judgment seat; and commanded Paul to be brought.
⁷ Коли ж цей прибув, юдеї, що поприходили з Єрусалиму, обступили його і висували проти нього силу тяжких обвинувачень, що їх не могли довести.	⁷ Who being brought, the Jews stood about him, who were come down from Jerusalem, objecting many and grievous causes, which they could not prove;
⁸ Павло боронився: «Я ні проти юдейського закону, ні проти храму, ні проти кесаря нічим не провинився.»	⁸ Paul making answer for himself: Neither against the law of the Jews, nor against the temple, nor against Caesar, have I offended in any thing.
⁹ Та Фест, бажаючи юдеям догодити, у відповідь Павлові мовив: «Хочеш іти в Єрусалим і там судитися передо мною у цій справі?»	⁹ But Festus, willing to shew the Jews a pleasure, answering Paul, said: Wilt thou go up to Jerusalem, and there be judged of these things before me?
¹⁰ А Павло відповів: «Я стою перед судом кесаря: там мене слід судити. Юдеїв я нічим не скривдив, як і сам ти дуже добре знаєш.	¹⁰ Then Paul said: I stand at Caesar's judgment seat, where I ought to be judged. To the Jews I have done no injury, as thou very well knowest.
¹¹ Коли ж я справді винний або зробив щось гідне смерти, я не відмовляюся умерти. Якже нема нічого з того, в чому оці мене винуватять, ніхто не може мене їм видати. На кесаря покликаюся!»	¹¹ For if I have injured them, or have committed any thing worthy of death, I refuse not to die. But if there be none of these things whereof they accuse me, no man may deliver me to them: I appeal to Caesar.
¹² Тоді Фест, поговоривши з радою, відповів: «Ти покликався на кесаря, підеш до кесаря.»	¹² Then Festus having conferred with the council, answered: Hast thou appealed to Caesar? To Caesar shalt thou go.
¹³ Минуло кілька днів, і цар Агриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста.	¹³ And after some days, king Agrippa and Bernice came down to Caesarea to salute Festus.
¹⁴ А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: «Є тут — сказав він — один чоловік, якого Фелікс лишив в’язнем.	¹⁴ And as they tarried there many days, Festus told the king of Paul, saying: A certain man was left prisoner by Felix.
¹⁵ На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики й старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду.	¹⁵ About whom, when I was at Jerusalem, the chief priests, and the ancients of the Jews, came unto me, desiring condemnation against him.
¹⁶ Я відповів їм, що римляни не мають звичаю когось видавати, поки обвинувачений не матимете обвинуватців перед собою і можливости оборонятися від обвинувачення.	¹⁶ To whom I answered: It is not the custom of the Romans to condemn any man, before that he who is accused have his accusers present, and have liberty to make his answer, to clear himself of the things laid to his charge.
¹⁷ Отож, вони прийшли сюди зо мною, а я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище. звелів привести того чоловіка.	¹⁷ When therefore they were come hither, without any delay, on the day following, sitting in the judgment seat, I commanded the man to be brought.
¹⁸ Вони ж з ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір’я та про якогось Ісуса померлого, — а Павло казав, що він живе.	¹⁸ Against whom, when the accusers stood up, they brought no accusation of things which I thought ill of:
¹⁹ Я, безпорадний щодо їхньої суперечки, спитав його, чи він не хоче піти в Єрусалим і там про це судитися.	¹⁹ But had certain questions of their own superstition against him, and of one Jesus deceased, whom Paul affirmed to be alive.
²⁰ Коли ж Павло вимагав, щоб його справу затримано для вирішення Августа, я повелів його тримати, аж поки його не відправлю до кесаря.»	²⁰ I therefore being in a doubt of this manner of question, asked him whether he would go to Jerusalem, and there be judged of these things.
²¹ Агриппа ж сказав до Феста: «Я теж хотів би послухати того чоловіка.» — «Завтра — мовив той — ти послухаєш його.»	²¹ But Paul appealing to be reserved unto the hearing of Augustus, I commanded him to be kept, till I might send him to Caesar.
²² Отож, наступного дня Агриппа й Верніка прийшли з великою пихою і з тисяцькими та знатнішими мужами міста й увійшли в судову залю; на наказ Феста ввели Павла.	²² And Agrippa said to Festus: I would also hear the man, myself. To morrow, said he, thou shalt hear him.
²³ Тоді Фест сказав: «Аґриппо царю, і ви всі присутні з нами мужі! Бачите цього, що його ввесь народ юдейський у мене домагався в Єрусалимі і тут, гукаючи, що йому не слід більше жити.	²³ And on the next day, when Agrippa and Bernice were come with great pomp, and had entered into the hall of audience, with the tribunes, and principal men of the city, at Festus' commandment, Paul was brought forth.
²⁴ Я ж переконався, що він не зробив нічого гідного смерти; але через те, що він сам покликався на Августа, я вирішив його туди послати.	²⁴ And Festus saith: King Agrippa, and all ye men who are here present with us, you see this man, about whom all the multitude of the Jews dealt with me at Jerusalem, requesting and crying out that he ought not to live any longer.
²⁵ Не маю я нічого певного про нього володареві написати, тому й привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Аґриппо, щоб після розсліду мав я що писати;	²⁵ Yet have I found nothing that he hath committed worthy of death. But forasmuch as he himself hath appealed to Augustus, I have determined to send him.
²⁶ недоречним бо мені здається висилати в’язня і не означити вини на нього.»	²⁶ Of whom I have nothing certain to write to my lord. For which cause I have brought him forth before you, and especially before thee, O king Agrippa, that examination being made, I may have what to write.
	²⁷ For it seemeth to me unreasonable to send a prisoner, and not to signify the things laid to his charge.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati