Діяння Апостолів 23

Torna indietro

Біблія	Miqra 'al pi ha-Mesorah
¹ Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.»	¹ וַיַּבֵּט פּוֹלוֹס אֶל־הַסַּנְהֶדְרִין וַיֹּאמַר אֲנָשִׁים אַחִים בְּכָל־תֻּמַּת לְבָבִי הִתְהַלַּכְתִּי לִפְנֵי אֱלֹהִים עַד הַיּוֹם הַזֶּה
² Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.	² וַיְצַו חֲנַנְיָה הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל אֶת־הָעֹמְדִים עָלָיו לְהַכּוֹתוֹ עַל־פִּיו
³ Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?»	³ וַיֹּאמֶר אֵלָיו פּוֹלוֹס יַכְּכָה אֱלֹהִים הַקִּיר הַמְסֻיָּד הַאֻמְנָם ישֵׁב אַתָּה לָדִין אֹתִי כַּתּוֹרָה וְאַתָּה מְצַוֶּה לְהַכּוֹתִי שֶׁלֹּא כַתּוֹרָה
⁴ Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!»	⁴ וַיֹּאמְרוּ הָעֹמְדִים שָׁם אֶת־הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל לֵאלֹהִים תְּחָרֵף
⁵ А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.»	⁵ וַיֹּאמֶר פּוֹלוֹס אַחַי לֹא יָדַעְתִּי אֲשֶׁר הוּא הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל כִּי כָתוּב נָשִׂיא בְעַמְּךָ לֹא תָאֹר
⁶ Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»	⁶ וּפוֹלוֹס יָדַע כִּי מִקְצָתָם צַדּוּקִים וּמִקְצָתָם פְּרוּשִׁים וַיִּצְעַק בְּתוֹךְ הַסַּנְהֶדְרִין אֲנָשִׁים אַחִים פָּרוּשׁ בֶּן־פָּרוּשׁ אָנֹכִי וְעַל־תִּקְוַת הַמֵּתִים וּתְחִיָּתָם אֲנִי נָדוֹן
⁷ Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;	⁷ וּבְדַבְּרוֹ הַדָּבָר הַזֶּה הָיָה רִיב בֵּין הַצַּדּוּקִים וּבֵין הַפְּרוּשִׁים וַיֵּחָלֵק הֶהָמוֹן
⁸ бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.	⁸ כִּי הַצַּדּוּקִים אֹמְרִים אֵין תְּחִיָּה וְאֵין מַלְאָךְ וָרוּחַ וְהַפְּרוּשִׁים מוֹדִים בִּשְׁנֵיהֶם
⁹ І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»	⁹ וַתְּהִי הֲמֻלָּה גְדוֹלָה וַיָּקוּמוּ הַסּוֹפְרִים אֲשֶׁר מִכַּת הַפְּרוּשִׁים וַיִּתְוַכְּחוּ לֵאמֹר לֹא־מָצָאנוּ דָבָר רָע בָּאִישׁ הַזֶּה וְאִם־רוּחַ דִּבֶּר אֵלָיו אוֹ מַלְאָךְ אַל־נִלָּחֲמָה בֵּאלֹהִים
¹⁰ Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.	¹⁰ וְהָרִיב הוֹלֵךְ וְחָזֵק וְשַׂר־הָאֶלֶף דָּאַג פֶּן־יְשַׁסְּעוּ אֶת־פּוֹלוֹס וַיְצַו אֶת־אַנְשֵׁי הַצָּבָא לָרֶדֶת וְלַחֲטֹף אֹתוֹ מִתּוֹכָם וְלַהֲבִיאוֹ אֶל־הַמְצָד
¹¹ А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.»	¹¹ וּבַלַּיְלָה הַהוּא נִצָּב עָלָיו הָאָדוֹן וַיֹּאמֶר חֲזַק פּוֹלוֹס כִּי כַּאֲשֶׁר הַעִידוֹתָ לִּי בִּירוּשָׁלַיִם כֵּן הָעֵד תָּעִיד בְּרוֹמִי
¹² Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла.	¹² וַיְהִי לִפְנוֹת הַבֹּקֶר וַיִּתְחַבְּרוּ הַיְּהוּדִים וַיַּאַסְרוּ אִסָּר עַל־נַפְשָׁם לֵאמֹר כִּי לֹא יֹאכְלוּ וְלֹא יִשְׁתּוּ עַד אִם־יַהַרְגוּ אֶת פּוֹלוֹס
¹³ Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.	¹³ וּמִסְפַּר הַבָּאִים בָּאָלָה הַזֹּאת הָיָה יוֹתֵר מֵאַרְבָּעִים
¹⁴ Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб’ємо Павла.	¹⁴ וַיִּגְּשׁוּ אֶל־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶל הַזְּקֵנִים לֵאמֹר אִסָּר אָסַרְנוּ עַל־נַפְשֵׁנוּ לְבִלְתִּי טְעֹם מְאוּמָה עַד אִם־הָרַגְנוּ אֶת־פּוֹלוֹס
¹⁵ Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»	¹⁵ וְעַתָּה הוֹדִיעוּ־נָא אַתֶּם וְהַסַּנְהֶדְרִין אֶת־שַׂר הָאֶלֶף וְיוֹרִידֵהוּ מָחָר אֲלֵיכֶם כְּאִלּוּ תַחְפְּצוּ לִדְרשׁ הֵיטֵב אֶת־עִנְיָנוֹ וַאֲנַחְנוּ נְכוֹנִים לַהֲמִיתוֹ בְּטֶרֶם יִקְרַב אֲלֵיכֶם
¹⁶ Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.	¹⁶ וַיִּשְׁמַע בֶּן־אֲחוֹת פּוֹלוֹס אֶת־אָרְבָּם וַיֵּלֶךְ וַיָּבֹא אֶל־הַמְצָד וַיַּגֵּד לְפוֹלוֹס
¹⁷ Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.»	¹⁷ וַיִּקְרָא פוֹלוֹס לְאֶחָד מִשָּׂרֵי הַמֵּאוֹת וַיֹּאמֶר אֵלָיו הוֹלֵךְ אֶת־הַבָּחוּר הַזֶּה אֶל־שַׂר הָאֶלֶף כִּי־דָבָר לוֹ לְהוֹדִיעוֹ
¹⁸ Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В’язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.»	¹⁸ וַיִּקָּחֵהוּ וַיּוֹלִיכֵהוּ אֶל־שַׂר הָאֶלֶף וַיֹּאמַר פּוֹלוֹס הָאַסִּיר קְרָאַנִי אֵלָיו וַיְבַקֵּשׁ מִמֶּנִּי לְהוֹלִיךְ אֵלֶיךָ אֶת־הַבָּחוּר הַזֶּה כִּי־דָבָר לוֹ לְהַגִּיד לָךְ
¹⁹ Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?»	¹⁹ וַיֹּאחֶז שַׂר הָאֶלֶף בְּיָדוֹ וַיָּסַר עִמּוֹ לְבַדּוֹ וַיִּשְׁאָלֵהוּ מַה־הוּא זֶה אֲשֶׁר לְךָ לְהוֹדִיעֵנִי
²⁰ «Юдеї, — відповів той, — змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.	²⁰ וַיֹּאמַר כִּי־נוֹעֲצוּ הַיְּהוּדִים יַחְדָּו לְבַקֵּשׁ מִמְּךָ כִּי מָחָר תּוֹרִיד אֶת־פּוֹלוֹס לִפְנֵי הַסַּנְהֶדְרִין וְהֵמָּה כְּאִלּוּ חֲפֵצִים לָדַעַת הֵיטֵב אֶת־עִנְיָנוֹ
²¹ Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб’ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»	²¹ וְאַתָּה אַל־תִּשְׁמַע לָהֶם כִּי אֹרְבִים לוֹ מֵהֶם יוֹתֵר מֵאַרְבָּעִים אִישׁ אֲשֶׁר אָסְרוּ אִסָּר עַל־נַפְשָׁם לְבִלְתִּי אֲכֹל וּשְׁתוֹת בְּטֶרֶם יַהַרְגוּהוּ וְהֵמָּה עַתָּה עֹמְדִים וּמְחַכִּים לְהַבְטָחָתֶךָ
²² Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.»	²² וַיְשַׁלַּח שַׂר־הָאֶלֶף אֶת־הַבָּחוּר וַיְצַוֵּהוּ לְבִלְתִּי אֲמָר־לְאִישׁ כִּי גִלָּה־לוֹ אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה
²³ І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.	²³ וַיִּקְרָא לִשְׁנֵי שָׂרֵי מֵאוֹת וַיֹּאמַר הֵחָלְצוּ מֵאִתְּכֶם אַנְשֵׁי־צָבָא מָאתַיִם לָלֶכֶת לְקִסְרִין וּפָרָשִׁים שִׁבְעִים וּמשְׁכֵי קֶשֶׁת מָאתַיִם מִן־הַשָּׁעָה הַשְּׁלִישִׁית בַּלָּיְלָה
²⁴ Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»	²⁴ וּבְהֵמוֹת יָכִינוּ לְהַרְכִּיב אֶת־פּוֹלוֹס לְמַעַן הֲבִיאוֹ שָׁלֵם אֶל־פֶלִיקְס הַנְּצִיב
²⁵ І написав листа такого змісту:	²⁵ וַיִּכְתֹּב אִגֶּרֶת וְזֶה תֹּכֶן דְּבָרֶיהָ
²⁶ «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!	²⁶ קְלוֹדְיוֹס לוּסִיאַס אֶל־פֶלִיקְס הַנְּצִיב הָאַדִּיר שָׁלוֹם
²⁷ Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.	²⁷ אֶת־הָאִישׁ הַזֶּה תָּפְשֹוּ הַיְּהוּדִים וַיְבַקְשׁוּ הֲמִיתוֹ וָאָבֹא עִם־אַנְשֵׁי הַצָּבָא וָאֲפַלְּטֵהוּ מִתּוֹכָם בְּשָׁמְעִי כִּי־רוֹמִי הוּא
²⁸ Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;	²⁸ וּבַאֲשֶׁר חָפַצְתִּי לָדַעַת עַל־מֶה שָׂטְנוּ אֹתוֹ הוֹרַדְתִּיו אֶל־הַסַּנְהֶדְרִין שֶׁלָּהֶם
²⁹ я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.	²⁹ וָאֶמְצָא כִּי־שָׂטְנוּ אֹתוֹ עַל־דִּבְרֵי שְׁאֵלוֹת דָּתָם וְלֹא עַל־דָּבָר אֲשֶׁר יִהְיֶה עָלָיו חַיַּב מִיתָה אוֹ מוֹסֵרוֹת
³⁰ Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»	³⁰ וְעַתָּה הִנֵּה הֻגַּד־לִי שֶׁהַיְּהוּדִים מִתְנַכְּלִים לָאִישׁ הַזֶּה וָאֶשְׁלָחֵהוּ אֵלֶיךָ מִיָּד וְגַם אֶת־שׂטְנָיו צִוֵּיתִי לָבוֹא וּלְהַגִּישׁ שִׂטְנָתָם לְפָנֶיךָ וְאַתָּה שָׁלוֹם
³¹ Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.	³¹ וַיִּקְחוּ אַנְשֵׁי הַצָּבָא אֶת־פּוֹלוֹס כַּאֲשֶׁר צֻוּוּ וַיְבִיאֻהוּ לַיְלָה אֶל־אַנְטִפַּטְרִיס
	³² וּמִמָּחֳרָת הִנִּיחוּ אֶת־הַפָּרָשִׁים לָלֶכֶת אִתּוֹ וַיָּשׁוּבוּ לַמְצָד
³³ Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.	³³ וְהֵמָּה בָּאוּ אֶל־קִסְרִין וַיִּתְּנוּ אֶת־הָאִגֶּרֶת בִּידֵי הַנְּצִיב וַיַּעֲמִידוּ לְפָנָיו גַם אֶת־פּוֹלוֹס
³⁴ Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:	³⁴ וַיְהִי כִּקְרֹא הַנְּצִיב אֶת הָאִגֶּרֶת וַיִּשְׁאַל מֵאֵיזֹה מְדִינָה הוּא וַיְהִי כְשָׁמְעוֹ כִּי־הוּא מִקִּילִיקְיָא וַיֹּאמַר
³⁵ «Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода.	³⁵ אֶשְׁמַע אֶת־דְּבָרֶיךָ בְּבוֹא גַם־שׂטְנֶיךָ הֵנָּה וַיְצַו לְשָׁמְרוֹ בְּבֵית הַמִּשְׁפָּט אֲשֶׁר לְהוֹרְדוֹס

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati