Діяння Апостолів 23

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.»	1 Paul looked intently at the Sanhedrin and said, "My brothers, I have conducted myself with a perfectly clear conscience before God to this day."
2 Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.	2 The high priest Ananias ordered his attendants to strike his mouth.
3 Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?»	3 Then Paul said to him, "God will strike you, you whitewashed wall. Do you indeed sit in judgment upon me according to the law and yet in violation of the law order me to be struck?"
4 Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!»	4 The attendants said, "Would you revile God's high priest?"
5 А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.»	5 Paul answered, "Brothers, I did not realize he was the high priest. For it is written, 'You shall not curse a ruler of your people.'"
6 Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»	6 Paul was aware that some were Sadducees and some Pharisees, so he called out before the Sanhedrin, "My brothers, I am a Pharisee, the son of Pharisees; (I) am on trial for hope in the resurrection of the dead."
7 Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;	7 When he said this, a dispute broke out between the Pharisees and Sadducees, and the group became divided.
8 бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.	8 For the Sadducees say that there is no resurrection or angels or spirits, while the Pharisees acknowledge all three.
9 І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»	9 A great uproar occurred, and some scribes belonging to the Pharisee party stood up and sharply argued, "We find nothing wrong with this man. Suppose a spirit or an angel has spoken to him?"
10 Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.	10 The dispute was so serious that the commander, afraid that Paul would be torn to pieces by them, ordered his troops to go down and rescue him from their midst and take him into the compound.
11 А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.»	11 The following night the Lord stood by him and said, "Take courage. For just as you have borne witness to my cause in Jerusalem, so you must also bear witness in Rome."
12 Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла.	12 When day came, the Jews made a plot and bound themselves by oath not to eat or drink until they had killed Paul.
13 Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.	13 There were more than forty who formed this conspiracy.
14 Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб’ємо Павла.	14 They went to the chief priests and elders and said, "We have bound ourselves by a solemn oath to taste nothing until we have killed Paul.
15 Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»	15 You, together with the Sanhedrin, must now make an official request to the commander to have him bring him down to you, as though you meant to investigate his case more thoroughly. We on our part are prepared to kill him before he arrives."
16 Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.	16 The son of Paul's sister, however, heard about the ambush; so he went and entered the compound and reported it to Paul.
17 Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.»	17 Paul then called one of the centurions and requested, "Take this young man to the commander; he has something to report to him."
18 Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В’язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.»	18 So he took him and brought him to the commander and explained, "The prisoner Paul called me and asked that I bring this young man to you; he has something to say to you."
19 Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?»	19 The commander took him by the hand, drew him aside, and asked him privately, "What is it you have to report to me?"
20 «Юдеї, — відповів той, — змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.	20 He replied, "The Jews have conspired to ask you to bring Paul down to the Sanhedrin tomor row, as though they meant to inquire about him more thoroughly,
21 Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб’ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»	21 but do not believe them. More than forty of them are lying in wait for him; they have bound themselves by oath not to eat or drink until they have killed him. They are now ready and only wait for your consent."
22 Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.»	22 As the commander dismissed the young man he directed him, "Tell no one that you gave me this information."
23 І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.	23 Then he summoned two of the centurions and said, "Get two hundred soldiers ready to go to Caesarea by nine o'clock tonight, along with seventy horsemen and two hundred auxiliaries.
24 Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»	24 Provide mounts for Paul to ride and give him safe conduct to Felix the governor."
25 І написав листа такого змісту:	25 Then he wrote a letter with this content:
26 «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!	26 "Claudius Lysias to his excellency the governor Felix, greetings.
27 Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.	27 This man, seized by the Jews and about to be murdered by them, I rescued after intervening with my troops when I learned that he was a Roman citizen.
28 Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;	28 I wanted to learn the reason for their accusations against him so I brought him down to their Sanhedrin.
29 я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.	29 I discovered that he was accused in matters of controversial questions of their law and not of any charge deserving death or imprisonment.
30 Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»	30 Since it was brought to my attention that there will be a plot against the man, I am sending him to you at once, and have also notified his accusers to state (their case) against him before you."
31 Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.	31 So the soldiers, according to their orders, took Paul and escorted him by night to Antipatris.
	32 The next day they re turned to the compound, leaving the horsemen to complete the journey with him.
33 Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.	33 When they arrived in Caesarea they delivered the letter to the governor and presented Paul to him.
34 Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:	34 When he had read it and asked to what province he belonged, and learned that he was from Cilicia,
35 «Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода.	35 he said, "I shall hear your case when your accusers arrive." Then he ordered that he be held in custody in Herod's praetorium.