Іван 8

Біблія	BIBBIA VOLGARE
1 Подавсь Ісус на Оливну гору.	1 Iesù adunque andò in sul monte Oliveto.
2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.	2 E la mattina per tempo venne nel tempio, e tutto il popolo venne a lui, ed egli sedendo ammaestravagli.
3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,	3 E in questo gli Scribi e Farisei gli menorono una femina ch' era stata compresa in adulterio; e posenla in mezzo.
4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.	4 E dissero a Iesù: maestro, questa femina è ora stata compresa in adulterio.
5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»	5 Moisè comandò nella legge, ch' ella sia lapidata. Tu adunque che ne dici?
6 Іспитували вони його, казавши так, — щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.	6 E questo dicevano tentando lui, e per poterlo accusare. E Iesù chinossi, e scrisse col dito in terra.
7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!»	7 E loro continuamente dimandavanlo; ed egli levossi su, e disse a quelli: qualunque di voi è senza peccato, pigli la prima pietra, e cominci a lapidarla.
8 І знову нахилившись, писав по землі.	8 E anche un' altra volta inchinossi, e scriveva in terra.
9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.	9 E loro (vedendo e) udendo questo, l' uno dopo l'altro partironsi, incominciando dalli più antiqui; e Iesù rimase solo con la femina che stava in mezzo.
10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»	10 E Iesù levandosi su, dissegli: dove sono coloro che ti accusavano? niuno ti ha condannata?
11 «Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»	11 La quale disse: niuno, Signore. E Iesù disse a lei: nè io ti condannarò; va, e non volere più peccare.
12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»	12 Ancora parlò Iesù, dicendo: io sono luce del mondo; e chi mi sèguita, non va per le tenebre, ma averà lume della vita.
13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе — неправдиве твоє свідоцтво.»	13 Dissero a lui gli Farisei: tu di te medesimo rendi testimonianza, e la testimonianza non è vera.
14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.	14 Rispose Iesù, e disse a loro se io di me medesimo rendo testimonianza, la mia testimonianza è vera; imperò ch' io so donde io sono venuto, e dove io vo; ma voi non sapete, donde io sono venuto, nè dove io vada.
15 Ви судите за тілом — я не суджу нікого.	15 Voi giudicate secondo la carne, ma io non giudico persona..
16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.	16 Ma se io giudico, il mio giudicio è vero; imperò ch' io non sono solo, ma sono io, e il Padre mio, il quale mi mandò.
17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей — правдиве.	17 E nella legge vostra è scritto, che nella testimonianza di due uomini è vera testimonianza.
18 Я свідчу про себе самого, — й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»	18 Io sono quello che do testimonianza di me medesimo; e il Padre, che mi mandò, rende testimonianza di me.
19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»	19 Dissero a lui (gli Farisei); dove è il Padre tuo? Rispose Iesù, (e disse): voi non (sapete nè) conoscete me, nè il Padre mio; ma se voi conosceste me, forse che voi conoscereste il Padre mio.
20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.	20 Queste cose disse Iesù in gazofilacio, ammaestrando nel tempio; e niuno lo prese, imperò che non era ancora venuta l'ora sua.
21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»	21 Disse adunque ancora Iesù: io vo, e voi mi addimandarete e nel peccato vostro vi morrete; e dove io vo, voi non potete venire.
22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»	22 Dicevano gli Iudei (infra loro medesimi): or ucciderebbe egli mai sè medesimo, imperò che egli dice dove io vado, voi non potete venire?
23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, я — не з цього світу.	23 E diceva a loro Iesù: voi siete di quelli di sotto, e io sono quello di sopra; voi siete di questo mondo, ma io non sono di questo mondo.
24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я — Сущий, помрете у ваших гріхах.»	24 E anche vi ho detto, che voi morirete nelli peccati vostri; e se non crederete ch' io sono, nei vostri peccati morirete.
25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.	25 E loro dicevano a lui: tu chi sei? E Iesù disse a loro io sono principio, il quale parlo a voi.
26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»	26 E molte cose ho a voi da dire, e a giudicare; imperò che colui che mi mandò, è verace; e io quelle cose che udi' da lui, parlo nel mondo.
27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.	27 E (gli Iudei) non conobbero (nè intesero) quello che Iesù diceva, che il suo Padre era Dio.
28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,	28 E disse a loro Iesù: quando voi esaltarete il Figliuolo dell' uomo, allora conoscerete ch' io sono; e da me medesimo non faccio nulla, ma sì come il Padre mio mi insegnò, così parlo.
29 і що той, хто послав мене, — зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»	29 E colui che mi mandò, è meco, e non mi lasciò solo; imperò che quelle cose che a lui sono di piacere, sempre io faccio.
30 І коли говорив так, численні увірували в нього.	30 Parlando egli queste cose, molti credettero in lui.
31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми	31 Dicevali adunque Iesù, alli Iudei che gli credettero se voi permanerete nel mio parlare, voi sarete veramente miei discepoli.
32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»	32 E cognoscerete la verità, e la verità vi liberarà.
33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»	33 Risposero quelli: noi siamo seme di Abraam, e già mai a nullo abbiamo servito; come tu dici: sarete liberi? (e conoscerete la verità, e la verità vi liberarà?).
34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник!	34 Alli quali rispose Iesù: in verità, in verità vi dico, che chi fa il peccato, egli è servo del peccato.
35 Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син.	35 Onde il servo non permane nella casa in eterno; il figliuolo permane in eterno.
36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.	36 Se adunque vi liberarà il Figliuolo, sarete liberi veramente.
37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.	37 Bene so che siete figliuoli di Abraam; ma voi cercate di uccidermi, conciosia che il mio parlare non entra in voi.
38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»	38 Io quello, che ho veduto appresso il Padre [mio], parlo; e voi quelle cose, che avete veduto appresso il Padre vostro, facete.
39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові.	39 Risposero quelli, e dissero: egli è il padre nostro Abraam. Disse a loro Iesù: se voi siete figliuoli di Abraam, fate le opere di Abraam.
40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.	40 Ma voi al presente cercate di uccider me, uomo che vi ho parlato la verità, la quale ho udita da Dio; questo non fece Abraam.
41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, — кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»	41 Voi facete l'opera del vostro padre. Di che quelli gli dissero: noi non siamo nati di fornicazione; abbiamo uno padre, Iddio.
42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.	42 Disse a loro adunque Iesù: se Iddio fusse il padre vostro, voi mi amaresti; imperò ch' io sono mandato da Dio, e sono venuto; e certo non sono venuto da me medesimo, ma egli mi ha mandato.
43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.	43 Il perchè non conoscete la mia loquela? Imperò che voi non possete udire il parlare mio.
44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.	44 Voi sete dal padre diavolo, e volete fare li desiderii del vostro padre; quello era omicida insino dal principio, ed egli non stette nella verità, imperò che in lui non è verità; quando egli parla la bugia, parla delle cose proprie, imperò ch' egli è bugiardo, e il suo padre.
45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.	45 Ma io però che dico la verità, voi non mi credete.
46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?	46 Qual è di voi, che mi riprenderà del peccato? se io vi dico la verità, perchè non mi credete voi?
47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»	47 Chi è da Dio, ode la parola di Dio. Ma voi non udite, imperò che voi non siete da Dio.
48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»	48 Risposero gli Iudei, e dissero a lui: non lo dicemo bene noi, che tu sei Samaritano, e hai il demonio adosso?
49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж — зневажаєте мене.	49 Rispose Iesù (e disse a loro): io non ho il demonio adosso; ma onoro il Padre mio; ma voi non avete onorato me.
50 Слави для себе я не шукаю. Є — хто шукає і судить.	50 Io non addimando la gloria mia; imperò ch' è chi la cerca, e chi la giudica.
51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»	51 In verità, in verità vi dico, che chiunque osservarà la mia parola, non morirà in eterno.
52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.	52 Dissero allora gli Iudei: ora conosciamo bene che tu hai il demonio adosso. Abraam (è morto) e gli profeti sono morti; e tu dici: qualunque osservarà la mia parola, non morirà in eterno.
53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»	53 Come? se' tu maggiore del nostro padre Abraam ch' è morto, e de' profeti che sono morti? Di': che ti fai tu medesimo?
54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя — ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, — той мене прославляє.	54 Rispose Iesù (e disse): se io glorifico me medesimo, la gloria mia è nulla; ma il padre mio glorifica me, del quale voi dite ch' è vostro Iddio.
55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.	55 E non l'avete conosciuto; ma io l' ho bene conosciuto; e se io dico ch' io non l'abbia conosciuto, sarei bugiardo come voi. Ma io lo conosco e osservo la parola sua.
56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій — і звидів, і втішився.»	56 Abraam, vostro padre, desiderò di vedere il giorno mio; e videlo, e rallegrossi.
57 Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»	57 Dissero a lui gli Iudei: or tu non hai ancora cinquant' anni, e dici che tu vedesti Abraam?
58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»	58 E Iesù disse: in verità, in verità io vi dico che inanzi che Abraam fosse, io sono.
59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, — та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.	59 Allora (gli Iudei) presero le pietre per percoterlo; ma Iesù si ascose, e uscì del tempio.