Лука 6

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли.	1 And it came to pass on the second first sabbath, that as he went through the corn fields, his disciples plucked the ears, and did eat, rubbing them in their hands.
2 Деякі з фарисеїв їм сказали «Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу»	2 And some of the Pharisees said to them: Why do you that which is not lawful on the sabbath days?
3 Ісус відповів їм «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним	3 And Jesus answering them, said: Have you not read so much as this, what David did, when himself was hungry, and they that were with him:
4 Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, — хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам»	4 How he went into the house of God, and took and ate the bread of proposition, and gave to them that were with him, which is not lawful to eat but only for the priests?
5 Далі сказав їм «Син Чоловічий — Владика і суботи.»	5 And he said to them: The Son of man is Lord also of the sabbath.
6 Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою.	6 And it came to pass also on another sabbath, that he entered into the synagogue, and taught. And there was a man, whose right hand was withered.
7 От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього.	7 And the scribes and Pharisees watched if he would heal on the sabbath; that they might find an accusation against him.
8 Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку «Підведись і стань посередині!» Підвівся той і став.	8 But he knew their thoughts; and said to the man who had the withered hand: Arise, and stand forth in the midst. And rising he stood forth.
9 Тоді Ісус до них промовив «Питаю вас Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити Спасти життя, чи погубити»	9 Then Jesus said to them: I ask you, if it be lawful on the sabbath days to do good, or to do evil; to save life, or to destroy?
10 І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього «Простягни свою руку!» Той зробив так, і його рука стала здорова.	10 And looking round about on them all, he said to the man: Stretch forth thy hand. And he stretched it forth: and his hand was restored.
11 Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити	11 And they were filled with madness; and they talked one with another, what they might do to Jesus.
12 Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога.	12 And it came to pass in those days, that he went out into a mountain to pray, and he passed the whole night in the prayer of God.
13 А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами	13 And when day was come, he called unto him his disciples; and he chose twelve of them (whom also he named apostles):
14 Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея,	14 Simon, whom he surnamed Peter, and Andrew his brother, James and John, Philip and Bartholomew,
15 Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота,	15 Matthew and Thomas, James the son of Alpheus, and Simon who is called Zelotes,
16 Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником.	16 And Jude, the brother of James, and Judas Iscariot, who was the traitor.
17 Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.	17 And coming down with them, he stood in a plain place, and the company of his disciples, and a very great multitude of people from all Judea and Jerusalem, and the sea coast both of Tyre and Sidon,
18 Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.	18 Who were come to hear him, and to be healed of their diseases. And they that were troubled with unclean spirits, were cured.
19 Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.	19 And all the multitude sought to touch him, for virtue went out from him, and healed all.
20 Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати «Блаженні вбогі, — бо ваше Царство Боже.	20 And he, lifting up his eyes on his disciples, said: Blessed are ye poor, for yours is the kingdom of God.
21 Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.	21 Blessed are ye that hunger now: for you shall be filled. Blessed are ye that weep now: for you shall laugh.
22 Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.	22 Blessed shall you be when men shall hate you, and when they shall separate you, and shall reproach you, and cast out your name as evil, for the Son of man's sake.
23 Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.	23 Be glad in that day and rejoice; for behold, your reward is great in heaven. For according to these things did their fathers to the prophets.
24 Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.	24 But woe to you that are rich: for you have your consolation.
25 Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати.	25 Woe to you that are filled: for you shall hunger. Woe to you that now laugh: for you shall mourn and weep.
26 Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні.	26 Woe to you when men shall bless you: for according to these things did their fathers to the false prophets.
27 А вам, що слухаєте, кажу Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять,	27 But I say to you that hear: Love your enemies, do good to them that hate you.
28 благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.	28 Bless them that curse you, and pray for them that calumniate you.
29 Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.	29 And to him that striketh thee on the one cheek, offer also the other. And him that taketh away from thee thy cloak, forbid not to take thy coat also.
30 Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.	30 Give to every one that asketh thee, and of him that taketh away thy goods, ask them not again.
31 І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.	31 And as you would that men should do to you, do you also to them in like manner.
32 Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.	32 And if you love them that love you, what thanks are to you? for sinners also love those that love them.
33 І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга Та й грішники те саме чинять.	33 And if you do good to them who do good to you, what thanks are to you? for sinners also do this.
34 І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.	34 And if you lend to them of whom you hope to receive, what thanks are to you? for sinners also lend to sinners, for to receive as much.
35 Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.	35 But love ye your enemies: do good, and lend, hoping for nothing thereby: and your reward shall be great, and you shall be the sons of the Highest; for he is kind to the unthankful, and to the evil.
36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.	36 Be ye therefore merciful, as your Father also is merciful.
37 Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.	37 Judge not, and you shall not be judged. Condemn not, and you shall not be condemned. Forgive, and you shall be forgiven.
38 Дайте, то й вам дасться міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.»	38 Give, and it shall be given to you: good measure and pressed down and shaken together and running over shall they give into your bosom. For with the same measure that you shall mete withal, it shall be measured to you again.
39 Він їм сказав також і притчу «Чи може сліпий водити сліпого Хіба вони обидва не впадуть у яму	39 And he spoke also to them a similitude: Can the blind lead the blind? do they not both fall into the ditch?
40 Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.	40 The disciple is not above his master: but every one shall be perfect, if he be as his master.
41 Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш	41 And why seest thou the mote in thy brother's eye: but the beam that is in thy own eye thou considerest not?
42 І як можеш сказати братові твоєму Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, — ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.	42 Or how canst thou say to thy brother: Brother, let me pull the mote out of thy eye, when thou thyself seest not the beam in thy own eye? Hypocrite, cast first the beam out of thy own eye; and then shalt thou see clearly to take out the mote from thy brother's eye.
43 Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.	43 For there is no good tree that bringeth forth evil fruit; nor an evil tree that bringeth forth good fruit.
44 Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.	44 For every tree is known by its fruit. For men do not gather figs from thorns; nor from a bramble bush do they gather the grape.
45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж — з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.	45 A good man out of the good treasure of his heart bringeth forth that which is good: and an evil man out of the evil treasure bringeth forth that which is evil. For out of the abundance of the heart the mouth speaketh.
46 Чому ви мене звете Господи, Господи, а не робите, що я говорю	46 And why call you me, Lord, Lord; and do not the things which I say?
47 Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, — покажу вам на кого він схожий.	47 Every one that cometh to me, and heareth my words, and doth them, I will shew you to whom he is like.
48 Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.	48 He is like to a man building a house, who digged deep, and laid the foundation upon a rock. And when a flood came, the stream beat vehemently upon that house, and it could not shake it; for it was founded on a rock.
49 Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.»	49 But he that heareth, and doth not, is like to a man building his house upon the earth without a foundation: against which the stream beat vehemently, and immediately it fell, and the ruin of that house was great.