Матей 21

Біблія	CATHOLIC PUBLIC DOMAIN
1 А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,	1 And when they had drawn near to Jerusalem, and had arrived at Bethphage, at the Mount of Olives, then Jesus sent two disciples,
2 сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене.	2 saying to them: “Go into the town that is opposite you, and immediately you will find a donkey tied, and a colt with her. Release them, and lead them to me.
3 А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.»	3 And if anyone will have said anything to you, say that the Lord has need of them. And he will promptly dismiss them.”
4 Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:	4 Now all this was done in order to fulfill what was spoken through the prophet, saying,
5 «Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.»	5 “Tell the daughter of Zion: Behold, your king comes to you meekly, sitting on a donkey and on a colt, the son of one accustomed to the yoke.”
6 Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:	6 Then the disciples, going out, did just as Jesus instructed them.
7 привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.	7 And they brought the donkey and the colt, and they laid their garments on them, and they helped him sit upon them.
8 Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.	8 Then a very numerous crowd spread their garments on the way. But others cut branches from the trees and scattered them on the way.
9 Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!»	9 And the crowds that preceded him, and those that followed, cried out, saying: “Hosanna to the Son of David! Blessed is he who comes in the name of the Lord. Hosanna in the highest!”
10 І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це такий?»	10 And when he had entered into Jerusalem, the entire city was stirred up, saying, “Who is this?”
11 Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.»	11 But the people were saying, “This is Jesus, the Prophet from Nazareth of Galilee.”
12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,	12 And Jesus entered into the temple of God, and he cast out all who were selling and buying in the temple, and he overturned the tables of the money changers and the chairs of the vendors of doves.
13 і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.»	13 And he said to them: “It is written: ‘My house shall be called a house of prayer. But you have made it into a den of robbers.’ ”
14 І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.	14 And the blind and the lame drew near to him in the temple; and he healed them.
15 Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: «Осанна Синові Давида!» — обурилися	15 Then the leaders of the priests and the scribes became indignant, seeing the miracles that he wrought, and the children crying out in the temple, saying, “Hosanna to the Son of David!”
16 і мовили до нього: «Чуєш, що оці кажуть?» А Ісус відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.»	16 And they said to him, “Do you hear what these ones are saying?” But Jesus said to them, “Certainly. Have you never read: For out of the mouth of babes and infants, you have perfected praise?”
17 І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.	17 And leaving them behind, he went out, beyond the city, into Bethania, and he lodged here.
18 Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.	18 Then, as he was returning to the city in the morning, he was hungry.
19 Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!» І негайно же смоковниця всохла.	19 And seeing a certain fig tree beside the way, he approached it. And he found nothing on it, except only leaves. And he said to it, “May fruit never spring forth from you, for all time.” And immediately the fig tree was dried up.
20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»	20 And seeing this, the disciples wondered, saying, “How did it dry up so quickly?”
21 Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.	21 And Jesus responded to them by saying: “Amen I say to you, if you have faith and do not hesitate, not only shall you do this, concerning the fig tree, but even if you would say to this mountain, ‘Take and cast yourself into the sea,’ it shall be done.
22 І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.»	22 And all things whatsoever that you shall ask for in prayer: believing, you shall receive.”
23 А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?»	23 And when he had arrived at the temple, as he was teaching, the leaders of the priests and the elders of the people approached him, saying: “By what authority do you do these things? And who has given this authority to you?”
24 Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.	24 In response, Jesus said to them: “I also will question you with one word: if you tell me this, I also will tell you by what authority I do these things.
25 Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?	25 The baptism of John, where was it from? Was it from heaven, or from men?” But they thought within themselves, saying:
26 А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.»	26 “If we say, ‘From heaven,’ he will say to us, ‘Then why did you not believe him?’ But if we say, ‘From men,’ we have the crowd to fear, for they all hold John to be a prophet.”
27 Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.	27 And so, they answered Jesus by saying, “We do not know.” So he also said to them: “Neither will I tell you by what authority I do these things.
28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.	28 But how does it seem to you? A certain man had two sons. And approaching the first, he said: ‘Son, go out today to work in my vineyard.’
29 Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.	29 And responding, he said, ‘I am not willing.’ But afterwards, being moved by repentance, he went.
30 Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.	30 And approaching the other, he spoke similarly. And answering, he said, ‘I am going, lord.’ And he did not go.
31 Котрий з двох учинив волю батька?» — «Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.	31 Which of the two did the will of the father?” They said to him, “The first.” Jesus said to them: “Amen I say to you, that tax collectors and prostitutes shall precede you, into the kingdom of God.
32 Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.	32 For John came to you in the way of justice, and you did not believe him. But the tax collectors and the prostitutes believed him. Yet even after seeing this, you did not repent, so as to believe him.
33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.	33 Listen to another parable. There was a man, the father of a family, who planted a vineyard, and surrounded it with a hedge, and dug a press in it, and built a tower. And he loaned it out to farmers, and he set out to sojourn abroad.
34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.	34 Then, when the time of the fruits drew near, he sent his servants to the farmers, so that they might receive its fruits.
35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.	35 And the farmers apprehended his servants; they struck one, and killed another, and stoned yet another.
36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.	36 Again, he sent other servants, more than before; and they treated them similarly.
37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.	37 Then, at the very end, he sent his son to them, saying: ‘They will revere my son.’
38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.	38 But the farmers, seeing the son, said among themselves: ‘This is the heir. Come, let us kill him, and then we will have his inheritance.’
39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.	39 And apprehending him, they cast him outside the vineyard, and they killed him.
40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?»	40 Therefore, when the lord of the vineyard arrives, what will he do to those farmers?”
41 «Лютих люто вигубить», — відповіли йому, — «а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.»	41 They said to him, “He will bring those evil men to an evil end, and he will loan out his vineyard to other farmers, who shall repay to him the fruit in its time.”
42 Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.	42 Jesus said to them: “Have you never read in the Scriptures: ‘The stone that the builders have rejected has become the cornerstone. By the Lord has this been done, and it is wonderful in our eyes?’
43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.	43 Therefore, I say to you, that the kingdom of God will be taken away from you, and it shall be given to a people who shall produce its fruits.
44 Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.» —	44 And whoever will have fallen on this stone shall be broken, yet truly, on whomever it shall fall, it will crush him.”
45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.	45 And when the leaders of the priests, and the Pharisees had heard his parables, they knew that he was speaking about them.
46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.	46 And though they sought to take hold of him, they feared the crowds, because they held him to be a prophet.