Матей 21

Біблія	Biblija Hrvatski
1 А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,	1 Kad se približiše Jeruzalemu te dođoše u Betfagu, na Maslinskoj gori, posla Isus dvojicu učenika
2 сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене.	2 govoreći: »Pođite u selo pred vama i odmah ćete naći privezanu magaricu i uz nju magare. Odriješite ih i dovedite k meni.
3 А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.»	3 Ako vam tko što rekne, recite: ‘Gospodinu trebaju’, i odmah će ih pustiti.«
4 Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:	4 To se dogodi da se ispuni što je rečeno po proroku:
5 «Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.»	5 Recite kćeri Sionskoj: Evo kralj ti tvoj dolazi, krotak, jašuć na magarcu, na magaretu, mladetu magaričinu.
6 Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:	6 Učenici odu i učine kako im naredi Isus.
7 привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.	7 Dovedu magaricu i magare te stave na njih haljine i Isus uzjaha na njih.
8 Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.	8 Silan svijet prostrije svoje haljine po putu, a drugi rezahu grane sa stabala i sterahu ih po putu.
9 Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!»	9 Mnoštvo pak pred njim i za njim klicaše: »Hosana Sinu Davidovu! Blagoslovljen Onaj koji dolazi u ime Gospodnje! Hosana u visinama!«
10 І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це такий?»	10 Kad uđe u Jeruzalem, uskomešao se sav grad i govorio: »Tko je ovaj?«
11 Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.»	11 A mnoštvo odgovaraše: »To je Prorok, Isus iz Nazareta galilejskoga.«
12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,	12 Isus uđe u Hram i izagna sve koji su prodavali i kupovali u Hramu. Mjenjačima isprevrta stolove i prodavačima golubova klupe.
13 і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.»	13 Kaže im: »Pisano je: Dom će se moj zvati Dom molitve, a vi od njega činite pećinu razbojničku.«
14 І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.	14 U Hramu mu priđoše slijepi i hromi i on ih ozdravi.
15 Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: «Осанна Синові Давида!» — обурилися	15 A kad glavari svećenički i pismoznanci vidješe čudesa koja učini i djecu što viču Hramom: »Hosana Sinu Davidovu!«, gnjevni
16 і мовили до нього: «Чуєш, що оці кажуть?» А Ісус відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.»	16 mu rekoše: »Čuješ li što ovi govore?« Kaže im Isus: »Da! A niste li čitali: Iz usta djece i dojenčadi sebi si pripravio hvalu?«
17 І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.	17 On ih ostavi, pođe iz grada u Betaniju te ondje prenoći.
18 Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.	18 Ujutro se vraćao u grad i ogladnje.
19 Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!» І негайно же смоковниця всохла.	19 Ugleda smokvu kraj puta i priđe k njoj, ali ne nađe na njoj ništa osim lišća pa joj kaže: »Ne bilo više ploda s tebe dovijeka!« I smokva umah usahnu.
20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»	20 Vidjevši to, učenici se začude: »Kako umah smokva usahnu!«
21 Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.	21 Isus im odvrati: »Zaista, kažem vam, ako budete imali vjeru i ne posumnjate, činit ćete ne samo ovo sa smokvom, nego – reknete li i ovoj gori: ‘Digni se i baci u more!’, bit će tako.
22 І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.»	22 I sve što zaištete u molitvi vjerujući, primit ćete.«
23 А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?»	23 I uđe u Hram. Dok je naučavao, pristupiše mu glavari svećenički i starješine narodne te ga upitaše: »Kojom vlašću to činiš? Tko ti dade tu vlast?«
24 Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.	24 Isus im odgovori: »I ja ću vas jedno upitati. Ako mi na to odgovorite, ja ću vama kazati kojom vlašću ovo činim.
25 Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?	25 Krst Ivanov odakle li bijaše? Od Neba ili od ljudi?« A oni umovahu među sobom: »Reknemo li ‘Od Neba’, odvratit će nam: ‘Zašto mu, dakle, ne povjerovaste?’
26 А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.»	26 A reknemo li ‘Od ljudi’, strah nas je mnoštva. Ta svi Ivana smatraju prorokom.«
27 Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.	27 Zato odgovore Isusu: »Ne znamo.« I on njima reče: »Ni ja vama neću kazati kojom vlašću ovo činim.«
28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.	28 »A što vam se čini? Čovjek neki imao dva sina. Priđe prvomu i reče: ‘Sinko, hajde danas na posao u vinograd!’
29 Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.	29 On odgovori: ‘Neću!’ No poslije se predomisli i ode.
30 Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.	30 Priđe i drugomu pa mu reče isto tako. A on odgovori: ‘Evo me, gospodaru!’ i ne ode.
31 Котрий з двох учинив волю батька?» — «Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.	31 Koji od te dvojice izvrši volju očevu?« Kažu: »Onaj prvi.« Nato će im Isus: »Zaista, kažem vam, carinici i bludnice pretekoše vas u kraljevstvo Božje!
32 Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.	32 Doista, Ivan dođe k vama putom pravednosti i vi mu ne povjerovaste, a carinici mu i bludnice povjerovaše. Vi pak, makar to vidjeste, ni kasnije se ne predomisliste da mu povjerujete.«
33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.	33 »Drugu prispodobu čujte! Bijaše neki domaćin koji posadi vinograd, ogradi ga ogradom, iskopa u njemu tijesak i podiže kulu pa ga iznajmi vinogradarima i otputova.
34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.	34 Kad se približilo vrijeme plodova, posla svoje sluge vinogradarima da uzmu njegov urod.
35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.	35 A vinogradari pograbe njegove sluge pa jednoga istukoše, drugog ubiše, a trećega kamenovaše.
36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.	36 I opet posla druge sluge, više njih nego prije, ali oni i s njima postupiše jednako.«
37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.	37 »Naposljetku posla k njima sina svoga misleći: ‘Poštovat će mog sina.’
38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.	38 Ali kad vinogradari ugledaju sina, rekoše među sobom: ‘Ovo je baštinik! Hajde da ga ubijemo i imat ćemo baštinu njegovu!’
39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.	39 I pograbe ga, izbace iz vinograda i ubiju.«
40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?»	40 »Kada dakle dođe gospodar vinograda, što će učiniti s tim vinogradarima?«
41 «Лютих люто вигубить», — відповіли йому, — «а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.»	41 Kažu mu: »Opake će nemilo pogubiti, a vinograd iznajmiti drugim vinogradarima što će mu davati urod u svoje vrijeme.«
42 Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.	42 Kaže im Isus: »Zar nikada niste čitali u Pismima: Kamen što ga odbaciše graditelji postade kamen zaglavni. Gospodnje je to djelo – kakvo čudo u očima našim!
43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.	43 Zato će se – kažem vam – oduzeti od vas kraljevstvo Božje i dat će se narodu koji donosi njegove plodove! (
44 Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.» —	44 I tko padne na taj kamen, smrskat će se, a na koga on padne, satrt će ga.)«
45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.	45 Kad su glavari svećenički i farizeji čuli te njegove prispodobe, razumjeli su da govori o njima.
46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.	46 I tražili su da ga uhvate, ali se pobojaše mnoštva jer ga je smatralo prorokom.