Матей 21

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,	1 Quando furono vicini a Gerusalemme e giunsero presso Bètfage, verso il monte degli Ulivi, Gesù mandò due discepoli,
2 сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене.	2 dicendo loro: «Andate nel villaggio di fronte a voi e subito troverete un’asina, legata, e con essa un puledro. Slegateli e conduceteli da me.
3 А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.»	3 E se qualcuno vi dirà qualcosa, rispondete: “Il Signore ne ha bisogno, ma li rimanderà indietro subito”».
4 Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:	4 Ora questo avvenne perché si compisse ciò che era stato detto per mezzo del profeta:
5 «Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.»	5 Dite alla figlia di Sion: Ecco, a te viene il tuo re, mite, seduto su un’asina e su un puledro, figlio di una bestia da soma.
6 Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:	6 I discepoli andarono e fecero quello che aveva ordinato loro Gesù:
7 привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.	7 condussero l’asina e il puledro, misero su di essi i mantelli ed egli vi si pose a sedere.
8 Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.	8 La folla, numerosissima, stese i propri mantelli sulla strada, mentre altri tagliavano rami dagli alberi e li stendevano sulla strada.
9 Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!»	9 La folla che lo precedeva e quella che lo seguiva, gridava: «Osanna al figlio di Davide! Benedetto colui che viene nel nome del Signore! Osanna nel più alto dei cieli!».
10 І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це такий?»	10 Mentre egli entrava in Gerusalemme, tutta la città fu presa da agitazione e diceva: «Chi è costui?».
11 Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.»	11 E la folla rispondeva: «Questi è il profeta Gesù, da Nàzaret di Galilea».
12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,	12 Gesù entrò nel tempio e scacciò tutti quelli che nel tempio vendevano e compravano; rovesciò i tavoli dei cambiamonete e le sedie dei venditori di colombe
13 і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.»	13 e disse loro: «Sta scritto: La mia casa sarà chiamata casa di preghiera. Voi invece ne fate un covo di ladri».
14 І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.	14 Gli si avvicinarono nel tempio ciechi e storpi, ed egli li guarì.
15 Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: «Осанна Синові Давида!» — обурилися	15 Ma i capi dei sacerdoti e gli scribi, vedendo le meraviglie che aveva fatto e i fanciulli che acclamavano nel tempio: «Osanna al figlio di Davide!», si sdegnarono,
16 і мовили до нього: «Чуєш, що оці кажуть?» А Ісус відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.»	16 e gli dissero: «Non senti quello che dicono costoro?». Gesù rispose loro: «Sì! Non avete mai letto: Dalla bocca di bambini e di lattanti hai tratto per te una lode?».
17 І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.	17 Li lasciò, uscì fuori dalla città, verso Betània, e là trascorse la notte.
18 Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.	18 La mattina dopo, mentre rientrava in città, ebbe fame.
19 Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!» І негайно же смоковниця всохла.	19 Vedendo un albero di fichi lungo la strada, gli si avvicinò, ma non vi trovò altro che foglie, e gli disse: «Mai più in eterno nasca un frutto da te!». E subito il fico seccò.
20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»	20 Vedendo ciò, i discepoli rimasero stupiti e dissero: «Come mai l’albero di fichi è seccato in un istante?».
21 Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.	21 Rispose loro Gesù: «In verità io vi dico: se avrete fede e non dubiterete, non solo potrete fare ciò che ho fatto a quest’albero, ma, anche se direte a questo monte: “Lèvati e gèttati nel mare”, ciò avverrà.
22 І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.»	22 E tutto quello che chiederete con fede nella preghiera, lo otterrete».
23 А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?»	23 Entrò nel tempio e, mentre insegnava, gli si avvicinarono i capi dei sacerdoti e gli anziani del popolo e dissero: «Con quale autorità fai queste cose? E chi ti ha dato questa autorità?».
24 Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.	24 Gesù rispose loro: «Anch’io vi farò una sola domanda. Se mi rispondete, anch’io vi dirò con quale autorità faccio questo.
25 Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?	25 Il battesimo di Giovanni da dove veniva? Dal cielo o dagli uomini?». Essi discutevano fra loro dicendo: «Se diciamo: “Dal cielo”, ci risponderà: “Perché allora non gli avete creduto?”.
26 А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.»	26 Se diciamo: “Dagli uomini”, abbiamo paura della folla, perché tutti considerano Giovanni un profeta».
27 Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.	27 Rispondendo a Gesù dissero: «Non lo sappiamo». Allora anch’egli disse loro: «Neanch’io vi dico con quale autorità faccio queste cose».
28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.	28 «Che ve ne pare? Un uomo aveva due figli. Si rivolse al primo e disse: “Figlio, oggi va’ a lavorare nella vigna”.
29 Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.	29 Ed egli rispose: “Non ne ho voglia”. Ma poi si pentì e vi andò.
30 Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.	30 Si rivolse al secondo e disse lo stesso. Ed egli rispose: “Sì, signore”. Ma non vi andò.
31 Котрий з двох учинив волю батька?» — «Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.	31 Chi dei due ha compiuto la volontà del padre?». Risposero: «Il primo». E Gesù disse loro: «In verità io vi dico: i pubblicani e le prostitute vi passano avanti nel regno di Dio.
32 Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.	32 Giovanni infatti venne a voi sulla via della giustizia, e non gli avete creduto; i pubblicani e le prostitute invece gli hanno creduto. Voi, al contrario, avete visto queste cose, ma poi non vi siete nemmeno pentiti così da credergli.
33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.	33 Ascoltate un’altra parabola: c’era un uomo che possedeva un terreno e vi piantò una vigna. La circondò con una siepe, vi scavò una buca per il torchio e costruì una torre. La diede in affitto a dei contadini e se ne andò lontano.
34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.	34 Quando arrivò il tempo di raccogliere i frutti, mandò i suoi servi dai contadini a ritirare il raccolto.
35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.	35 Ma i contadini presero i servi e uno lo bastonarono, un altro lo uccisero, un altro lo lapidarono.
36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.	36 Mandò di nuovo altri servi, più numerosi dei primi, ma li trattarono allo stesso modo.
37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.	37 Da ultimo mandò loro il proprio figlio dicendo: “Avranno rispetto per mio figlio!”.
38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.	38 Ma i contadini, visto il figlio, dissero tra loro: “Costui è l’erede. Su, uccidiamolo e avremo noi la sua eredità!”.
39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.	39 Lo presero, lo cacciarono fuori dalla vigna e lo uccisero.
40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?»	40 Quando verrà dunque il padrone della vigna, che cosa farà a quei contadini?».
41 «Лютих люто вигубить», — відповіли йому, — «а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.»	41 Gli risposero: «Quei malvagi, li farà morire miseramente e darà in affitto la vigna ad altri contadini, che gli consegneranno i frutti a suo tempo».
42 Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.	42 E Gesù disse loro: «Non avete mai letto nelle Scritture: La pietra che i costruttori hanno scartato è diventata la pietra d’angolo; questo è stato fatto dal Signore ed è una meraviglia ai nostri occhi?
43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.	43 Perciò io vi dico: a voi sarà tolto il regno di Dio e sarà dato a un popolo che ne produca i frutti.
44 Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.» —	44 Chi cadrà sopra questa pietra si sfracellerà; e colui sul quale essa cadrà, verrà stritolato».
45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.	45 Udite queste parabole, i capi dei sacerdoti e i farisei capirono che parlava di loro.
46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.	46 Cercavano di catturarlo, ma ebbero paura della folla, perché lo considerava un profeta.