Матей 20

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.	1 Ибо Царство Небесное подобно хозяину дома, который вышел рано поутру нанять работников в виноградник свой
2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.	2 и, договорившись с работниками по динарию на день, послал их в виноградник свой;
3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.	3 выйдя около третьего часа, он увидел других, стоящих на торжище праздно,
4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.	4 и им сказал: идите и вы в виноградник мой, и что следовать будет, дам вам. Они пошли.
5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само.	5 Опять выйдя около шестого и девятого часа, сделал то же.
6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?	6 Наконец, выйдя около одиннадцатого часа, он нашел других, стоящих праздно, и говорит им: что вы стоите здесь целый день праздно?
7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.	7 Они говорят ему: никто нас не нанял. Он говорит им: идите и вы в виноградник мой, и что следовать будет, получите.
8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.	8 Когда же наступил вечер, говорит господин виноградника управителю своему: позови работников и отдай им плату, начав с последних до первых.
9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.	9 И пришедшие около одиннадцатого часа получили по динарию.
10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію.	10 Пришедшие же первыми думали, что они получат больше, но получили и они по динарию;
11 А взявши, стали ремствувати на господаря,	11 и, получив, стали роптать на хозяина дома
12 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?	12 и говорили: эти последние работали один час, и ты сравнял их с нами, перенесшими тягость дня и зной.
	13 Он же в ответ сказал одному из них: друг! я не обижаю тебя; не за динарий ли ты договорился со мною?
14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.	14 возьми свое и пойди; я же хочу дать этому последнему [то же], что и тебе;
15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!	15 разве я не властен в своем делать, что хочу? или глаз твой завистлив оттого, что я добр?
16 Так то останні будуть перші, а перші — останні!»	16 Так будут последние первыми, и первые последними, ибо много званых, а мало избранных.
17 Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:	17 И, восходя в Иерусалим, Иисус дорогою отозвал двенадцать учеников одних, и сказал им:
18 «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.	18 вот, мы восходим в Иерусалим, и Сын Человеческий предан будет первосвященникам и книжникам, и осудят Его на смерть;
19 І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне.»	19 и предадут Его язычникам на поругание и биение и распятие; и в третий день воскреснет.
20 Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.	20 Тогда приступила к Нему мать сыновей Зеведеевых с сыновьями своими, кланяясь и чего-то прося у Него.
21 Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч тебе.»	21 Он сказал ей: чего ты хочешь? Она говорит Ему: скажи, чтобы сии два сына мои сели у Тебя один по правую сторону, а другой по левую в Царстве Твоем.
22 У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні.»	22 Иисус сказал в ответ: не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я буду пить, или креститься крещением, которым Я крещусь? Они говорят Ему: можем.
23 Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, — не моє це давати, лише — кому мій Отець приготував.»	23 И говорит им: чашу Мою будете пить, и крещением, которым Я крещусь, будете креститься, но дать сесть у Меня по правую сторону и по левую--не от Меня [зависит], но кому уготовано Отцем Моим.
24 Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.	24 Услышав [сие, прочие] десять [учеников] вознегодовали на двух братьев.
25 Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.	25 Иисус же, подозвав их, сказал: вы знаете, что князья народов господствуют над ними, и вельможи властвуют ими;
26 Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.	26 но между вами да не будет так: а кто хочет между вами быть большим, да будет вам слугою;
27 І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.	27 и кто хочет между вами быть первым, да будет вам рабом;
28 Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.»	28 так как Сын Человеческий не [для того] пришел, чтобы Ему служили, но чтобы послужить и отдать душу Свою для искупления многих.
29 Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.	29 И когда выходили они из Иерихона, за Ним следовало множество народа.
30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!»	30 И вот, двое слепых, сидевшие у дороги, услышав, что Иисус идет мимо, начали кричать: помилуй нас, Господи, Сын Давидов!
31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!»	31 Народ же заставлял их молчать; но они еще громче стали кричать: помилуй нас, Господи, Сын Давидов!
32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?»	32 Иисус, остановившись, подозвал их и сказал: чего вы хотите от Меня?
33 Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися.»	33 Они говорят Ему: Господи! чтобы открылись глаза наши.
34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.	34 Иисус же, умилосердившись, прикоснулся к глазам их; и тотчас прозрели глаза их, и они пошли за Ним.