Матей 20

Біблія	BIBBIA TINTORI
1 «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.	1 E' simile il regno dei cieli ad un padrone che allo spuntar del giorno uscì a prendere ad opera dei lavoratori per la sua vigna.
2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.	2 E pattuito coi lavoratori un danaro al giorno, li mandò alla sua vigna.
3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.	3 Ed uscito verso l'ora terza, vide altri stare sulla piazza sfaccendati,
4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.	4 e disse loro: Andate anche voi nella mia vigna e vi darò quel che sarà giusto.
5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само.	5 E quelli andarono. Di nuovo uscì verso l'ora sesta e la nona, e fece lo stesso.
6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?	6 Uscito poi verso l'undecima, trovò altri sfaccendati, e disse loro: Perchè ve ne state tutto il giorno qui senza far nulla?
7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.	7 Gli rispondono: Perchè nessuno ci ha presi a giornata. Ed egli a loro: Andate anche voi nella mia vigna.
8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.	8 Venuta poi la sera, il padrone della vigna dice al suo fattore: Chiama i lavoratori e paga loro la mercede, cominciando dagli ultimi fino ai primi.
9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.	9 Essendo dunque venuti quelli dell'undecima ora, ebbero un danaro per uno.
10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію.	10 Venuti poi anche i primi, pensavano di ricevere di più; ma ebbero anche essi un danaro per uno.
11 А взявши, стали ремствувати на господаря,	11 E, presolo, mormorarono contro il padrone,
12 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?	12 dicendo: Quest'ultimi han fatto un'ora sola, e li hai trattati come noi che abbiamo portato il peso della giornata e il caldo.
	13 Ma egli, rispondendo ad uno di loro disse: Amico, io non ti fo torto: non hai pattuito con me per un danaro?
14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.	14 piglia il tuo e vattene; ma io voglio dare anche a quest'ultimo quanto a te.
15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!	15 E non posso far del mio quel che voglio? E' forse maligno il tuo occhio, perchè io son buono?
16 Так то останні будуть перші, а перші — останні!»	16 Così gli ultimi saranno i primi, e i primi, ultimi. E molti sono i chiamati, ma pochi gli eletti.
17 Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:	17 Poi Gesù stando per salire a Gerusalemme, presi in disparte i dodici discepoli, disse loro:
18 «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.	18 Ecco, ascendiamo a Gerusalemme, e il Figlio dell'uomo sarà dato nelle mani dei principi dei sacerdoti, e degli Scribi,
19 І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне.»	19 e lo condanneranno a morte, e lo consegneranno ai Gentili, ad essere schernito, flagellato, crocifisso; ma il terzo giorno risorgerà.
20 Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.	20 Allora gli s'accostò la madre dei figli di Zebedeo con i proprii figlioli, adorando e in atto di chiedere qualche cosa.
21 Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч тебе.»	21 Che vuoi? le disse: Quella rispose: Di' che seggano questi due miei figlioli, uno alla tua destra e l'altro alla tua sinistra nel tuo regno.
22 У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні.»	22 E Gesù rispose. Non sapete quello che domandate. Potete voi bere il calice che berrò io? Gli rispondono: Lo possiamo.
23 Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, — не моє це давати, лише — кому мій Отець приготував.»	23 Dice loro: Il calice mio voi certo lo berrete: sedere però alla mia destra o alla mia sinistra non sta a me conceder velo, ma è per quelli cui è stato preparato dal Padre mio.
24 Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.	24 Udito ciò gli altri dieci si indignarono contro i due fratelli.
25 Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.	25 Ma Gesù chiamatili a sè disse: Voi sapete che i principi delle nazioni le signoreggiano ed i grandi esercitano il potere sopra di esse.
26 Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.	26 Ma tra di voi non sarà così; anzi chi vorrà tra di voi diventare maggiore, sia vostro ministro.
27 І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.	27 E chi vorrà tra voi essere primo, sia vostro servo.
28 Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.»	28 Come il Figlio dell'uomo non è venuto ad essere servito, ma a servire e a dar la sua vita in redenzione di molti.
29 Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.	29 E nell'uscir da Gerico, andò dietro a lui gran folla:
30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!»	30 ed ecco due ciechi, seduti lungo la strada, sentendo che passava Gesù, si misero a gridare: Signore, Figlio di David, abbi pietà di noi.
31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!»	31 Ma il popolo li sgridava, perchè tacessero; quelli però gridavano più forte che mai: Signore, Figlio di David, abbi pietà di noi.
32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?»	32 E Gesù, fermatosi, li chiamò e disse: Che volete che vi faccia?
33 Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися.»	33 Signore, gli rispondono, che s'aprano i nostri occhi!
34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.	34 E Gesù, mosso a pietà, toccò loro gli occhi; e subito videro e lo seguirono.