Матей 14

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,	1 U ono vrijeme doču Herod tetrarh za Isusa
2 і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!»	2 pa reče svojim slugama: »To je Ivan Krstitelj! On uskrsnu od mrtvih i zato čudesne sile djeluju u njemu.«
3 Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;	3 Herod doista bijaše uhitio Ivana te ga svezana bacio u tamnicu zbog Herodijade, žene brata svoga Filipa.
4 Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати.»	4 Jer Ivan mu govoraše: »Ne smiješ je imati!«
5 Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.	5 Htjede ga ubiti, ali se bojao naroda jer su ga smatrali prorokom.
6 Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;	6 Na Herodov rođendan zaplesa kći Herodijadina pred svima i svidje se Herodu.
7 отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.	7 Zato se zakle dati joj što god zaište.
8 Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.»	8 A ona nagovorena od matere: »Daj mi«, reče, »ovdje na pladnju glavu Ivana Krstitelja.«
9 І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —	9 Ražalosti se kralj, ali zbog zakletve i sustolnika zapovjedi da se dade.
10 тож послав стяти голову Йоанові в темниці.	10 Posla odrubiti glavu Ivanu u tamnici.
11 Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.	11 I doniješe glavu njegovu na pladnju, dadoše djevojci, a ona je odnije materi.
12 І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.	12 A učenici njegovi dođu, uzmu njegovo tijelo i pokopaju ga pa odu i jave Isusu.
13 Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.	13 Kad je Isus to čuo, povuče se odande lađom na samotno mjesto, u osamu. Dočuo to narod pa pohrli pješice za njim iz gradova.
14 А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.	14 Kad on iziđe, vidje silan svijet, sažali mu se nad njim te izliječi njegove bolesnike.
15 Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.»	15 Uvečer mu pristupe učenici pa mu reknu: »Pust je ovo kraj i već je kasno. Otpusti dakle svijet: neka odu po selima kupiti hrane.«
16 А Ісус сказав їм: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.»	16 A Isus im reče: »Ne treba da idu, dajte im vi jesti.«
17 Вони ж мовлять до нього: «Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві рибі.»	17 Oni mu kažu: »Nemamo ovdje ništa osim pet kruhova i dvije ribe.«
18 Тоді він каже: «Принесіть мені їх сюди.»	18 A on će im: »Donesite mi ih ovamo.«
19 І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.	19 I zapovjedi da mnoštvo posjeda po travi. On uze pet kruhova i dvije ribe, pogleda na nebo, izreče blagoslov pa razlomi i dade kruhove učenicima, a učenici mnoštvu.
20 Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.	20 I jeli su svi i nasitili se. Od preteklih ulomaka nakupiše dvanaest punih košara.
21 Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.	21 A blagovalo je oko pet tisuća muškaraca, osim žena i djece.
22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.	22 I odmah prisili učenike da uđu u lađu i da se prebace prijeko dok on otpusti mnoštvo.
23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.	23 A pošto otpusti mnoštvo, uziđe na goru, nasamo, da se pomoli. Uvečer bijaše ondje sam.
24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.	24 Lađa se već mnogo stadija bila otisnula od kraja, šibana valovima. Bijaše protivan vjetar.
25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.	25 O četvrtoj noćnoj straži dođe on k njima hodeći po moru.
26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» — заговорили й закричали з переляку.	26 A učenici, ugledavši ga kako hodi po moru, prestrašeni rekoše: »Utvara!« I od straha kriknuše.
27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!»	27 Isus im odmah progovori: »Hrabro samo! Ja sam! Ne bojte se!«
28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!»	28 Petar prihvati i reče: »Gospodine, ako si ti, zapovjedi mi da dođem k tebi po vodi!«
29 «Підійди!» — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;	29 A on mu reče: »Dođi!« I Petar siđe s lađe te, hodeći po vodi, pođe k Isusu.
30 але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!»	30 Ali kad spazi vjetar, poplaši se, počne tonuti te krikne: »Gospodine, spasi me!«
31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре; чого засумнівався?»	31 Isus odmah pruži ruku, dohvati ga i kaže mu: »Malovjerni, zašto si posumnjao?«
32 І як увійшли до човна, вітер ущух.	32 Kad uđoše u lađu, utihnu vjetar.
33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно — Син Божий!»	33 A oni na lađi poklone mu se ničice govoreći: »Uistinu, ti si Sin Božji!«
34 І перепливши, прибули в землю генезаретську.	34 Pošto preploviše, dođu na kraj, u Genezaret.
35 Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих	35 I ljudi ga onoga kraja prepoznaju pa razglase po svoj onoj okolici. I donošahu mu sve bolesnike
36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.	36 te ga moljahu da se samo dotaknu skuta njegove haljine. I koji bi se dotakli, ozdravili bi.