Матей 14

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,	1 In quel tempo al tetrarca Erode giunse notizia della fama di Gesù.
2 і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!»	2 Egli disse ai suoi cortigiani: «Costui è Giovanni il Battista. È risorto dai morti e per questo ha il potere di fare prodigi!».
3 Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;	3 Erode infatti aveva arrestato Giovanni e lo aveva fatto incatenare e gettare in prigione a causa di Erodìade, moglie di suo fratello Filippo.
4 Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати.»	4 Giovanni infatti gli diceva: «Non ti è lecito tenerla con te!».
5 Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.	5 Erode, benché volesse farlo morire, ebbe paura della folla perché lo considerava un profeta.
6 Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;	6 Quando fu il compleanno di Erode, la figlia di Erodìade danzò in pubblico e piacque tanto a Erode
7 отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.	7 che egli le promise con giuramento di darle quello che avesse chiesto.
8 Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.»	8 Ella, istigata da sua madre, disse: «Dammi qui, su un vassoio, la testa di Giovanni il Battista».
9 І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —	9 Il re si rattristò, ma a motivo del giuramento e dei commensali ordinò che le venisse data
10 тож послав стяти голову Йоанові в темниці.	10 e mandò a decapitare Giovanni nella prigione.
11 Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.	11 La sua testa venne portata su un vassoio, fu data alla fanciulla e lei la portò a sua madre.
12 І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.	12 I suoi discepoli si presentarono a prendere il cadavere, lo seppellirono e andarono a informare Gesù.
13 Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.	13 Avendo udito questo, Gesù partì di là su una barca e si ritirò in un luogo deserto, in disparte. Ma le folle, avendolo saputo, lo seguirono a piedi dalle città.
14 А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.	14 Sceso dalla barca, egli vide una grande folla, sentì compassione per loro e guarì i loro malati.
15 Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.»	15 Sul far della sera, gli si avvicinarono i discepoli e gli dissero: «Il luogo è deserto ed è ormai tardi; congeda la folla perché vada nei villaggi a comprarsi da mangiare».
16 А Ісус сказав їм: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.»	16 Ma Gesù disse loro: «Non occorre che vadano; voi stessi date loro da mangiare».
17 Вони ж мовлять до нього: «Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві рибі.»	17 Gli risposero: «Qui non abbiamo altro che cinque pani e due pesci!».
18 Тоді він каже: «Принесіть мені їх сюди.»	18 Ed egli disse: «Portatemeli qui».
19 І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.	19 E, dopo aver ordinato alla folla di sedersi sull’erba, prese i cinque pani e i due pesci, alzò gli occhi al cielo, recitò la benedizione, spezzò i pani e li diede ai discepoli, e i discepoli alla folla.
20 Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.	20 Tutti mangiarono a sazietà, e portarono via i pezzi avanzati: dodici ceste piene.
21 Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.	21 Quelli che avevano mangiato erano circa cinquemila uomini, senza contare le donne e i bambini.
22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.	22 Subito dopo costrinse i discepoli a salire sulla barca e a precederlo sull’altra riva, finché non avesse congedato la folla.
23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.	23 Congedata la folla, salì sul monte, in disparte, a pregare. Venuta la sera, egli se ne stava lassù, da solo.
24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.	24 La barca intanto distava già molte miglia da terra ed era agitata dalle onde: il vento infatti era contrario.
25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.	25 Sul finire della notte egli andò verso di loro camminando sul mare.
26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» — заговорили й закричали з переляку.	26 Vedendolo camminare sul mare, i discepoli furono sconvolti e dissero: «È un fantasma!» e gridarono dalla paura.
27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!»	27 Ma subito Gesù parlò loro dicendo: «Coraggio, sono io, non abbiate paura!».
28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!»	28 Pietro allora gli rispose: «Signore, se sei tu, comandami di venire verso di te sulle acque».
29 «Підійди!» — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;	29 Ed egli disse: «Vieni!». Pietro scese dalla barca, si mise a camminare sulle acque e andò verso Gesù.
30 але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!»	30 Ma, vedendo che il vento era forte, s’impaurì e, cominciando ad affondare, gridò: «Signore, salvami!».
31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре; чого засумнівався?»	31 E subito Gesù tese la mano, lo afferrò e gli disse: «Uomo di poca fede, perché hai dubitato?».
32 І як увійшли до човна, вітер ущух.	32 Appena saliti sulla barca, il vento cessò.
33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно — Син Божий!»	33 Quelli che erano sulla barca si prostrarono davanti a lui, dicendo: «Davvero tu sei Figlio di Dio!».
34 І перепливши, прибули в землю генезаретську.	34 Compiuta la traversata, approdarono a Gennèsaret.
35 Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих	35 E la gente del luogo, riconosciuto Gesù, diffuse la notizia in tutta la regione; gli portarono tutti i malati
36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.	36 e lo pregavano di poter toccare almeno il lembo del suo mantello. E quanti lo toccarono furono guariti.