Малахія 2

Біблія	STUTTGARTENSIA-DELITZSCH
1 «Нині ж для вас, священики, ось яка осторога:	1 וְעַתָּה אֲלֵיכֶם הַמִּצְוָה הַזֹּאת הַכֹּהֲנִים
2 Коли ви не послухаєте й не приймете собі до серця, щоб дати славу імені моєму, — говорить Господь сил, — то я пошлю на вас прокляття, і проклену благословення ваші! Ба, вже їх проклинаю, бо ви не берете собі того до серця.	2 אִם־לֹא תִשְׁמְעוּ וְאִם־לֹא תָשִׂימוּ עַל־לֵב לָתֵת כָּבֹוד לִשְׁמִי אָמַר יְהוָה צְבָאֹות וְשִׁלַּחְתִּי בָכֶם אֶת־הַמְּאֵרָה וְאָרֹותִי אֶת־בִּרְכֹותֵיכֶם וְגַם אָרֹותִיהָ כִּי אֵינְכֶם שָׂמִים עַל־לֵב
3 Ось я зламаю вам рамено і кину вам у лице покидьком, — покидьком святкових жертв ваших, — і викинуть вас разом із ним.	3 הִנְנִי גֹעֵר לָכֶם אֶת־הַזֶּרַע וְזֵרִיתִי פֶרֶשׁ עַל־פְּנֵיכֶם פֶּרֶשׁ חַגֵּיכֶם וְנָשָׂא אֶתְכֶם אֵלָיו
4 І зрозумієте, що я послав до вас цю осторогу, щоб мій союз був з Леві, — говорить Господь сил.	4 וִידַעְתֶּם כִּי שִׁלַּחְתִּי אֲלֵיכֶם אֵת הַמִּצְוָה הַזֹּאת לִהְיֹות בְּרִיתִי אֶת־לֵוִי אָמַר יְהוָה צְבָאֹות
5 А той союз мій з ним був життя і щастя, і я дав йому їх, — союзом остраху, тож він мене боявся, і мого імени страхався.	5 בְּרִיתִי ׀ הָיְתָה אִתֹּו הַחַיִּים וְהַשָּׁלֹום וָאֶתְּנֵם־לֹו מֹורָא וַיִּירָאֵנִי וּמִפְּנֵי שְׁמִי נִחַת הוּא
6 Наука правди була на устах у нього, несправедливости не було на губах у нього; він у мирі й правоті ходив передо мною, і багатьох він відвернув від беззаконня.	6 תֹּורַת אֱמֶת הָיְתָה בְּפִיהוּ וְעַוְלָה לֹא־נִמְצָא בִשְׂפָתָיו בְּשָׁלֹום וּבְמִישֹׁור הָלַךְ אִתִּי וְרַבִּים הֵשִׁיב מֵעָוֹן
7 Бо уста священика мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він — ангел Господа сил.	7 כִּי־שִׂפְתֵי כֹהֵן יִשְׁמְרוּ־דַעַת וְתֹורָה יְבַקְשׁוּ מִפִּיהוּ כִּי מַלְאַךְ יְהוָה־צְבָאֹות הוּא
8 Ви ж відступили від дороги і багатьох привели до занепаду в законі, і повалили союз із Леві, — говорить Господь сил.	8 וְאַתֶּם סַרְתֶּם מִן־הַדֶּרֶךְ הִכְשַׁלְתֶּם רַבִּים בַּתֹּורָה שִׁחַתֶּם בְּרִית הַלֵּוִי אָמַר יְהוָה צְבָאֹות
9 Тому і я вас видав на зневагу та на погорду перед усім народом, оскільки ви моїх доріг не пильнували і в ділах закону дивились на особу.	9 וְגַם־אֲנִי נָתַתִּי אֶתְכֶם נִבְזִים וּשְׁפָלִים לְכָל־הָעָם כְּפִי אֲשֶׁר אֵינְכֶם שֹׁמְרִים אֶת־דְּרָכַי וְנֹשְׂאִים פָּנִים בַּתֹּורָה׃ פ
10 Чи не один у всіх нас Батько? Чи не один Бог сотворив нас? Чому ж ми одне одному ламаєм віру, сквернивши союз батьків наших?	10 הֲלֹוא אָב אֶחָד לְכֻלָּנוּ הֲלֹוא אֵל אֶחָד בְּרָאָנוּ מַדּוּעַ נִבְגַּד אִישׁ בְּאָחִיו לְחַלֵּל בְּרִית אֲבֹתֵינוּ
11 Юда ламає віру, й гидота діється в Ізраїлі та в Єрусалимі; бо Юда осквернив Господа святиню, яку він любить, і взяв собі за жінку дочку чужого бога.	11 בָּגְדָה יְהוּדָה וְתֹועֵבָה נֶעֶשְׂתָה בְיִשְׂרָאֵל וּבִירוּשָׁלִָם כִּי ׀ חִלֵּל יְהוּדָה קֹדֶשׁ יְהוָה אֲשֶׁר אָהֵב וּבָעַל בַּת־אֵל נֵכָר
12 Нехай Господь викорінить того, хто так чинить, — того, хто кличе, і того, хто відповідає з Якова наметів, і того, хто офіру Господеві сил приносить.	12 יַכְרֵת יְהוָה לָאִישׁ אֲשֶׁר יַעֲשֶׂנָּה עֵר וְעֹנֶה מֵאָהֳלֵי יַעֲקֹב וּמַגִּישׁ מִנְחָה לַיהוָה צְבָאֹות׃ פ
13 Ви ще й таке робите: ви покриваєте сльозами жертовник Господній, — риданням та стогнанням, — бо він не хоче більш дивитись на приноси, приймати їх радо з рук ваших.	13 וְזֹאת שֵׁנִית תַּעֲשׂוּ כַּסֹּות דִּמְעָה אֶת־מִזְבַּח יְהוָה בְּכִי וַאֲנָקָה מֵאֵין עֹוד פְּנֹות אֶל־הַמִּנְחָה וְלָקַחַת רָצֹון מִיֶּדְכֶם
14 А ви ще й кажете: Чому? Та тому, що Господь був свідком між тобою та жінкою твого юнацтва, яку ти зрадив, дарма, що то твоя подруга й твоя законна жінка.	14 וַאֲמַרְתֶּם עַל־מָה עַל כִּי־יְהוָה הֵעִיד בֵּינְךָ וּבֵין ׀ אֵשֶׁת נְעוּרֶיךָ אֲשֶׁר אַתָּה בָּגַדְתָּה בָּהּ וְהִיא חֲבֶרְתְּךָ וְאֵשֶׁת בְּרִיתֶךָ
15 Хіба він не створив їх як одну істоту, що має тіло й дух у собі? Чого ж шукає ця одна істота? — Потомства від Бога. Майте ж до вашого життя пошану, і нехай ніхто не зраджує жінки юнацтва свого.	15 וְלֹא־אֶחָד עָשָׂה וּשְׁאָר רוּחַ לֹו וּמָה הָאֶחָד מְבַקֵּשׁ זֶרַע אֱלֹהִים וְנִשְׁמַרְתֶּם בְּרוּחֲכֶם וּבְאֵשֶׁת נְעוּרֶיךָ אַל־יִבְגֹּד
16 Бо мені осоружний розвід, — говорить Господь, Бог Ізраїля, — і той, хто насильством покриває свою одіж, — говорить Господь сил. Майте ж до вашого життя пошану, і не поводьтеся зрадливо.	16 כִּי־שָׂנֵא שַׁלַּח אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל וְכִסָּה חָמָס עַל־לְבוּשֹׁו אָמַר יְהוָה צְבָאֹות וְנִשְׁמַרְתֶּם בְּרוּחֲכֶם וְלֹא תִבְגֹּדוּ׃ ס
17 Ви Господа втомили вашими словами, та ще й питаєте: Чим ми його втомили? — Та тим, що кажете: Кожний, хто чинить зло, добрий в очах Господніх, він до таких ласкавий, — або: Де Бог правосуддя?	17 הֹוגַעְתֶּם יְהוָה בְּדִבְרֵיכֶם וַאֲמַרְתֶּם בַּמָּה הֹוגָעְנוּ בֶּאֱמָרְכֶם כָּל־עֹשֵׂה רָע טֹוב ׀ בְּעֵינֵי יְהוָה וּבָהֶם הוּא חָפֵץ אֹו אַיֵּה אֱלֹהֵי הַמִּשְׁפָּט