Числа 32

Torna indietro

Біблія	El libro del Pueblo de Dios
¹ Було ж у синів Рувима й у синів Гада багато скотини, сила-силенна. Побачили вони, що Язер-земля та Гілеад-земля були добрі для товару,	¹ Los rubenitas y los gaditas tenían una enorme cantidad de ganado. Al ver que las regiones de Iázer y de Galaad eran un terreno apto para el ganado,
² та й прийшли й кажуть до Мойсея, священика Єлеазара та князів громадських: —	² fueron a ver a Moisés, al sacerdote Eleazar y a los jefes de la comunidad, y les dijeron:
³ «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елале, Севам, Нево та Беон,	³ «Atarot, Dibón, Iázer, Nimrá, Jesbón, Elalé, Sebán, Nebo y Beón
⁴ земля, що Господь завоював перед громадою Ізраїля, — земля, добра для скотини, а в нас, рабів твоїх, така її сила!	⁴ –la tierra que el Señor ha conquistado para la comunidad de Israel– es un terreno apto para el ganado, y nosotros, tus servidores, tenemos una gran cantidad.
⁵ Якщо ми знайшли, — кажуть, — ласку в твоїх очах, то дай цю землю рабам твоїм у власність; не переводь нас через Йордан!»	⁵ Si estás dispuesto a hacernos un favor, continuaron diciendo, que se nos dé esa tierra en posesión. No nos hagas cruzar el Jordán».
⁶ І відказав Мойсей синам Гада та синам Рувима: «Як? То брати ваші підуть на війну, а ви собі сидітимете тут?	⁶ Pero Moisés respondió a los gaditas y a los rubenitas: «¿Así que ustedes se quedarán aquí, mientras sus hermanos van a la guerra?
⁷ Хочете знеохотити синів Ізраїля, щоб вони не йшли в ту землю, яку Господь дав їм?	⁷ ¿Por qué desalientan a los israelitas para no crucen al país que el Señor les ha dado?
⁸ Ось так зробили й батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барне Розглянути землю.	⁸ Esto es lo hicieron sus padres cuando yo los envié desde Cades Barné a reconocer el país.
⁹ Добрались до Ешкол-долини, подивилися собі на землю та й кинули між синів Ізраїля нехіть, щоб вони не йшли в землю, яку дав їм Господь.	⁹ Después que fueron al valle de Escol y vieron al país, ellos desalentaron a los israelitas, a fin de que no invadieran la tierra que el Señor les había dado.
¹⁰ Запалав тоді Господь гнівом та й поклявся словами:	¹⁰ Por eso, aquel día el Señor se indignó y pronunció este juramento:
¹¹ Ті люди, що вийшли з Єгипту, від двадцятьох років і вище, не побачать землі, про яку я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, бо не були вони мені цілком слухняні,	¹¹ «Ninguno de los hombres mayores de veinte años que salieron de Egipto verá la tierra que prometí con el juramente a Abraham, a Isaac y a Jacob, porque ellos me han sido infieles.
¹² крім Калева, сина Єфунне, кенізія, та Ісуса Навина, — ці бо завжди йшли за Господом. —	¹² Ninguno, excepto Caleb, hijo de Iefuné, el quenizita, y Josué, hijo de Nun, que permanecieron fieles al Señor».
¹³ Отак зайнявся Господь гнівом проти Ізраїля і заставив його блукати пустелею сорок років, аж доки не вимер увесь той рід, що коїв речі, не благоугодні очам Божим.	¹³ Así se indignó el Señor contra Israel y los hizo andar errantes por el desierto, hasta que desapareció toda aquella generación que había desagradado al Señor.
¹⁴ І оце замість батьків ваших повстали ви, нащадки грішників, щоб іще збільшити палючий гнів Господній на Ізраїля!	¹⁴ Y ahora ustedes, raza de pecadores, ocupan el lugar de sus padres para añadir todavía más al enojo del Señor contra Israel.
¹⁵ Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд.»	¹⁵ Si se apartan del Señor, él los dejará todavía en el desierto, y así ustedes causarán la ruina de todo este pueblo».
¹⁶ Приступили вони тоді до Мойсея та й кажуть: «Побудуємо тут кошари для стад наших та оселі для родин наших,	¹⁶ Entonces ellos se acercaron a Moisés, y le dijeron: «Quisiéramos hacer aquí corrales para nuestro ganado y poblados para nuestros hijos.
¹⁷ а самі чимдуж озброїмось і рушимо поперед синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх на їхні місця; родини ж наші лишаться в укріплених оселях із-за мешканців країни.	¹⁷ Nosotros, en cambio, tomaremos las armas para ir a la vanguardia de los israelitas, hasta que los hayamos introducido en el lugar de su destino. Mientras tanto, nuestros hijos permanecerán en ciudades fortificadas, al resguardo de los habitantes del país.
¹⁸ Ми не повернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїля не дістане свою спадщину.	¹⁸ No volveremos a nuestros hogares hasta que cada israelita haya tomado posesión de su propiedad hereditaria.
¹⁹ Бо ми не хочемо ділити з ними спадкоємство по другому боці Йордану, тим що нам дістанеться наша спадщина сьогобіч Йордану, на схід сонця.»	¹⁹ Y no nos repartiremos con ellos la herencia al otro lado del Jordán, porque ya nos ha tocado una parte en el lado oriental».
²⁰ Відрік їм Мойсей: «Коли зробите ви так, коли озброїтесь на війну перед Господом,	²⁰ Moisés les respondió: «Si ustedes proceden así, si toman las armas para combatir a las órdenes del Señor,
²¹ і кожен з вас, озброєний, перейде за Йордан перед Господом, покіль Господь не прожене ворогів своїх з-перед себе,	²¹ y si cada guerrero cruza el Jordán, bajo las órdenes del Señor, hasta que expulse a sus enemigos delante de él,
²² і покіль увесь край не буде йому підбитий, і лише по тому повернетесь, то тоді ви будете безвинні перед, Господом та перед Ізраїлем, і край оцей буде вашою власністю перед Господом.	²² y el país le quede sometido, ustedes podrán volver. Así quedarán libres de toda obligación respecto del Señor y respecto de Israel, y esa tierra será posesión de ustedes delante del Señor.
²³ Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом; затямте, що спіткає вас тоді кара за гріх ваш.	²³ Pero si no proceden de esa manera, habrán pecado contra el Señor, y pueden estar seguros de que su pecado los condenará.
²⁴ Отож будуйте собі оселі для ваших дітей та кошари для дрібної скотини, зробіть те, що висловили устами.»	²⁴ Construyan poblados para sus hijos y corrales para su ganado, pero cumplan los que han prometido».
²⁵ Сини Гада та сини Рувима відповіли Мойсеєві: «Вчинять твої слуги так, як велить наш пан.	²⁵ Los gaditas y los rubenitas respondieron a Moisés: «Tus servidores, señor, harán lo que tú les mandas.
²⁶ Діти наші й жінки наші, отари наші й уся скотина наша нехай будуть тут, і в містах Гілеада	²⁶ Nuestros niños, nuestras mujeres, nuestros rebaños y todo nuestro ganado quedarán atrás, en las ciudades de Galaad,
²⁷ Слуги ж твої, кожен озброєний до бою, підуть перед Господом на війну, як велить нам пан.»	²⁷ mientras nosotros, todos los que estamos equipados para la guerra, cruzaremos para combatir a las órdenes del Señor, como él lo ha mandado».
²⁸ Дав же Мойсей щодо них наказ Єлеазарові священикові та Ісусові Навинові й головам батьківських колін синів Ізраїля.	²⁸ Luego Moisés dio instrucciones al sacerdote Eleazar, a Josué hijo de Nun, y a los jefes de familia de las tribus israelitas,
²⁹ Сказав їм Мойсей: «Коли сини Гада й сини Рувима, усі озброєні, перейдуть з вами за Йордан, щоб воювати перед Господом, і країна буде вам підбита, тоді дасте Гілеад-землю їм у посілість.	²⁹ diciéndoles: «Si los gaditas y los rubenitas atraviesan con ustedes el Jordán para combatir como guerreros a las órdenes del Señor, hasta que el país les esté sometido, ustedes les darán como posesión la tierra de Galaad.
³⁰ Коли ж не перейдуть озброєні з вами, то мусітимуть оселитися з вами у Ханаан-землі.»	³⁰ Pero si no lo hacen, recibirán una posesión en medio de ustedes, en el país de Canaán».
³¹ Сини ж Гада та сини Рувима відрекли: «Як повідав Господь твоїм слугам, так і зробимо:	³¹ Los rubenitas y los gaditas respondieron: «Nosotros haremos todo lo que el Señor ha dicho respecto de tus servidores.
³² перейдемо озброєні перед Господом у Ханаан-землю, але нехай наша спадщина буде нам у власність сьогобіч Йордану.»	³² Pasaremos como guerreros a la tierra de Canaán, a las órdenes del Señor, pero conservaremos nuestra propiedad hereditaria al otro lado del Jordán».
³³ І дав Мойсей їм, синам Гада, синам Рувима та половині коліна Манассії, Йосифового сина, царство Сихона, царя аморіїв, і царство Ога, царя Башану: землю з її містами та їхніми околицями, міста в країні довкола.	³³ Así Moisés asignó a los gaditas, a los rubenitas y a la mitad de la tribu de Manasés, hijo de José, el reino de Sijón, rey de los amorreos, y el reino de Og, rey de Basán: el territorio con sus diversas ciudades y el territorio de los poblados vecinos.
³⁴ І відбудували сини Гада — Дівон, Атарот, Ароер,	³⁴ Los gaditas reedificaron las ciudades fortificadas de Dibón, Atarot, Aroer,
³⁵ Атрот-Шофан, Язер, Йогвегу,	³⁵ Atarot Sofán, Iázer, Iogboa,
³⁶ Бет-Німру, Бет-Гаран — укріплені міста й кошари для дрібної скотини.	³⁶ Bet Nimrá y Bet Jarán, e hicieron corrales para el ganado.
³⁷ Сини ж Рувима відбудували Хешбон, Елале, Кіріятаїм,	³⁷ Los rubenitas reedificaron Jesbón, Elalé, Quiriataim,
³⁸ Нево, Ваал-Меон, змінивши їхні ймена, і Сівму; і дали вони назви містам, що їх побудували.	³⁸ Nebo, Baal Meón –algunos nombres fueron cambiados– y Sibmá: ellos pusieron sus propios nombres a las ciudades reedificadas.
³⁹ А сини Махіра, сина Манассії, двигнулися на Гілеад і посіли його, прогнавши аморіїв, що жили там.	³⁹ Los descendientes de Maquir, hijo de Manasés, partieron para Galaad y lo conquistaron, despojando a los amorreos que se encontraban allí.
⁴⁰ Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він осівся там.	⁴⁰ Moisés dio el territorio de Galaad a Maquir, hijo de Manasés, quien se estableció allí.
⁴¹ Яір же, син Манассії, виправився і посів містечка та й назвав їх «містечками Яіра».	⁴¹ Iaír, hijo de Manasés, fue a conquistar sus poblados y los llamó Campamento de Iaír.
⁴² Новах вирушив і зайняв Кенат з приналежними містами та й назвав його своїм ім’ям «Новах».	⁴² Nobá fue a conquistar Quenat y sus ciudades dependientes, y les puso su propio nombre: Nobá.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati