Ісая 10

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі,	1 ?Jao onima koji izdaju odredbe nepravedne, koji ispisuju propise tlačiteljske;
2 щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати,	2 koji uskraćuju pravdu ubogima i otimlju pravo sirotinji mog naroda, da oplijene udovice, da opljačkaju sirote!
3 І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші?	3 Što ćete činiti u dan kazne kad izdaleka propast dođe? Kom ćete se za pomoć uteći, gdje ostaviti blago svoje
4 І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.	4 da se ne morate među roblje pognuti, pasti među poklanima? Na sve to gnjev se njegov neće smiriti, ruka će mu ostat’ ispružena.
5 Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя!	5 Jao Asiru, šibi gnjeva mojega, prutu kojim srdžba moja zamahuje!
6 Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі.	6 Na puk ga poslah nevjeran, na narod što me razjari, da ga oplijeni i opljačka, da ga izgazi k’o blato na ulici.
7 Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього — вигубити, викорінити чимало народів.	7 Ali on nije tako mislio i u srcu nije tako sudio, već u srcu zasnova zator, istrebljenje mnogih naroda.
8 Бо він сказав: «Чи ж не мої князі — царі усі?	8 Govoraše: »Nisu li svi knezovi moji kraljevi?
9 Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск?	9 Nije li Kalno kao Karkemiš? Nije li Hamat kao Arpad, Samarija kao Damask?
10 Так, як моя рука загарбала царства богів, — а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! —	10 Kao što mi ruka dosegnu kraljevstva kumira, bogatija kipovima od Jeruzalema i Samarije,
11 так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.»	11 kao što učinih sa Samarijom i kumirima njenim, neću li učiniti s Jeruzalemom i s likovima njegovim?«
12 Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих,	12 I kad dovrši Gospod sve djelo svoje na gori Sionu i u Jeruzalemu, kaznit će plod ohola srca kralja asirskog i drskost njegovih ponositih očiju.
13 бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет.	13 Jer reče: »Učinih snagom svoje ruke i mudrošću svojom, jer sam uman; uklonih međe narodima i blaga njihova opljačkah, kao junak oborih one što sjede na prijestoljima.
14 Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.»	14 Ruka moja kao gnijezda zgrabi bogatstva narodâ. Kao što se kupê ostavljena jaja, zemlju svu sam pokupio i nikog ne bî krilima da zalepeće, kljun otvori, zapijuče.«
15 Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев’яний!	15 Zar se hvali sjekira povrh onog koji njome siječe? Hoće li se oholit’ pila povrh onog koji njome pili? K’o da šiba maše onim koji je podiže, il’ štap diže onog koji drvo nije;
16 Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум’я, мов полум’я пожару.	16 Jahve nad vojskama poslat će stoga gojaznima njegovim skončanje, slavu će mu ognjem potpaliti, kao što se vatra potpiruje.
17 Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий — полум’ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні.	17 Svjetlost Izraelova bit će poput ognja, Svetac njegov kao plamen koji će zapalit’ i proždrijeti drač njegov i trnje njegovo u jednome danu.
18 Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник.	18 I krasotu njegovih šuma i voćnjaka uništit će od srčike do kore, ona će biti k’o bolesnik što se trne;
19 Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе.	19 ostatak stabala šumskih bit će lako izbrojiti – dijete će ih lako popisati.
20 І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б’є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого.	20 U onaj dan: Ostatak Izraelov i preživjeli iz kuće Jakovljeve neće se više oslanjati na onoga koji ih bije, već će se iskreno oslanjati na Jahvu, Sveca Izraelova.
21 Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного.	21 Ostatak će se vratiti, ostatak Jakovljev Bogu jakome.
22 Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість.	22 Zaista, o Izraele, sve da naroda tvojega ima kao pijeska u moru, samo će se Ostatak njegov vratiti. Određeno je uništenje, pravda se prelila,
23 Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі.	23 Jahve, Gospod nad vojskama, poharat će, kako odredi, svu zemlju.
24 Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б’є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет!	24 Zato ovako govori Jahve nad vojskama: »O narode moj što prebivaš na Sionu, ne boj se Asira kad te šibom tuče, kad štap diže na tebe.
25 Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.»	25 Jer, još malo, vrlo malo, i gnjev moj će prestati, moja će ih jarost uništiti.«
26 І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет.	26 Na nj će Jahve nad vojskama bičem zamahnuti, kao kad udari Midjan na stijeni Orebu, i štap će dići nad more k’o na putu egipatskom.
27 І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону,	27 U onaj dan: s leđa će ti breme pasti i jaram njegov s vrata će ti nestat’.
28 приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі.	28 Ide on od Rimona, dolazi na Ajat, prelazi Migron, u Mikmasu breme odlaže.
29 Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась.	29 Prelaze klance, u Gebi im je noćište; Rama dršće, Gibea Šaulova bježi.
30 Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте!	30 Viči iza glasa, Bat Galime! Slušaj ga, Lajšo! Odgovori mu, Anatote!
31 Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають.	31 Madmena pobježe, utekoše stanovnici gebimski.
32 Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму.	32 Još danas zaustavit će se u Nobu, rukom prijeti gori Kćeri sionske, brijegu jeruzalemskom.
33 Та ось Господь, Бог сил, обіб’є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші — принижені.	33 Gle, Jahve, Gospod nad vojskama, kreše grane silom strahovitom: najviši su vršci posječeni, ponajviši sniženi.
34 І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться.	34 Pod sjekirom pada šumska guštara, sa slavom svojom pada Libanon.